7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Різдвяне привітання чи «лайк»

Ось уже вкотре веселі Різдвяні свята завершують свій цикл. Та нічого сумувати, адже не встигнемо й оком моргнути, як треба буде знову прикрашати ялинку та робити запас продуктів до свят. Якщо запитати в дітей, що їм подобається у цих святах, то, мабуть, кожен згадає про довгоочікувані подарунки від святого Миколая, веселу коляду, за яку найбільш спритні колядники та щедрівники назбирують чи не половину маминої зарплати.
А от нам, дорослим, чим подобається Різдво? Напевне, це єдине свято, коли вся родина намагається спільно зібратись за святковим столом. Все частіше з-за кордону на Різдво повертаються діти чи батьки. З великих міст до сіл, де ще залишились жити старенькі родичі, поспішають всі внуки та правнуки. Ну, а кому не пощастить побачитись на свята, то бодай обміняються привітаннями, навіть якщо цю людину ми не бачили цілісінький рік.
У багатьох країнах Європи, де вже зникають з обігу написані від руки листи, все-таки на Різдво надсилають рідним та знайомим святкові листівки з привітаннями. Таку традицію мала і моя покійна бабуся. Вона з гордістю виставляла на креденці листи з Англії, Росії, з різних куточків України, бо де ж не порозкидала доля нашу родину. Ну і я, зі свого боку, в той час тішила її Різдвяними листівками з Італії, які ще й награвали різдвяну мелодію, коли їх відкривав. А остання вітальна листівка з Різдвом прийшла від бабусі тоді, коли вже минуло десять днів з часу відходу її до Отця Небесного. То для мене залишиться пам’яткою про неї на все життя…
Однак повернімось до привітань з Різдвом. На жаль, останнім часом ці вітання зовсім мене не тішать. Раніше отримувала дзвінки чи вітальні листівки від небагатьох, то були найближчі друзі та родичі. Останніми роками ніби й багато привітань, почуваєшся чи не найпопулярнішою людиною в місті. Але що то за привітання, чи людина вклала хоч краплину душі, серця, фантазії, надсилаючи його тобі?
У соціальних мережах кружляють типові для нового року фото вбраної ялинки. Цікаво, то мені на новий рік було побажання виглядати як та ялинка, хто зна? На Різдво Христове — по п’ять варіантів однаковісіньких віншувань, написаних точно вже не для мене. Ну а на свято Василія одна приятелька надіслала відео чудового хлопчика, який засіває. Спочатку подумала, що то її дитина. Але згодом прийшли такі ж відео і від інших.
Для чого надсилаємо такі привітання? Чи в такий спосіб вітаємо людину, чи, можливо, навіть зневажаємо, бо ніби говоримо: «Для тебе у мене немає часу написати хоч два рядочки звичайних теплих слів». Ділячись цією думкою з одним священиком, останній зауважив: «А в мене давно таке правило: на такого роду привітання не даю жодної відповіді. Я їх просто ігнорую». А інколи доходить і до абсурду: один виставить у соціальних мережах типову картинку, а інший лінується відписати бодай «Христос Рождається», натомість ставить «лайк»! Одного разу цей «лайк» я побачила замість співчуття, коли жінка ділилася своїм болем при втраті старенької матусі…
Різдвяні свята доходять до завершення, але маємо надію, що з Божою поміччю дочекаємося наступної коляди. Давайте дамо собі слово, що, можливо, ще заздалегідь, на початку грудня, наших найрідніших привітаємо красивою різдвяною листівкою, чи навіть по тих же соціальних мережах скинемо привітання, але написане власноруч, від щирого серця і спеціально для тієї, дорогої для нас, людини.
Віра БІЛА.