7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Братківці – погляд у минуле

Цьогоріч село Братківці, що неподалік Івано-Франківська, відзначило свій поважний ювілей – йому виповнилося 590 років. В історичних джерелах Братківці вперше згадуються в 1427 році, хоча засноване село раніше.

Село розмістилось на берегах річки Уняви – лівої притоки річки Ворони. Через село проходить залізнична колія сполученням Івано-Франківськ – Рахів. За народними переказами, назва села пов’язана з двома братами, які, втікаючи від нападів чужоземних орд, оселились на цій території та заснували перше поселення, з якого і походить село Братківці.

У 1935 році відомий науковець Ярослав Пастернак досліджував у Братківцях тілопальні могили комарівського типу з пізньою шнуровою керамікою. На території села виявлено курганний могильник доби пізньої бронзи (ХІІІ-ХV століття до н. е.). У 1832 році село належало до циркули (округу) Станиславів домінії Камінне, а з 1854 року – до Станиславівського округу Тисменицького повіту. У 1887 році село належало до Тлумацького повіту, а з 1934 року – до Черніївської ґміни. Ще в 1878 році в Братківцях було засноване товариство «Просвіта», а в 1932 році – товариство «Відродження».

Пишаються жителі села своїм відомим земляком Романом Миколайовичем Федорівим, письменником та громадським діячем, багаторічним редактором журналу «Дзвін», лауреатом Шевченківської премії в галузі літератури за книгу «Єрусалим на горах», в якій описується історія нашого села.

Не можна оминути і той факт, що історія села тісно пов’язана з ім’ям слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, який як мінімум 5 разів відвідував наше село. На території села збереглася пам’ятка архітектури місцевого значення – священича резиденція (побудована у 1886 році). Саме в ній Станиславівський єпископ Андрей Шептицький разом з високоосвіченим місцевим парохом Михайлом Вальницьким*, майбутнім ректором Станиславівської духовної семінарії, з яким мав дружні стосунки, закінчив написання свого п’ятого пастирського листа, писаного на гуцульському діалекті «До моїх любих гуцулів». Після завершення роботи над листом 21 листопада 1900 року в сільській церкві (побудована в 1846 році – збереглася до наших днів) Станіславівський єпископ А. Шептицький зачитав свій пастирський лист.

У той день у селі відбувалась Свята місія. Святкування розпочалось із зустрічі владики під величальні дзвони (їх на той час було 5, вага найбільшого – 450 кг) з хлібом та сіллю великою кількістю мирян та запрошених гостей. Архиєрейську Святу Літургію в місцевій церкві очолив єпископ А. Шептицький у співслужінні з великою кількістю запрошених священиків. Після зачитування послання та невеликої перерви на відпочинок розпочалися місійні проповіді зі сповіддю. Реколекційні розважання над Святими таїнствами тривали й після вечірні, яку дуже любив владика Андрей. Через сповідь (бо каянників було дуже багато) перебування Архієрея затягнулося до пізньої ночі…

*Історична довідка за 1900 рік:

«Всечесний отець Михайло Вальницький, префект каси деканальної, вдів і сиріт, ординар, комісар у справах сервітутових, парох в Братківцях з відзначенням крилошанин. Родився в 1859 році, рукоположений в 1883 році.

1923 рік отець Михаїл Вальницький, крилошанин Єпископської Капітули, совітник і референт Єпископської Консисторії, Ректор Духовного Семинара. Директор дієцизальний Апостольства молитви, 8 цьвітня».

Ярослав ГАП’ЯК.

На світлинах: Станиславівський єпископ Андрей Шептицький з духовенством 21 листопада 1900 року біля священичої резиденції у селі Братківці після завершення святої місії;

будинок священичої резиденції в селі Братківці, побудований 1846 року, в якому Андрей Шептицький закінчив написання свого пастирського листа  “До моїх любих гуцулів”.