Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Слово редактора

«Якщо кожного разу, коли проливається Кров, вона проливається на відпущення гріхів, я повинен приймати її завжди, щоб вона завжди відпускала мої гріхи. Я, що завжди грішу, повинен завжди мати ліки»

(Св. Амвросій).

 

Місяць червень ми називаємо місяцем Божої Любові, тому що в цей місяць у наших храмах відправляється Молебень до Христа Чоловіколюбця і всі вірні співають «О найсвятіше серце Ісуса, помилуй нас!»; також в цей період, зазвичай, припадають два великі свята Божої Любові – Пресвятої Євхаристії і Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа або «Христа Чоловіколюбця». І згадане свято «Пресвятої Євхаристії» у Церкві має одну ціль – наблизити людину до цього джерела всіх ласк, тобто збудити у вірних нашої Церкви любов до Ісу­са Христа, присутнього під видами хліба і вина у Святому Причасті, оживити бажання приступати до Святого Причастя якнайчастіше, щоб Христос, Якого ми приймаємо, змінював нас зсередини, бо ж Він сам сказав: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я в ньому» (Ів. 6, 56).    

Детальніше...

Слово редактора - 22.06.2017

Як у травні вся Церква  – духовенство і вірні – молиться особливим способом до Пресвятої Богородиці через так звані «маївки», так у місяці червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця, молячись молебні до Серця Христового. В травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!». Цьогоріч, навіть у червні припадають два великі празники, які найбільшим способом виявляють і показують Божу любов до людини: це в четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа – 15 червня – празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, або, як ми називаємо «Пресвятої Євхаристії» чи «Божого Тіла», а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа – 23 червня – празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа чи «Христа Чоловіколюбця» або «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу будемо розважати про Божу любов.

Любов Бога Творця до людини-сотворіння – це основна ниточка всього об’явлення. Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти найбільш важливу життєву істину – без Бога і Його любові людина неспроможна нормально прожити життя. Вже сам факт існування-сотворення людини є виявом Божої любові, але якщо людина своєю свобідною волею не вибере життя з Богом – у неї не буде ані доброго теперішнього життя, ані надії на щасливу вічність. Так, як дитина для свого нормального розвитку потребує знати і відчувати батьківську й материнську любов, подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує знати й відчувати, що вона є люблена Господом Богом.

Детальніше...

Слово редактора - 01.06.2017

Дорогі читачі нашого часопису «Нова Зоря», протягом місяця травня – місяця Марії, ми особливим способом стараємося роздумувати про Марію і про Її роль у нашому духовному житті та у наших відносинах з Господом. Через Марію Бог Отець послав у світ Свого Сина, нашого Господа Ісуса Христа, про що читаємо у Новому Завіті: «Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки» (Гал. 4, 4). Папа Франциск в одній зі своїх проповідей сказав, що «в момент, коли Бог вирішує, що прийшов час для виконання Його обітниці, для людства настає повнота часу» (1 січня 2016). Повнота часу не була якимось розрахунком чи вигідним моментом, не часом, коли людство вже було готовим прийняти прихід Воплоченого Слова, але просто даром Бога, даром благодаті для людини. Відтоді і аж до сьогодні є «час сприятливий», є «день спасіння» (пор. ІІ Кор. 6, 2). І так як Ісус приходить у цей світ через Марію, так і через Марію продовжує діяти й готувати людей до вічності. Сьогодні, втретє, звертаємося до Марії, яка 100 років тому промовила до діточок, а через них – і до кожного з нас.

Детальніше...

Слово редактора - 25.05.2017

Переживаємо особливий місяць травень, протягом якого згадуємо ювілейну подію 100-літньої давнини, коли у португальському містечку Фатіма з травня по жовтень з’являлася Діва Марія трьом діточкам. Це Лукія, Франциск і Якинта. Двоє останніх діточок померли в дитячому віці і 13 травня 2017 року були проголошені святими Папою Франциском. Лукія прожила довге життя, посвятившись Господеві як монахиня-кармелітка і як місіонерка «фатімських послань». За рік до об’явлень Пресвятої Богородиці діточкам з’являвся Божий посланець «Ангел миру» і про це ми розказували в минулому номері. А сьогодні відновимо у пам’яті слова з перших трьох з’явлень Пресвятої Богородиці, бо вони, незважаючи на 100-літню давність, є дуже актуальними для нашого часу і для нашого українського народу.

 

13 травня 1917 року Марія у Фатімі запитала дітей: «Чи хочете жертвувати себе Богу? Чи бажаєте зносити всі терпіння, які Він зішле вам, як надолуження за гріхи інших, якими Він є ображений? Чи хочете страждати за навернення грішників?» Діти відповіли: «Так, ми хочемо», на що Марія: «Будете мати багато терпінь, але ласка Божа буде вашою підтримкою». через кілька хвилин Богородиця додала: «Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та кінця війни». Ми розуміємо, що тоді йшлося про Першу світову війну, а війна – це біда, це – горе, це – втрата рідних, це – сльози. Марія дає неначе вказівку, як кожен може спричинитися до покращення ситуації – це молитися на вервиці. Багато людей і в наш час висловлюються за те, що вони проти війни, але інколи задумуються, як вони можуть допомогти?

Детальніше...

Слово редактора - 18.05.2017

«Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та закінчення війни».

 

Кілька днів тому з групою паломників я повернувся на Батьківщину з португальського містечка Фатіма. Наша мандруюча спільнота складалася з 48 осіб, трьох священиків і двох сестер-монахинь включно і пробула в дорозі два тижні, проїхавши понад вісім тисяч кілометрів і відвідавши відомі відпустові місця європейського континенту, такі як Люрд (Франція), Фатіма (Португалія), Монтсеррат (Іспанія). Наша найдальша точка – це португальське містечко Фатіма, де рівно 100 років тому – 13 травня 1917 року трьом діточкам Лукії, Якинті і Франциску з’явилася Діва Марія і через них промовила до світу. Господь промовляв через Богородицю, а Богородиця скористалася допомогою маленьких діточок.  Як сто років тому, так і сьогодні це об’явлення дуже актуальне і для нашого часу, і для нашої Батьківщини: слова Богородиці, які вона промовила, говорять самі за себе: «Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та закінчення війни».  

Детальніше...

Слово редактора - 11.05.2017

У світлий вівторок, 18 квітня 2017 року, у монастирській і парафіяльній спільноті парафії Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) відбулося велике свято – день подяки за зведення і освячення монастирського Центру святого Папи Івана Павла ІІ.

Освячення після Божественної Літургії здійснив Митрополит Володимир Війтишин. Присутність численних гостей – священиків і вірних, серед яких і мер міста та селищний голова, зробили це свято незабутнім. А покровитель дому – святий Іван Павло ІІ є покровителем нашого Згромадження Воплоченого Слова, оскільки під час його понтифікату Згромадження було засноване і Він є духовним батьком нашої чернечої родини. Мощі цього святого (кров святого) вже декілька років поспіль вшановуються в нашому храмі.

Детальніше...

Слово редактора - 27.04.2017

«Ти постиш? Докажи мені це своїми ділами!

Якими, скажеш, ділами?

Коли побачиш бідного, дай милостиню.

Коли маєш ворога, примирися!

Коли побачиш свого друга щасливим,

не завидуй»

(св. Йоан Золотоустий)

 

Коли приходить час Великого Посту, кожен ставить собі запитання: як я буду постити цього року? Що ж головне? Від чого я відмовлюся і що заставлю себе чинити? У чому мені допоможе цей період?

Зараз, коли наша Батьківщина переживає непрості часи, коли Церква Христова старається стати підтримкою і опорою для своїх вірних, слова, які я вибрав для Вас, дорогі брати і сестри, на час Великого Посту, це слова з Божественної Літургії: «Возлюбім один одного, щоб однодумно визнавати».

Тому наше роздумування стосується саме «возлюблення» один одного з метою, щоби мати одне серце і одну душу, «однодушно» і «однодумно» визнавати нашу віру у Христа Спасителя і цю віру показувати нашим щоденним життям, бо ж «віра без діл мертва» (Як. 2, 26). Отже, піст – це час випробування любові до ближнього.

Детальніше...

Слово редактора - 16.03.2017

Ми, християни, увійшли в час Великого посту, який нас духовно вестиме аж до світлого празника Воскресіння Христового, який ми будемо святкувати 16 квітня. Інша назва цього періоду в літургійному році – це Чотиридесятниця, що бере свій початок від євангельської розповіді про сорокаденне перебування Ісуса Христа в пустині. Для всіх християн він є часом особливих роздумів над духовним життям, часом іспиту сумління над своїм християнським життям, часом більш інтенсивної молитви і духовних подвигів. І чи не найкращим висловом чи, краще сказати, програмою, дороговказом для кожного християнина на піст є слова нашого Патріарха Йосифа Сліпого «Μεγαλα αιτεσθε! - Великого бажайте!».

17 лютого 2017 року минуло 125 років від дня народження Патріарха нашої Церкви Йосифа Сліпого. Саме слово «патріарх» походить з грецької мови «Πατριάρχης» і означає — перший серед батьків, складається з двох слів ἀρχή — початок, перший та πατήρ — батько. В Старому Завіті «патріархами» називали Авраама, Якова та інших осіб, які насправді були «духовними» батьками народу і провадили його до Господа. Цей титул використовується для Глави Церкви, зважаючи на роль духовного Отця. І особливо наш народ любить таким словом називати великого українця та Главу нашої Церкви в складний період минулого століття – Йосифа Сліпого, який провадив Церкву після смерті Митрополита Андрея Шептицького і аж до 1984 року, коли упокоївся в Бозі у вічному місті Римі.

Детальніше...

Слово редактора - 02.03.2017

Різдвяний час у літургійному році завершується празником Стрітення Господнього. Саме від цього дня християни перестають вітатися «Христос Рождається!» і знову звикають до традиційного привітання «Слава Ісусу Христу!», на що щиро і молитовно відповідають «Слава навіки!». Це свято люди особливо відзначають, бо в цей день освячують свічки, які називаються «стрітенські» або «громовиці».  У непрості минулі часи, коли про Бога не можна було згадувати і всяку думку про Нього старалися стерти з людських умів, то для празника Стрітення навіть придумали особливий символізм – зустріч зими з весною. З точки зору віруючої людини, можемо лише подивляти примітивізм тогочасного «богопоборництва» і, зокрема, у тому випадку, коли зустріч Бога з людиною, що є правдивим змістом свята Стрітення, замінили на зустріч зими з весною. Але попри історичну подію зустрічі Богородиці з Дитятком зі Святим Симеоном у єрусалимському храмі, в цей день Католицька Церква відзначає також день богопосвячених осіб, тобто тих, кого ми звикли називати монахами і монахинями.

Може і не всі християни знають, що саме празник Стрітення Господнього є «професійним» днем богопосвячених осіб, тобто тих людей, які все своє життя посвятили служінню Богові, Церкві і людям через складання так званих монаших обітів – убогості, чистоти і послуху.  Є у Катехизмі так звані «євангельські ради», тобто чесноти, якими радиться жити тим особам, що отримали від Господа особливий поклик, як колись апостоли. «Іди за мною», – такі та подібні фрази почули колись учні з уст Ісуса Христа і яких згодом назвали апостолами (з гр. мови – послані), бо вони спочатку отримали від Господа особливе покликання, відповіли на нього, а відтак були послані служити Богові і так проповідувати Царство Боже. Подібні слова і нині чують у своєму серці чимало осіб, та не всі відповідають на це покликання.

Детальніше...

Слово редактора - 16.02.2017

Євангелист Лука розповідає нам, що одного разу Ісус Христос побачив на дереві чоловіка, який був багатим митарем, і сказав до нього: «Сьогодні маю бути в Твоїм домі» (Лк. 19, 5). Цей чоловік називався Закхей, що у перекладі з грецької мови (Ζακχαῖος) означає гідний, чистий. Символічно, можна сказати, що саме Господь Ісус забажав Його «очистити» від гріхів і дарувати йому навернення серця. Це той чоловік, що удостоївся особливої ласки – він приймав у себе вдома поважного гостя – Ісуса Христа. Цей євангельський уривок також читається кожного разу, коли відбувається освячення дому і коли вірні запрошують священика здійснити цей обряд. Колись Ісус-Добрий Пастир відвідував дім Марти і Марії, дім Симона Петра, дім Закхея та багато інших осель. Подібно і сьогодні наші священики-душпастирі ідуть відвідувати домівки свої вірних та місця їхньої праці й навчання після празника Богоявління з особливим жестом – благословенням та окропленням йорданською водою.

Звідки ж береться такий звичай, щоби священики-душпастирі йшли відвідувати своїх вірних? Неодноразово можна почути навіть свого роду закиди, мовляв, для чого ці священики ходять по хатах, по навчальних закладах, по місцях праці людей?

Роздумуючи протягом цих днів над таким компрометуючим закидом, я побачив, наскільки він неоправданий і як важливо, щоб священики, незважаючи на перешкоди та закиди, все ж-таки відвідували своїх вірних, і не лише в час відвідин. Звичайно, ці відвідини треба добре організовувати, треба не спішити, а приділити достатньо часу своїм вірним, щоб поспілкуватися. До таких відвідин варто приготувати пам’ятки, літературу, буклети та інший матеріал, що може допомогти вірним зростати у своїй християнській свідомості та наближатися до життя у святих таїнствах та в активному парафіяльному житті.

Детальніше...

Слово редактора - 09.02.2017

«Бо хлоп’ятко нам народилося,

сина нам дано;

влада на плечах у нього; і дадуть йому ім’я:

Чудесний порадник, сильний Бог,

Отець довічний, Князь миру»

(Іс. 9, 5)

 

Місяць січень для кожної української душі є особливо святковим. Ми урочисто відзначаємо дні Божого об’явлення: у таїнстві Різдва Христового Господь запрошує нас до Вифлеєму, щоб у простоті та покорі, як пастухи і мудреці, приступити до ясел, у яких Він об’являється світові як Дитя Еммануїл, що значить «з нами Бог»; а у таїнстві Хрещення Господь запрошує нас на Йордан, де Ісус хреститься і об’являється світові на початку своєї привселюдної місії  – провадити нас до Царства Божого. Про це читаємо у стихирах на стиховні у дні передсвяття Богоявління: «Світлий був, Спасе, минулий празник, світліший же той, що приходить. Тамтой сповістив ангел, а цей приготував Предтеча; у попереднім проливалася кров, бо ридав бездітний Вифлеєм, а цей появляють божественні води – купіль для багатьох дітей; тоді зоря звістила мудрецям, а тепер Отець об’явив Тебе світові. Господи, що воплотився і знову приходиш явно, - слава Тобі!»

Різдво Ісуса Христа та Хрещення у Йордані – це переломні моменти в історії спасіння людини: Господь особливим способом – через Воплочення – наближається до людини, щоб дати їй можливість наблизитися до Нього; стає ближчим до людини, щоби вона зрозуміла, що лише у Бозі є її ціль, у Бозі – її щастя, у Бозі є підтримка в теперішньому житті та гарантія вічного спасіння.

Детальніше...

Слово редактора - 19.01.2017

Більше статтей...