7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Нова книга у переддень

135-літнього ювілею Осипа Назарука
2018 рік, як і багато попередніх, рясніє ювілеями визначних українців.
Один із них — 135-ліття від дня народження Осипа Назарука, багаторічного редактора «Нової Зорі».


У вступній частині книги «Осип Назарук. Мемуари» (2010) ми зазначали: «Народившись у Галичині (31 серпня 1883 р.), на землях Тернопільщини (місто Бучач) у родині кушніра, письменник пройшов довгі життєві гони, перебуваючи в Україні й поза нею та змінюючи й суміщаючи власні амплуа. Йому, котрому вдалося, попри своє ремісниче походження, закінчити гімназію, Віденський університет (тут студіював у роках 1902–1908) і здобути титул доктора світського та церковного права, судилося бути не лише правником, але й журналістом, редактором газети. Пов’язавши в 1915 р. свою долю з Українським Січовим Стрілецтвом і впродовж наступних трьох років керуючи його пресовою службою, О. Назарук згодом посів редакторське крісло часопису «Нова Зоря», де працював з 1927 до 1939 року. А перед тим (з 1919 року) була співпраця із Є. Петрушевичем, редагування органу УГА «Стрілець». На сторінках своїх писань, у тому числі журналістських, письменник постав мислителем, який порушував не тільки на вістрі пера, але і в практичній роботі питання державотворення, моралі, закону й релігії тощо». Саме такий спектр проблем, як ми переконалися, доктор права розкривав на сторінках не одного зі своїх творів. Так сталося й з подорожніми записками Осипа Назарука «Венеція. Катедра Святого Марка. Палата Дожів» (1934). Видання, яке стало першим українським путівником Собором Марка та Палацом Дожів (Венеція), унікальне за організацією сюжету та викладом матеріалу.
Книги — це автографи часу й людських уподобань. За їх сторінками — відліки багатогранного часопростору, коли виникає, розвивається та втілюється в життя задум. Кожна книга має свою історію. Так склалося й з нашим виданням, що побачило світ цього року, «Федунь М. Р. Українські подорожі: західноукраїнська мемуаристика перших десятиріч ХХ століття. Спогадова праця Осипа Назарука «Венеція. Катедра Святого Марка. Палата Дожів”» (Івано-Франківськ: ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2017. — 228 с.). Довго виношувався задум видати унікальну книгу-путівник галицького письменника. Та оскільки вітчизняна подорожня література надзвичайно багата, у чому ми переконалися, ведучи свої дослідження (про це свідчить і цитоване вище видання), ми вирішили започаткувати загальну серію «Українські подорожі», першою ластівкою якої й стала названа праця О. Назарука.
Узявши на себе місію автора передмови та післяслова, наукових розвідок, світлин, упорядника тексту подорожі та укладача словника, ми задумали перш за все ознайомити читачів з особливостями поетики західноукраїнського подорожнього письменства перших десятиріч ХХ століття. Тому в першій частині книги ми ведемо мову про історичні тенденції та особливості галицьких і буковинських рецепцій мандрівок перших десятиріч ХХ століття, розглядаємо подорожні нариси Осипа Назарука як белетристично-публіцистичний феномен вітчизняної мемуаристики. Предметом нашої уваги стали фольклорний образ Марка Проклятого у травелозі західноукраїнського діяча, галицькі мемуари і світове письменство (публіцистичні й белетристичні аспекти у споминах Осипа Назарука).
Друга частини видання — це власне твір нашого краянина-ювілянта. Працю над його упорядкуванням ми присвятили своїм батькам Роману Григоровичу та Олені Іванівні на упокій їхніх душ, своїм онукам Анні та Роману на довгі й довгі гони їх життєвих доріг і подорожей, усім землякам-українцям задля пізнання себе у світі. Адже пізнавати нам є що. Зі сторінок подорожнього твору постає минуле України, сучасне її авторові й майбутнє, яке він, мемуарист, проглядає крізь віки…
«Венеція…» галицького публіциста знайомить нас з його філософськими узальненнями, оригінальними визначеннями тощо. Так, автор намагається простежити значення мистецького вияву: «А що таке мистецтво? Господи! Як же багато дефініцій пробували давати мистці й філософи, усякі вчені та різні-прерізні мислителі й історики мистецтва. Що таке суть мистецтва? Велика лоґіка? Велика пропорціональність? Глибокий зміст? Усе те разом? І що крім того? Дають інші різні дефініції мистецтва, спробую дати і я. Отже, мені здається, що мистецтво — се культивований дух людини, так утілений у предмет праці, щоби подобався, все одно, чи тим предметом праці буде голос співака, … чи се буде піраміда Хеопса,… чи великанська старогрецька поема, звана «Іліадою»,…. все одно, чи се буде маленька шкатулка Шкріблякова, чи колосальний Мур Китайський… Та в кождім без виїмку творі мистецтва мусить бути дві річи, чи радше дві области: іскра Божа, звана різними іменами, як [наприклад,] «здібність», «талант», «хист», «кебета», і велика праця».
Цей та інші уривки з твору О. Назарука прозвучали на презентації книги, яка відбулася 13 грудня 2017 року в обласній науковій універсальній бібліотеці імені Івана Франка й була присвячена річниці з дня смерті матері автора-упорядника видання — Олени Русак, колишнього учителя Івано-Франківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови № 11. До проведення презентації долучилися учні цієї школи: Христина Гафійчук, Даніела Чоботару, Христина Пасічник (учитель Любов Білійчак).
Осип Назарук писав: «… коли б Італію можна було порівняти із земною кулею, тоді Венеція була б райдуга: така величаво гарна і така розмірно невеличка та люба і мила… не мав би поняття про красу і велич земної кулі [той], хто не бачив би веселки-райдуги… не мав би поняття про красу і велич Італії [той], хто не бачив би Венеції». Ці слова беззаперечно спонукають нас до мандрів не лише географічними просторами, але й сторінками книг, у тому числі подорожей західноукраїнських авторів. Думаємо про впорядкування та видання нових творів наших краян.
Щира дяка працівникам обласної бібліотеки за можливість презентації книги. Дякуємо усім, хто завітав на цю зустріч-презентацію.
Вважаємо, що пошанування Осипа Назарука варто продовжити в ювілейний рік письменника, залучивши до цього й громаду Тернопільщини, на землі якої народився цей визначний діяч.
Дякуємо редакції «Нової Зорі» за можливість звернутися до української громади!
Читайте нову книгу!
Марія Федунь, доктор філологічних наук, професор кафедри педагогіки та психології Івано-Франківського ОІППО