7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Вертеп: що потрібно, а що зайве?

Зима. Куди не глянь, всюди біліють сніги. Мороз ніби пензлем розмалював вікна будинків. Дерева обсипані інеєм та обліплені пухким снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від променів січневого сонця. Вечір. Над кожною хатою стовпом в’ється дим. Тихо. Здається, що все навкруги вже спить: на вулицях немає ані душі. Аж тут, десь здалека, чутно дзвінкий святковий спів. Цей спів є особливим, різдвяним. То наближається вертеп. Дійство, без якого неможливо вповні відчути та збагнути гармонії і величі Різдва Христового, дійство, — яке відображає дитячу щирість та зрілу віру, віру в народження Господа нашого ­Ісуса Христа.

Сама назва «вертеп» є символічною, адже церковнослов’янською мовою це слово означає земляну печеру, в якій народився ­Ісус Христос. Вертеп — це свого роду театр, у якому акторами стають усі охочі. Міняються літературні та сценічні форми, однак незмінною залишається основна вістка, про яку розповідають ангели, пастухи, царі. Головна мета вертепу — благовістити про народження Христа, привітати глядачів із Різдвом та новорічними святами. Ангели, Волхви, Пастухи, Ірод, Смерть, Чорт — ось головні персонажі вертепу. Нерідко у виставу вводили й інших дійових осіб, в залежності від аудиторії, змінювали сюжет. На самому початку творцями й виконавцями вертепних драм були бурсаки та «мандрівні дяки», згодом — мандрівні групи артистів. На відміну від Західної Європи, де вертеп довгий час функціонував у лоні Церкви, у східнослов’янських народів від самого початку він мав тісний зв’язок із народною театрально-видовищною культурою. Проте вже наприкінці XVII ст. вертеп здобув у народі популярність, зберігаючи форму шкільної драми в духовній частині дійства та форму інтермедії в імпровізованих веселих сценках із картинами щоденного життя й народного побуту. З часом вертеп із лялькового театру переродився у справжній вуличний театр. Ляльки зникли, і всі ролі почали виконувати живі актори-аматори. Сценки стали рухливішими, а сюжети — емоційно насиченішими. Була ще одна перевага, яка у «живому» вертепі збереглася аж донині: будь-яке вертепне дійство за своєю природою інтерактивне і передбачає жваве спілкування між акторами та господарями, що, очевидно, неможливо без імпровізації. Дійові особи у вертепі можна умовно поділити на постійні та змінні. Це повною мірою відповідає двом джерелам походження вертепу — духовній містерії та інтермедії. Потужного впливу зазнав загальний стан вертепу в історичних умовах ХХ ст., а саме — атеїзму, внаслідок чого релігійна частина вистави втратила свого глядача. Зрештою, ставити її стало неможливим через заборону на вертепні дійства. Спочатку заборонили канонічну релігійну виставу. Вертепники продовжували грати другу частину, доводячи, що ніякого стосунку до Різдва вона не має. Згодом заборонили й комедійну частину. Так чи інакше, п’єса все ж таки була пов’язана з Різдвом. У Західній Україні традиція не переривалася: вертепники навіть використовували маски, щоб їх не впізнавали.

Сьогодні ми живемо у вільній та незалежній державі, вертепні дійства є не тільки бажаними, але й потрібними, бо вони мають дарувати радість, мир і спокій у кожну оселю. Проте, дивлячись на дійові особи, які беруть участь у сьогоднішньому вертепі (козаки, зелені чоловічки, Путін і т. д.), починаєш задумуватися, чи не змінився головний сенс і чи направду з вертепу до нас промовляє Божа ніжність. Чи в ньому ми споглядаємо Боже милосердя, яке стало тілом та здатне злагіднити і наші погляди, як наголосив Папа Франциск? Бо ж Різдво ­Ісуса Христа є найвеличнішим святом українського народу і взагалі усього християнського світу. Це звістка про народження Того, Хто дарував нам нове життя, звільнив від гріхів. Це велике таїнство Бого­воплочення. Христос, прийшовши у світ, відкрив нам шлях до Неба.

отець доктор Василь Гоголь