7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Європейська зустріч молоді Тезе

Нещодавно у м. Базелі (Швейцарія) завершилось Ювілейне паломництво довіри на землі, організоване спільнотою Тезе. Участь у паломництві взяли близько 20 тисяч молодих хлопців та дівчат, серед яких 2800 — українців. Молодь була розселена в гостинних родинах.

У паломництві до Базеля, організованому Молодіжною комісією Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ (голова о. Іван Сас), взяли участь 200 молодих осіб, яких супроводжували 5 священиків. Духовно збагачені, насичені новими враженнями і пережиттями, вони повернулися до своїх домівок.

Пропонуємо кілька спогадів та вражень про Тезе, якими поділилися учасники.

Лоланда Янош: «Приємно, що зустрічі Тезе дійсно пристосовані для молоді і йдуть в ногу з технічним прогресом. Приємно, що нас так щиро приймали в прекрасній країні і гостинній сім’ї. Ці зустрічі — не тільки спілкування з християнською молоддю з усієї Європи та з Богом через молитви, пісні і тишу, але й переоцінка цінностей, пізнання самих себе. Після кожної зустрічі залишається помітний слід у наших серцях на довгий час».

Станіслав Таран: «Зустріч у Швей­ца­рії — це мій перший досвід зустрічі Нового року за межами рідної держави. Завдяки чудовій організації як з боку приймаючої сторони, так і з боку Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, та неймовірно теплій духовній атмосфері колективу паломників та «host family», що приймала нас, я почувався дуже комфортно. Я не лише збагатився духовно, перебуваючи у багатотисячному оточенні людей-однодумців з багатьох країн, а й отримав унікальний волонтерський досвід на заході такого масштабу, де почувався невеличкою, але водночас потрібною частиною. Також мав змогу поспілкуватися з багатьма цікавими особистостями та відвідати неймовірні місця на території Австрії, Швейцарії, Франції та Німеччини. Тож хочу в черговий раз подякувати Івано-Франківській Архієпархії УГКЦ за ту колосальну роботу, яку вони провели задля організації і підготовки молоді Івано-Франківська до цієї поїздки, за теплу атмосферу, що супроводжувала нас протягом всього періоду паломництва, та щирі молитви, що лунали з вуст наших отців».

Ілона Бекіш: «Тезе — це коли зустрічаються католик, протестант, атеїст, православний, єврей і їм є про що поговорити. Тезе — це коли приїжджаєш в якесь європейське місто і почуваєшся вдома. Тезе — це коли одвічна лотерея — житимеш у спортзалі чи в сім’ї, причому ні перше, ні останнє не зменшує відчуття внутрішнього комфорту.

Тезе — це коли в вагоні метро, трамваю, автобуса Берліна, Риму, Риги з одного боку хтось починає колядувати українською, а інший вагон підхоплює, не розуміючи жодного слова, і всім весело. Тезе — це коли по місту сотні молодих хлопців і дівчат з велетенськими мапами шукають потрібні локації. Тезе — це коли всі моляться на різних мовах, а виходить мова одна.

Тезе, це коли всі посміхаються. Тезе — це коли ти бачиш людей вперше в житті, а відчуваєш, що то «твоя хвиля». Тезе — це коли всі ці тисячі організовані в єдиний злагоджений організм, і усе — силами волонтерів. Тезе — це там, де волонтером можеш бути і ти, роздаючи їжу, збираючи сміття, регулюючи рух людей. Тезе — це десятки націй, що кілька днів живуть у повній згоді між собою, взаємообміні культурами, досвідів і переживань. Тезе — це коли християнство виходить за межі доктрин, норм, умовностей і стає живим та діяльним. Не судить, не критикує, не розказує, що правильно. Просто приймає кожного як є. І взагалі, про Тезе можна розповідати багато…».

Ірина Попович: «Хочу поділитись своєю радістю. Так, саме нею! Вона переповнює, впевнена, не лише мене одну, але й багатьох, хто побував на зустрічі Tезе-2017! Власне, цьогоріч були розважання над тим, як ми отримуємо, ділимося, надихаємо інших, а Бог надихає і підтримує нас. В житті часом бувають миті, коли нас бере в полон сум і здається, що все втрачає свій сенс. Та Бог про нас ніколи не забуває і посилає промінь сонечка, промінь своєї любові, достатньо лише запросити Його до свого серця, відкрити себе для Господа цілком. Ви знаєте, після усвідомлення присутності Його у власному житті — душа радіє. І ця радість огортає інших.

Ми бачили людей різних національностей, спілкування було не лише словами, але й блиском в очах, теплими і щирими обіймами. Колядки об’єднували всіх... А єдине, що залишилось, — розповісти це вам! Щоб ви не боялися радіти, посміхатися, любити і жити разом з Богом!»

Інформаційний центр
Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ