7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ


Період від Богоявління Господнього, коли Церква урочисто святкує таїнство Хрещення Ісуса в Йордані, і аж до Стрітення Господнього є особливим і для священиків, і для вірних. Саме в цей період численні християнські родини приймають у своїх оселях священиків, які приходять благословляти і окроплювати помешкання свяченою, так званою «йорданською» водою. У простих розмовах між людьми можна почути різні думки щодо таких практик: дехто критикує, що священики йдуть на «заробітки», бо отримують за це пожертви; ще інші критикують той факт, що священики залишаються у домах на обід чи на вечерю. Але одночасно є багато людей, які з нетерпінням чекають цього благодатного періоду, коли у своїх оселях приймуть своїх душпастирів. Сьогодні я хочу поділитися декількома думками щодо пережитих душпастирських відвідин.

Святе Євангеліє розповідає нам про різні випадки, коли Ісус відвідував своїх близьких: наприклад, євангелист Йоан (12, 1-11) говорить про те, що «шість днів перед Пасхою прибув Ісус у Витанію» і вечеряв в домі Лазаря разом з сестрами Марією та Мартою. Марта прислуговувала, а Марія «узяла літру мира зі щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм». Цей жест Юда розкритикував і сказав: «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?».

Ще один уривок з Євангелії (Лк. 7, 36-50) розповідає нам, що Ісус прибув у дім фарисея Симона: «Аж тут жінка, що була грішниця у місті, довідавшись, що він був за столом у хаті фарисея, принесла алябастрову, повну пахощів, площинку і, ставши, вся у сльозах, коло ніг Ісуса ззаду, почала обмивати слізьми його ноги, потім волоссям своєї голови обтирати, та й цілувати ноги й мастити пахощами». Фарисей, господар дому, розкритикував у своїх думках жест ­Ісуса, а Господь, знаючи його думки і серце й бажаючи його навернення, розказав йому притчу про двох боржників.

Завершив її словами: «Прощаються її гріхи численні, бо багато полюбила». Своїм прикладом Ісус знову навчає, що треба відвідувати всіх людей, навіть тих, яких вважають грішниками і що саме любов покриває багато гріхів.

Ісус також відвідав Закхея (Лк. 19, 1-10), який був багачем і головою над митарями. Господь Ісус забажав «очистити» його від гріхів і дарувати йому навернення серця, тому сказав: «Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі». Це той чоловік, що удостоївся особливої ласки — він приймав у себе вдома Ісуса Христа і почув від Нього слова потіхи: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння». Інші люди, які бачили, що Ісус зайшов у дім Закхея, почали нарікати і казали: «До чоловіка грішника зайшов у гостину».

Всі три згадані євангельські уривки розказують нам, що Ісус в часі свого земного життя відвіду­вав людей, бо Його місія була чітка: звіщати людям Царство Боже і проповідувати, щоб люди наверталися, каялися за гріхи свого життя. А за критику з боку фарисеїв Він відповів: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі… Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних» (Мт. 9, 12-13). Це такі підбадьорюючі слова Ісуса, які нагадують нам, священикам, нашу місію, яку ми повинні виконувати, незважаючи на критику, на яку можемо наразитися:

— йти до всіх людей без винятку, відвідуючи їх при потребі — і вдома, і на місцях праці, благословляючи та підтримуючи їх у всіх моментах життя;

— звіщати Євангеліє і розказувати про найкращий спосіб життя — з Богом і у Церкві;

— запрошувати до активного життя у Церкві, беручи на себе різні відповідальності, щоб бути допомогою для священиків;

— нагадувати, щоб вірні не пропускали недільних богослужінь та єднання з Христом через часте Святе Причастя;

— заохочувати вірних до очищення гріхів через таїнство Покаяння, переборюючи страх і сором;

— давати вірним духовну поживу — заохочувати щоденно читати Святе Письмо і різну духовну літературу;

— відвідувати хворих і потребуючих, щоб ціла церковна спільнота була готова допомогти і підтримати тих, хто у потребі.

Від імені всіх священиків прагну щиросердечно подякувати всім нашим християнським родинам, які так щиро приймали нас у своїх домівках, разом з нами молилися, трапезували, спілкувалися, ділилися своїми сумнівами, радощами і тривогами. Це були незабутні моменти, які будують всіх нас: вірним допомагають розвіяти будь-які сумніви щодо Церкви і священиків, а священикам сприяють наблизитися до своїх вірних, щоб розділити радощі і болі щоденного земного життя. Нехай Господь Бог благословить всіх Вас за ваші добрі серця! І не забувайте молитися за Ваших душпастирів.

 

о. Йосафат Бойко, ВС

Слово редактора - 01.02.2018