7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Слово редактора

З такими словами звернувся наш Патріарх Святослав до Папи Франциска в часі свого робочого візиту до Ватикану, який тривав від 9 до 12 жовтня, запрошуючи Його відвідати Україну. Приємно спостерігати на відстані, через засоби масової інформації, як Отець і Глава нашої Церкви, представник українського народу, бере участь у такого роду міжнародних заходах, що є свідченням того, що наша Церква є Церквою Вселенською, тобто Католицькою, бо саме слово «католицька» походить від грецького слова «καθολικός», що означає цілісний, універсальний, вселенський, неподільний. Належати до цієї Церкви – означає належати до спільноти вірних, які йдуть за Христом у Церкві, яку Він заснував на Петрі, кажучи: «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 18). Все, що говорить Патріарх Папі, – це слова вірних нашого народу і нашої Церкви, а почуте від Святішого Отця він передає нам.

Декілька моментів з візиту нашого Патріарха до Риму заслуговують на особливу увагу і їх варто знати нашим вірним, розсіяним по цілому світі. Робочий візит Патріарха до Ватикану є свідченням того, що наша Церква є Церквою Католицькою, хоч і належить до Східних Церков і канонічно має назву «SUI IURIS», тобто «СВОГО ПРАВА». І кожна зустріч, привселюдна чи приватна, кожен діалог, спільні молитви є свідченням оцієї вселенської єдності і тішить серце кожного вірного нашої Церкви. Бо єдність – це особлива дія Божа, дія Святого Духа, як і кожен поділ – не від Бога. Ми, насправді, вдячні Богові за дар цієї єдності і належності до Католицької Церкви під проводом наступника Апостола Петра – Папи Римського. І за цю єдність та вірність наступникам апостола Петра наша Церква заплатила мученичою смертю численних її синів і дочок.

Детальніше...

Слово редактора - 12.10.2017

16 жовтня минає рівно 15 років, відколи Папа Іван Павло ІІ, нині Святий, оприлюднив Апостольський лист про молитву на вервиці «ROSARIUM VIRGINIS MARIAE». Також Він проголосив Рік Вервиці, що тривав від жовтня 2002 до жовтня 2003. Папа, звертаючись до вірних, в листі висловлює подяку Діві Марії за всі дари, які він отримав через Її заступництво в особистому житті та нагадує, що ця молитва призначена приносити плоди святості серед християнського народу. Наша українська Церква у жовтні має прекрасне марійське Свято – Покрова Пресвятої Богородиці, яке також покликане спонукати нас до збільшення синівської любові та відданості Діві Марії, як нашій Небесній Матері, шукаючи порятунку та захисту під Її святим Покровом. Наші священики і богопосвячені особи, а також і численні вірні з великою побожністю щоденно моляться вервицю, пригадуючи слова Богородиці у Фатімі, висловлені 13 травня 1917 року: «Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та кінця війни».

Звичайно, що кожен побожний християнин дуже цінує різні молитовні моменти, які трапляються у щоденному житті. Багато наших вірних ніколи не пропускають недільну Службу Божу, а багато стараються навіть і в будні дні не опустити нагоди, щоб приступити до святого Причастя. Численні родини моляться разом вдома – чи перед трапезою, чи ввечері перед сном. Попри загальноцерковні побожні практики та глибоке розуміння важливості недільного богослужіння, існують деякі народні побожності та традиції, коли християни той чи інший місяць посвячують молитвам до окремих святих: багато людей в березні моляться до Святого Йосифа, обручника  Пречистої Діви Марії, в травні беруть участь у так званих «маївках» – Молебнях до Богородиці, а в червні – у Молебнях до Христа Чоловіколюбця чи Серця Христового. Жовтень нагадує нам про важливість молитви на вервиці. Кожен з цих молитовних моментів є дуже цінним тоді, коли він спонукає віруючу людину ставати добрішою, лагіднішою, простішою та щирішою.

Детальніше...

Слово редактора - 05.10.2017

і розбудити її в інших людей

 

Остання неділя вересня – це день катехита в нашій Українській Греко-Католицькій Церкві. Це професійний день усіх тих, хто катехизує, тобто навчає святих правд віри, речей про Господа Бога і про Святу Церкву. Бути катехитом – це особливе покликання, дуже цінне і надзвичайно відповідальне. Катехитом може бути єпископ, священик, монах чи монахиня і навіть звичайний мирянин. Головне покликання катехита, за словами Папи Франциска, – це зберігати пам’ять про Бога і розбудити її в інших людей.

Вже досить знайоме нам слово «катехизація» має грецьке походження: наприклад, слово «κατηχισμός» перекладається як «навчаю», а слово Катехизм походить з грецького «κατήχησις» – навчання. В Новому Завіті святий Лука і апостол Павло вживають слово «katechejn» в розумінні усного передавання і переказування чогось іншим. Звідси слово катехит – означає вчитель правд віри, а катехуменат – це період навчання перед хрещенням, катехизація – це саме навчання, а катехитика – це наука про навчання правд віри, катехизм – це книга правд віри, офіційно затверджена Церквою. Отже, катехизація має на меті навчити людей правд віри, приготувати їх до активного церковного життя, або, як ми кажемо, оцерковити людину.

Детальніше...

Слово редактора - 28.09.2017

 

Кожного дня ми отримуємо багато інформації: хтось – через телебачення, інші – завдяки інтернету, хтось почує випадково на вулиці чи в автобусі, а хтось – від своїх друзів, знайомих. Багато інформації є доброї, а ще більше – не дуже доброї, інколи – дуже негативної, пов’язаної з різними вбивствами, аваріями, бійками, насиллям, скандалами. Як на це все реагувати християнинові, людині віруючій? Я не зможу дати абсолютну відповідь на всі моменти, але хочу запропонувати Вам, дорогі наші читачі, слова молитви і саму молитву, яка би могла по-християнськи налаштовувати нас на все, що потрапляє до нашої голови через наші очі і наші вуха: «Господи, дай мені зустріти з душевним спокоєм усе, що принесе мені цей день».

Християни – це люди, які повірили Христові й пішли за Ним; це ті особи, які почали жити Церквою Христовою, заснованою на Петрі, до кого Ісус сказав: «То ж і я Тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву, й що пекельні ворота її не подолають» (пор. Мт. 16, 16-20). Це ті особи, які, можна сказати одним висловом – «люблять Христа і Його Церкву», яка, незважаючи на різні бурі й випробування, живе вже майже дві тисячі років. Але ті ж самі християни – це не святі, це люди, які свідомі своїх немочей і гріхів, живуть і щоденно ведуть боротьбу за святість, за праведне життя, за досконалість. Ніхто не народився святим, але щодня, якщо забажає, може прагнути святості.

Детальніше...

Слово редактора - 14.09.2017

З 3 по 12 вересня у Львові проходить Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Розпочався він урочистою Божественною Літургією, яку очолив Блаженніший Святослав у Соборі св. Юра. Головною темою цьогорічного Синоду є: «Літургійне і молитовне життя УГКЦ». На це зібрання з’їхалися всі єпископи, які силою Церковного права та своєї присяги мають обов’язок брати у ньому участь. Духовну і молитовну єдність Папи Франциска своєю присутністю засвідчив Апостольський Нунцій в Україні Архієпископ Клаудіо Гуджеротті. Що ж нам – народові Божому – духовенству і мирянам, варто знати про такий щорічний захід нашої Церкви?

Слово «синод» походить від грецького слова «Σύνοδος» і означає збори, схід, зібрання, нарада. А Синод єпископів – це є зібрання всіх єпископів нашої Церкви для вирішення і обговорення актуальних питань з життя Церкви та втілення її місії проповідування Царства Божого у світі. Наша Церква має синодальний устрій і прообразом такого синодального зібрання, синоду – була колегія апостолів. Кожен єпископ є наступником апостолів, і так, як колись збиралися апостоли, так сьогодні збираються єпископи, щоб дбати за добро Церкви, її розвиток та утверджувати інших у вірі. Згідно з церковними законами, Синод Єпископів збирається щороку і кожне засідання Синоду є канонічним за умови присутності двох третин єпископів, зобов’язаних брати у ньому участь.

Детальніше...

Слово редактора - 07.09.2017

 

(Тарас Шевченко, «І мертвим, і живим»)

Вересень для нас, українців, та й для багатьох інших народів світу асоціюється зі школою, з навчанням, оскільки саме 1 вересня відзначаємо День Знань. В цей день лунають «перші дзвоники», відбуваються благословення школярів та студентів священиками, маленькі діти чекають того дня, щоб вперше переступити поріг школи. Людина покликана пізнавати, тому змалечку йде до школи, щоб вчитися, щоб пізнавати світ, щоб краще зрозуміти навколишнє середовище, людей, суспільство, щоб зрозуміти, для чого вона на цій землі і яке її покликання. Але сьогодні я не про дітей…

Часто дорослі процес навчання асоціюють з дітьми, школярами та студентами і забувають, що вчитися, пізнавати треба завжди, протягом цілого життя. Коли ми заглянемо до Святого Письма, то можемо прочитати дуже цікаві речі: коли Ісусові було дванадцять років і він з Йосифом та Марією пішли в Єрусалим на Свято Пасхи, то малий Ісус залишився в храмі, а його батьки не помітили, як він зник. «Через три дні знайшли його у храмі, як він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що його слухали, чудувались його розумові й відповідям… Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 46-47, 52).

Детальніше...

Слово редактора - 31.08.2017

Кожен християнин прагне прожити земне життя гідно і достойно, бо воно в нас одне-єдине, Богом дане. Комусь це вдається легше, комусь – важче, але знаємо, що наш Господь Ісус Христос нікому не обіцяв «легкого» життя на землі. Навпаки, Він говорив про дві дороги – широку і вузьку: «Входьте вузькими дверима, бо просторі ті двері й розлога (широка) та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7, 13-14). А ще казав: «Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його» (Мт. 11, 12).

В ці дні переживаємо великий Богородичний Празник – Успення Пресвятої Богородиці, або її Взяття до Неба з душею і тілом. Роздумуючи над моментами цього таїнства з життя Пресвятої Богородиці, прагну разом з Вами подумати над тим, як важливо є вірити в Царство Небесне, прагнути неба, перебуваючи ще тут, на землі.

Детальніше...

Слово редактора - 24.08.2017

«Це – мій улюблений Син, що Його я вподобав: його слухайте» (Мт. 17, 5).

 

Цей номер нашого християнського часопису виходить напередодні великого християнського свята – Преображення Господнього. Тому наше розважання стосуватиметься слів, які почули учні Петро, Яків та Іван в часі цієї події, а це слова Отця: «Це – мій улюблений син, що Його я вподобав: ЙОГО СЛУХАЙТЕ!» (Мт. 17, 5).

Відразу зазначимо, що тема послуху була і є актуальною завжди і для кожної людини. Від початку світу Творець давав накази, щоб людина, виконуючи їх, могла тішитися життям, живучи гідно і достойно, як личить творінню на образ і подобу Творця (пор. Бут. 1, 27). Він навіть дав заповідь таку: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш» (Бут. 2, 16-17). А згодом найхитріший зі всіх звірів змій сказав: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?», підмовив жінку і вона не послухала Бога, а послухала змія. Все ж-таки виявила свій послух, але не Богові, а змієві.

Детальніше...

Слово редактора - 09.08.2017

Кожного року в першу неділю місяця серпня на Прикарпаття приїздить наш Патріарх Святослав, Глава і Отець нашої Церкви, щоб очолити Всеукраїнську прощу до Крилоса. Багато прочан з цілої України, а то й з-за кордону, з’їжджається, а деякі йдуть пішки (з Івано-Франківська, Калуша, Бурштина), щоб разом чувати, молитися, слухати слово Боже, приступити до святих таїнств Покаяння і Євхаристії. Вже, напевно, виробилася така собі традиція: в червні Патріарх їде до Страдчу (Львівщина), в липні – до Зарваниці (Тернопільщина), а у серпні до нас – на Прикарпаття – у відпустове місце, село Крилос, де почитається Галицька ікона Пресвятої Богородиці. І ми цьому дуже раді.

Паломництво – це дорога, шлях, похід віруючих людей до святих місць, пов’язаних з життям Ісуса Христа, з життям Пресвятої Богородиці, святих, а також до місць, де відбулися особливі об’явлення Богородиці чи де зберігаються чудотворні ікони і де, на даний час, є духовні центри та відпустові місця. Таку практику християни мали вже від перших століть існування Церкви. А якщо заглянемо до історії, то побачимо, що навіть Ісус з Марією та Йосифом йшли до Єрусалимського Храму і про це читаємо у Євангелії: «Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи» (Лк. 2, 41). Цей звичай бере своє коріння ще зі Старого Завіту. Люди йшли, щоб виконати свої обов’язки перед Господом та духовно збагатитися через слово Боже і через молитву.

Детальніше...

Слово редактора - 27.07.2017

«Якщо кожного разу, коли проливається Кров, вона проливається на відпущення гріхів, я повинен приймати її завжди, щоб вона завжди відпускала мої гріхи. Я, що завжди грішу, повинен завжди мати ліки»

(Св. Амвросій).

 

Місяць червень ми називаємо місяцем Божої Любові, тому що в цей місяць у наших храмах відправляється Молебень до Христа Чоловіколюбця і всі вірні співають «О найсвятіше серце Ісуса, помилуй нас!»; також в цей період, зазвичай, припадають два великі свята Божої Любові – Пресвятої Євхаристії і Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа або «Христа Чоловіколюбця». І згадане свято «Пресвятої Євхаристії» у Церкві має одну ціль – наблизити людину до цього джерела всіх ласк, тобто збудити у вірних нашої Церкви любов до Ісу­са Христа, присутнього під видами хліба і вина у Святому Причасті, оживити бажання приступати до Святого Причастя якнайчастіше, щоб Христос, Якого ми приймаємо, змінював нас зсередини, бо ж Він сам сказав: «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я в ньому» (Ів. 6, 56).    

Детальніше...

Слово редактора - 22.06.2017

Як у травні вся Церква  – духовенство і вірні – молиться особливим способом до Пресвятої Богородиці через так звані «маївки», так у місяці червні Церква присвячує велику увагу молитвам до Христа Чоловіколюбця, молячись молебні до Серця Христового. В травні вся Церква співала «Пресвятая Богородице, спаси нас!», а в червні наші храми наповнені співом «О Пресвятеє Серце Ісуса, помилуй нас!». Цьогоріч, навіть у червні припадають два великі празники, які найбільшим способом виявляють і показують Божу любов до людини: це в четвер після І Неділі по Зісланні Святого Духа – 15 червня – празник Торжественного поклоніння Пречистим Тайнам Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, або, як ми називаємо «Пресвятої Євхаристії» чи «Божого Тіла», а також у п’ятницю після ІІ Неділі по Зісланні Святого Духа – 23 червня – празник Найсолодшого Господа нашого Ісуса Христа чи «Христа Чоловіколюбця» або «Серця Христового». Тому і ми протягом цього часу будемо розважати про Божу любов.

Любов Бога Творця до людини-сотворіння – це основна ниточка всього об’явлення. Бог себе об’являє людині, щоб людина змогла зрозуміти найбільш важливу життєву істину – без Бога і Його любові людина неспроможна нормально прожити життя. Вже сам факт існування-сотворення людини є виявом Божої любові, але якщо людина своєю свобідною волею не вибере життя з Богом – у неї не буде ані доброго теперішнього життя, ані надії на щасливу вічність. Так, як дитина для свого нормального розвитку потребує знати і відчувати батьківську й материнську любов, подібно і кожна людина, щоби смакувати життя і тішитися ним, потребує знати й відчувати, що вона є люблена Господом Богом.

Детальніше...

Слово редактора - 01.06.2017

Більше статтей...

Сторінка 1 з 2

Початок
Попередня
1
Minecraft 2 sims 4 sex 5 GTA 5 online "Assassin's Creed" gta 5 Minecraft