7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

НАЙСВЯТІШЕ СЕРЦЕ ХРИСТОВЕ — ШКОЛА ЛЮБОВІ

Набоженство до Найсвятішого Серця Христового

(Продовження, поч. у чч. 9-45 2017 р., ч. 1-2 2018 р.)

Серце Ісуса належить любити.
Друга вимога, про яку йдеться у набоженстві до Серця Христового, полягає в тому, щоб те Серце любити, бо те Серце — найлюбіше. З того, як хто що любить, можна оцінити цілу його вартість. Скажи мені, що ти любиш, а я тобі скажу, хто ти є. Якщо ти любиш землю, гріш, тільки дочасне добро, то ти є кріт, що тільки риє землю і боїться ясного світла. Якщо ти любуєшся у розкошах і тілесних приємностях, то ти — хробак, що копається у гноївці. Якщо ти гонишся за людською хвалою, якщо ти любиш тільки почесті, то ти — гордий і слуга сатани. Якщо ти любиш себе, то ти самолюб. Якщо ти, однак, любиш чесноту, то ти є чесний і благородний. Але Серце Христове — це вмістилище найвищих чеснот, це вмістилище й осідок найвищої і найчистішої любові, це — сама любов. Коли не хочеш заритися, наче кріт, у землю, то люби Серце Ісуса. Коли не хочеш порпатися у гною змисловості, люби Серце Ісуса. Коли не хочеш служити гордому дияволові, то люби Серце Ісу­са. Коли не хочеш бути самолюбом, то люби Серце Ісуса. Словом, коли хочеш бути чесним і благородним, люби Серце Ісуса. Люби Серце Ісуса і з любові до Його Серця стережися гріха, бо гріх — це вбивство любові, це розрив із Богом, це розрив із Серцем Ісуса. Люби Серце Ісуса і з любові до цього Серця долай самого себе, долай спокуси диявола і світу. Люби Серце Ісуса і з любові до Серця Ісусового будь невтомним у трудах, праці і виконанні обов’язків свого стану. Люби Серце Ісуса і з любові до цього Серця не жахайся жертви і посвяти, терпіння і переслідувань. Люби Серце Ісуса і з любові до Серця Ісуса візьми свій хрест і неси радо й охоче, а бодай терпеливо і спокійно услід за Ісу­сом. Люби Серце Ісуса, і з любові до Серця Ісусового посвяти себе цілком для Ісуса, забудь про себе і знищ себе для Ісуса, так як Серце Ісуса з любові до тебе посвятилося цілком для тебе, забуло про себе і винищило себе аж до останньої краплі крові. Ось, у цьому доказ правдивого набоженства до найлюбішого Серця Ісусового.
Серце Ісуса належить винагороджувати.
Третя вимога правдивого набоженства до Серця Христового полягає в тому, щоб те Серце винагороджувати, бо те Серце є насиченим найбільшою людською невдячністю і вкрите людськими наругами. Ісус Христос об’явив св. Маргариті своє Серце, увінчане терням, хрестом навершене і пробите, а з рани цього пробитого Серця спливають краплі крові, і з цілого Серця палахкотить полум’я любові. Ісус Христос св. Маргариті сказав такі слова: „Ото Серце, котре так людей полюбило, що себе цілком винищило і за це людською невдячністю відплачене, наругами вкрите і кривдами насичене». Хто, отже, має правдиве набоженство до Серця Христового, той не може бути холодним і байдужнім щодо зневаг, заподіяних Серцю Христовому. Коли дитина бачить тата або маму засмучену і покривджену, то вона, коли любить своїх родичів, старається всіма можливими способами їх потішити і принести їм надолуження. Так само ті, хто любить Серце Ісуса, стараються це Серце переблагати, потішити і винагородити. Справді, Боже Серце Ісуса тепер не може терпіти, як колись, за життя на землі, однак Воно прийняло уже тоді всі переблагання та винагородження, котрі у пізніших часах вірні Йому душі мали принести, бо Ісус Христос як всевідучий, наперед усе бачив. Крім цього, треба нам зазначити, що ненависть і лукавство грішників і занепалих людей є такою самою, як колись, за життя Ісуса Христа, і якщо б Ісус Христос тепер жив, то Його Серце так само терпіло б, як колись, за життя на землі, і в тому значенні говорить св. Ап. Павло (Євр. VI. 6), що грішники поновно Христа розпинають. Отже, коли лукаві і занепалі грішники зневажають і насичують кривдами Христове Серце, тоді всі, хто має правдиве набоженство до цього Божого Серця, повинні Йому приносити переблагання і винагородження. І це Боже Серце прийме ці винагородження і переблагання з великим уподобанням і сторицею віддячить своїми щедротами.
(Продовження у наступному числі).
† Григорій Хомишин,
Єпископ Станиславівський. «Парафіяльна місія»