7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

«Українські жінки — дійсно героїні. Дякуймо Богові!»

Папа Франциск під час візиту до собору св. Софії у Римі

 

Не знаю, чи до кінця кожен вірний нашої церкви розуміє величність та вагомість події, яка відбулася 28 січня. Вперше на запрошення Блаженнішого Святослава Папа Франциск відвідав греко-католицький прокатедральний собор св. Софії у Римі. На порозі храму його привітали представники молоді, що разом з Папою випустили в небо білу голубку, як символ миру. Прийнявши традиційний коровай, Папа звернувся зі словами привітання до присутніх, подякувавши за запрошення і гостинність та проказавши молитву за мир в Україні. Папа також згадав ситуацію на Сході України і сказав, що благає, аби «замовкла зброя». «Розумію, що в той час, коли перебуваєте тут, ваше серце б’ється для вашої країни, й пульсує не лише з любов’ю, але й з почуттям тривоги, насамперед через лихо війни та економічних труднощів», — сказав він.

Та найбільше мене розчулив той факт, що Папа Бергольйо згадав про українських жінок, матерів, бабусь.

Папа Франциск говорив про українських жінок, які з мужністю передають свою віру, охрещуючи дітей цією мужністю. «І також сьогодні, добро — а я про це говорю, бо знаю, — яке ці жінки роблять тут, у Римі, в Італії, опікуючись нашими дітьми та людьми похилого віку, передають віру в родинах, які нерідко є байдужими. Ви ж маєте мужню віру. Українські жінки — дійсно героїні», — сказав Святіший Отець.

«Українська жінка є апостолкою милосердної любові та віри, безцінний носій Слова Божого до італійських сімей, в яких ви працюєте. Ви в найкращий спосіб можете проповідувати Євангеліє вашою працею, вашою терплячою та ненав’язливою опікою. І коли хтось про вас скаже: «Ця жінка є дійсно доброю! Ось тут ви і виконали свою місію, передавши вашу віру іншим!», — сказав Папа. «Я прошу розглядати вашу працю, важку та інколи малооплачувану, не тільки як роботу, але й як місію: часто ви є єдиною точкою опори для самотніх престарілих людей. Несіть потіху та Божу ласку тим, хто вже на схилі літ готується до зустрічі з Всевишнім», — заохочує Папа.

Роздумуючи над цими теплими словами для наших жінок там, далеко від дому, для яких таке звернення Святішого Отця стало, як ковток води серед пустелі, мені все-таки стало прикро… Поясню чому. Бо мусів іноземець, аргентинець за національністю, пошанувати, підтримати ту тендітну та слабку жінку-українку, яка нерідко несе на своїх плечах чи не всі проблеми світу. Таких слів ми не чули ні від наших високопосадовців, які, здається, роблять все можливе, щоб жінка залишала родину і їхала світ за очі. Вона не має такої підтримки нерідко ні вдома, ні в українському суспільстві загалом. І тільки поїхавши в далеку чужу країну, вона відчуває себе насправді поцінованою, а свою працю — важливою.

Хотілося б запитати наших можновладців: скільки ще та жінка має мандрувати світом, чому не створять такі умови праці для неї тут, вдома? Щоб нікуди не їхала, могла працювати для себе, для дітей, для рідних. Але складається таке враження, що в тому ніхто не зацікавлений. От і продовжують українки їхати в далекі світи, де їх красу, мудрість, працьовитість вміють поцінувати, де вони почуваються захищеними й шанованими.

Підготувала Віра Біла

за матеріалами VATICANINSIDER.