7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

16 жовтня минає рівно 15 років, відколи Папа Іван Павло ІІ, нині Святий, оприлюднив Апостольський лист про молитву на вервиці «ROSARIUM VIRGINIS MARIAE». Також Він проголосив Рік Вервиці, що тривав від жовтня 2002 до жовтня 2003. Папа, звертаючись до вірних, в листі висловлює подяку Діві Марії за всі дари, які він отримав через Її заступництво в особистому житті та нагадує, що ця молитва призначена приносити плоди святості серед християнського народу. Наша українська Церква у жовтні має прекрасне марійське Свято – Покрова Пресвятої Богородиці, яке також покликане спонукати нас до збільшення синівської любові та відданості Діві Марії, як нашій Небесній Матері, шукаючи порятунку та захисту під Її святим Покровом. Наші священики і богопосвячені особи, а також і численні вірні з великою побожністю щоденно моляться вервицю, пригадуючи слова Богородиці у Фатімі, висловлені 13 травня 1917 року: «Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та кінця війни».

Звичайно, що кожен побожний християнин дуже цінує різні молитовні моменти, які трапляються у щоденному житті. Багато наших вірних ніколи не пропускають недільну Службу Божу, а багато стараються навіть і в будні дні не опустити нагоди, щоб приступити до святого Причастя. Численні родини моляться разом вдома – чи перед трапезою, чи ввечері перед сном. Попри загальноцерковні побожні практики та глибоке розуміння важливості недільного богослужіння, існують деякі народні побожності та традиції, коли християни той чи інший місяць посвячують молитвам до окремих святих: багато людей в березні моляться до Святого Йосифа, обручника  Пречистої Діви Марії, в травні беруть участь у так званих «маївках» – Молебнях до Богородиці, а в червні – у Молебнях до Христа Чоловіколюбця чи Серця Христового. Жовтень нагадує нам про важливість молитви на вервиці. Кожен з цих молитовних моментів є дуже цінним тоді, коли він спонукає віруючу людину ставати добрішою, лагіднішою, простішою та щирішою.

Гарним звичаєм в багатьох наших храмах є молитва на вервиці перед богослужіннями, в той час, коли сходяться люди, а священик сповідає бажаючих. З одного боку, ця молитва є неначе підготовкою до Святої Літургії, з іншого – допомагає людині зосередитися і не розмовляти у храмі, коли вона вже зайшла у храм, а відправа ще не почалася. Тоді вервиця неначе рятує людину від спокуси розмовляти, бо ж храм є саме для молитви, а не для розмови.

Молитву на вервиці практикували багато осіб, які згодом були проголошені святими. І ще за життя вони самі молилися та інших до цієї молитви заохочували. З історії Церкви знаємо, що цю молитву затвердив Папа Пій V, видавши 17 вересня 1569 р. спеціальну буллу. Святий Папа Іван Павло ІІ каже, що, проказуючи молитву на вервиці, християни споглядають Христа, пригадуючи Його з Марією, і з Нею до Ісуса уподібнюються. Через вервицю отримують численні благодаті, так якби отримували їх з рук Матері Відкупителя. Святого Папу Івана Павла ІІ ми завжди пам’ятаємо з вервицею в руках. Він мав гарний звичай – дарувати вервиці тим, які приходили на приватні аудієнції – зустрічі. Він каже, що ця молитва займала важливе місце в його житті, починаючи від молодих років, вона його підтримувала, як в радісні хвилини, так і в хвилини тривог, і що в цій молитві він знаходив розраду й потіху. Як тільки його вибрали на Папу Римського, він сказав, що Вервиця – це його улюблена молитва. І, звичайно, його відомий вислів «TOTUS TUUS MARIA», що означає «ВЕСЬ ТВІЙ, МАРІЄ!».

Дослідники історії походження молитви на вервиці інколи між собою не можуть дійти згоди, інколи навіть сперечаються, доказуючи, що цю молитву започаткували на християнському Сході, інші – що на Заході. Для нас, боголюбивих християн, важливо одне – щоб ця молитва наближала нас до Господа і щоб наші людські серця змінювалися, щоб нашу віру ми показували нашими ділами, перебуваючи у Божій благодаті. Молитва на вервиці в цьому допомагає людині, бо це – один із засобів наближення людини до Бога та вправляння у спілкуванні з Богом і з Марією.

Цю молитву колись називали «Псалтирем Пресвятої Діви Марії», оскільки вона складалася зі 150 молитов «Богородице Діво» - так само, як є 150 псалмів у Псалтирі.  А в жовтні 2002 року Папа запропонував ввести до вже стандартних 15 таємниць вервиці (5 радісних, 5 страсних, 5 славних) ще 5 світлих, а це: розважання про Хрещення Ісуса в Йордані, про чудо в Кані Галилейській, про проповідь Царства Божого, про Преображення Господнє і про встановлення Євхаристії. Отже, як бачимо, всі таємниці пов’язані з життям Ісуса Христа, тому вервиця – це не просте повторення «Богородице Діво», але це молитва споглядання, коли молільники роздумують над життям Ісуса, входять у молитву і, за посередництвом Діви Марії, випрошують особливі ласки.

Святий Домінік (1212 р.) і Блаженний Алан де ля Рош (1464 р.) отримали, у різні часи, приватні об’явлення Богородиці, в яких Марія обіцяла надзвичайні благодаті тим, хто любитиме, молитиметься і поширюватиме молитву на вервиці. Їх і нам корисно знати:

1. Кожен, хто вірно служитиме мені, відмовляючи Вервицю, одержить особливі ласки.

2. Обіцяю свій особливий захист і найбільші ласки всім, хто відмовлятиме Вервицю.

3. Вервиця стане потужною зброєю проти пекла; вона буде руйнувати зло, нищити гріх і перемагати єресі.

4. Вервиця сприятиме процвітанню доброчесности та добрих трудів; вона отримає для душ щедре Боже Милосердя, вона відвертатиме серця людей від любови до світу і його марнот, і піднесе їх до прагнення вічних цінностей. О, щоб тільки душі себе тим способом освячували!

5. Душа, котра присвятить себе мені через молитву на Вервиці, не загине.

6. Хто побожно відмовлятиме Вервицю, заглиблюючись в розважання її святих Таїнств, того не подолає нещастя. Бог в Своєму правосудді того не каратиме; він не загине несподіваною смертю; якщо він буде справедливим, то залишиться в Божій ласці і стане достойним вічного життя.

7. Кожен, хто матиме правдиву набожність до Вервиці, не помре без святих Тайн Церкви.

8. Ті, що вірно відмовлятимуть Вервицю, будуть мати Боже світло і щедрі Божі ласки протягом життя і в час смерти, а в хвилину смерти матимуть свою частку в заслугах святих у раю.

9. Я звільнятиму з чистилища тих, що з набожністю ставилися до Вервиці.

10. Вірні діти Вервиці заслужать на високий ступінь слави у небі.

11. Відмовляючи Вервицю, ви одержите все, про що мене попросите.

12. Кожному, хто поширює молитву на Святій Вервиці, я допомагатиму в їхніх потребах.

13. Мій Божественний Син запевнив мене, що кожен, хто пропагує молитву на Вервиці, матиме заступниками цілий Небесний Двір впродовж свого життя та в годину смерти.

14. Всі ті, що відмовляють Вервицю, є моїми синами і братами мого єдиного Сина Ісуса Христа.

15. Любов до моєї Вервиці є важливим передвісником майбутньої долі людини.

Тому, дорогі наші читачі, любімо святу вервицю, маймо свою особисту вервицю, носімо завжди її з собою, стараймося запам’ятати святі таємниці для розважання, при кожній нагоді вільної хвилинки відмовляймо її, бо свого часу казав святий Іван Павло ІІ, що вервиця – це «драбина, по якій піднімаються до Неба за допомогою руки Марії». Помоліться і за мене та за наш колектив «Нової Зорі».

о. Йосафат Бойко, ВС,

головний редактор.

Слово редактора - 05.10.2017