7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Будьмо милосердні один до одного

Через часопис «Нова Зоря» хочу висловити сердечну подяку о. Йосафату Бойку, ВС за глибокозмістовну, надзвичайно повчальну статтю «Милосердя: від теорії до практики» («Нова Зоря», ч. 47, 2017), в якій автор на підставі божественної науки Господа Ісуса Христа, святих апостолів, пророка Даниїла, отців та вчителів Христової Церкви докладно й переконливо роз’яснює нам усім, як ми повинні творити діла милосердя стосовно наших ближніх, бо, можливо, це чи не найголовніша християнська чеснота, адже вона є виявом нашої любові до Господа Бога у Тройці Пресвятій і до кожного ближнього.
Не маючи наміру передавати зміст названої публікації, прошу всіх читачів часопису ще раз уважно перечитати дану статтю, бо краще розтлумачити тему про потребу милосердя для християнина, як це подано головним редактором, мабуть, неможливо.
Читаючи дану публікацію, задумуюсь над тим, що написано в ній, яким має бути наше християнське життя, а яким воно є насправді, то мимоволі приходжу до висновку: які ми ще дуже далекі до справжнього, істинного, дійсно побожного, святого, праведного життя, як ми навіть не вміємо чи не хочемо або просто не підготовлені, неспроможні простити, вибачити один одному якусь провину, кривду, нам дуже тяжко першими подати руку для примирення.
Цілком можливо, що та милостиня, яку ми подаємо своєму ближньому від щирого серця, може виявитися нашою єдиною і найкоротшою дорогою до Бога. Адже не випадково на останньому Страшному Суді наш Спаситель, запрошуючи праведних увійти до Небесного Царства, приготовленого від часу створення світу (Мт. 25, 34), перераховує виключно всі ті їхні заслуги та діла милосердя, які вони вчинили в ім’я любові Господа Бога і ближнього: «…Я голодував, і ви дали Мені їсти; мав спрагу, і ви Мене напоїли; чужинцем був, і ви Мене прийняли; нагий, і ви Мене одягнули; хворий, і ви навідались до Мене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене» (Мт. 25, 35-36).
Небесний Суддя називає всі ті діла милосердя, які вчинили праведні для своїх ближніх, тому що любов, милосердя, згідно зі словами св. Івана Золотоустого, є причиною і джерелом усіх наших християнських чеснот.
Пишучи ці рядки, мимоволі пригадую, як ще в юнацькому віці я читав у побожній книжці про дивний, однак правдивий випадок, що стався в житті одного багатого, але віруючого юнака. Він мандрував по багатьох містах і селах своєї країни, і, на своє здивування, побачив, що більшість людей, які називалися християнами та вважали себе праведними, поводяться безтурботно — пиячать, лихословлять, ведуть розгульне і навіть розпусне життя; до порад та настанов священиків ставляться байдуже, висміюють тих, які прагнуть вести побожне життя; іноді навіть зневажають самого Господа Бога.
Все це побачене й почуте негативно вплинуло на його душу, похитнуло віру, появилися вагання та сумніви щодо істинності Христової науки, християнського віровчення. У такому душевному стані він вирішив те все викласти в письмовій формі на папері. Але несподівано до нього прийшов дуже бідний чоловік з проханням допомогти, бо в нього помер батько і він не мав коштів, щоб його похоронити. Будучи добрим і щедрим душею, юнак дав біднякові гроші на проведення похорону і далі сів розмірковувати над тим, що він бачив і чув під час подорожі. Саме в цей час перед ним постає померлий батько того бідняка і говорить до юнака: «Перестань сумніватися, Господь Бог у Пресвятій Тройці терпеливо чекає на покаяння і навернення кожного грішника. Є вічність. Душа людини є безсмертна». Після цих слів видіння зникло.
Прийшовши до тями, юнак зрозумів, що це видіння він отримав, очевидно, як нагороду за його добре, любляче, співчутливе й милосердне серце до тієї бідної, можливо, і скривдженої кимось людини.
Як бачимо, дорогий читачу, милосердя, любов справжня, істинна, нелицемірна справді «покриває силу гріхів» (1 Пт. 4, 8), як говорить Апостол. Отож не будьмо байдужими один до одного, виявляймо більше доброти, щирості й сердечності до своїх друзів, приятелів, знайомих, навіть і до тих, які нас чимось скривдили, образили, принизили, бо і тут Господь хоче нашого упокорення, смирення. Краще помолімось за них, бо так чинив наш спаситель Ісус Христос. Так наказує Він і нам робити, якщо, звичайно, ми хочемо бути Його послідовниками й учнями та щоб нас називали прекрасним словом — християни.
Степан БОВТЮК.
с. Серафимці Городенківського р-ну.
Коломийська єпархія.