7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

«Вмерли в Новім Заповіті…»

(До 100-річчя безсмертного подвигу Героїв Крут)
Пам’ять про подвиг української молоді під Крутами 29 січня 1918 року ніколи не згасне.
Це засвідчила і турбота киян про могилу полеглих під Крутами юнаків, що на Аскольдовій могилі.

Тепер щороку 29 січня, в день скорботи, на могилі крутян відправляються панахиди. Сюди приходять поклонитися юним борцям воїни Української армії, студенти та учнівська молодь столиці. Тут горить вічна свіча пам’яті, не в’януть живі квіти.
Проголошена 22 січня 1918 року незалежність Української держави дорого їй коштувала: за неї загинула найкраща юнь Києва — триста студентів університету святого Володимира та учнів Кирило-Мефодіївської гімназії. 29 січня 1918 року хоробра молодь зустрілася в нерівному бою під Крутами із шеститисячним військом Муравйова. З гідною подиву відвагою вона, майже беззбройна, відчайдушно боронила підступи до Києва. Українські лицарі загинули на полі бою, увічнивши себе безсмертям. І тільки 19 березня 1918 року тіла юних захисників столиці було перевезено до Києва й поховано в братській могилі на Аскольдовому цвинтарі.
Самопожертва молодих патріотів у битві під Крутами сколихнула українське громадянство та вразила як їх сучасників, так і наступні покоління. Печать болю та скорботи за юними крутянами несе поезії «Пам’яті тридцяти» великого лірика Павла Тичини. Патріотичний порив молодих спрямовувався їх великою любов’ю до рідної землі, а безкорисливе служіння народові, чистота їх помислів дали підставу поетові прирівняти героїв до святих.
Через десятиріччя, — напевно, роздумуючи про дороги до державної самостійної України, — поет УПА Михайло Дяченко (1910-1952) також звернув свій погляд до історичної битви під Крутами. 5 грудня 1947 року десь у Чорному лісі з’явився один з найкращих його віршів «Крути». Поет наголошує, що хлопців «лиш жменька було», але вони були «із серцем зі сталі і духом з граніту». Вочевидь, і сам поет М. Дяченко кував свою сталеву волю й гранітний дух, маючи за зразок юнацький подвиг крутян у січні 1918 року. Як і вони, наш земляк поклав свою голову за волю України.
Петро Дрогомирецький,
доцент Прикарпатського ­національного університету
імені Василя Стефаника