7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Провадити все у Христі!

(Продовження, поч. у чч. 9-36)

 

НАУКА 9.

ЖАЛЬ, ПОСТАНОВА ПОПРАВИ, СПОВІДЬ, ПЕРЕБЛАГАННЯ

І НАДОЛУЖЕННЯЯ

 

Історія блудного сина.

Сором перейняв його душу: „Та ж у домі мого батька навіть наймитам краще живеться, мають достатньо поживи, а я, рідний його син, дійшов до такого нещастя, і то сам, із власної вини, що тут, на пустині, з голоду помираю!“ Жаль і біль пройняв його серце, і в тому болі сказав: „Ні, я тут не залишусь, я не хочу марно гинути! Поверну, поверну до дому батька мого, впаду йому до ніг, і перепрошу його, бо я промарнував свою частку і завдав болю батькові. Буду його благати, щоб мене прийняв за одного зі своїх наймитів, бо я не вартий називатися його сином“. Як сказав, так і зробив. Повернувся до дому батька. А батько, як батько: завжди очікував повернення сина, і коли його здалеку побачив, то вибіг йому назустріч, припав йому на шию, привів його до хати, сказав скинути лахміття, зодягнув його у святковий одяг і справив гостину.

А тепер я, грішник, порівняю себе з тим блудним сином. Я не хотів служити Христу Богу. Я хотів бути власним паном. І мене ласка Божа покинула. Я пішов на бездоріжжя. Втратив усе, а душа моя у ще більшому нещасному стані, ніж у того блудного сина. Душа моя обдерта зі святочної одежі освячуючої Божої ласки, душа моя помирає з голоду, я гірший, аніж скотина, ніж худоба, бо скотина, бо худоба не має гріха, а я — християнин, який має розум і свобідну волю, я став нижчим від звірини. О, нещасний гріх! О, проклятий гріх! І що ж маю робити? Чи згинути гірше скотини? О, ні! Поверну, поверну до Ісуса Христа, поверну до Його дому і буду благати прощення, буду благати, щоб прийняв за найменшого слугу. Ні, не залишуся дальше у грісі. Не хочу грішити, жалую і болію, що я так змарнував своє життя. Боюся і гидую гріхами, нізащо у світі не хочу грішити, радше вмерти, аніж знову грішити».

Такий жаль є добрим і достатнім для сповіді, для відпущення гріхів, але не є досконалим.

Жаль досконалий. Любов Ісуса Христа і невдячність грішника.

Можна ще і в третій спосіб збудити у собі жаль, і то жаль досконалий. Хай кожен розважить і застановиться, хто є Ісус Христос і що Він для кожного з нас учинив із любові. Ісус Христос є правдивим Сином Божим, є правдивим Богом. Він ніколи і нічого не потребує для своєї радості і хвали. Та, однак, із чистої любові Він усе витерпів для нашого спасіння, для нашого щастя. Він — найвищий, став найнижчим для нас. Він — найбагатший, став найубогішим для нас. Він не мав де навіть голови прихилити з любові до кожного з нас. Вже у дитинстві, переслідуваний Іродом, утікає до Єгипту, і тут живе на вигнанні — з любові до нас. До тридцяти років живе незнаним і скритим, працює, як звичайний робітник, — із любові до нас. Три роки навчає і без відпочинку трудиться — з любові до нас. Днями навчає, а ночами молиться за нас — із любові до нас. Виставлений на осудження і напасті — з любові до нас. Вкінці дав себе зв’язати шнурами, як злочинець, дозволив водити себе від суду до суду — з любові до нас. Дозволив бити себе по обличчі, по голові, дозволив плювати у лице своє найсвятіше, на котре не сміють дивитися Ангели, — з любові до нас. Він — сама мудрість — дозволив себе визнати за несповна розуму — з любові до нас. Він — найкращий із людських синів — дозволив себе бичувати так, що тіло Його було пошарпане і аж кістки було видно — з любові до нас. Він — довершений маєстат, досконала хвала і слава — дозволив із любові до нас себе висміяти і стати іграшкою диких жовнірів під час увінчання терням. Він — сама невинність і святість — поніс тяжкий хрест із любові до нас. Він — сама невиність — був розп’ятий на хресті і в страшних, невимовних болях три години мучився — з любові до нас. Придивімося ближче до Нього, висячого на хресті. Від голови до стіп ранами вкритий. Тіло Його — одна рана. На голові — терня, сильно вбите в голову, кров стікає по Його обличчі і робить рівці на Його блідому, вкритому порохом обличчі. Уста Його, спалені гарячкою, посиніли, руки і ноги прибито цвяхами до хреста і так Він нашпанований, що кожна кістка вийшла зі свого місця. Що за біль, що за мука! Так умирає Спаситель! Без найменшої полегші. Хоче втриматися на руках, але роздираються рани на руках, хоче втриматися на ногах, та, знов, у ногах роздираються рани. Хоче оперти голову на хрест, але терня ще більше ранить голову. І все це терпить Ісус із любові до нас. Однак, усе це терпить Ісус не тільки за нас, але й через нас. Бо ми самі нашими гріхами все це спричинили. Ми нашими гріхами Ісуса Христа ранами вкрили, ми самі нашими гріхами до хреста прибили! Ось так ми віддячилися Ісу­су Христу за Його найвищу любов до нас?! Гляньмо у нашу мерзенну і плюгаву душу. І чи не зворушиться наше серце? Чи має бути твердішим від скель, котрі розпадалися у хвилину смерті Ісуса Христа! То мертві і тверді скелі відчули муки і смерть Спасителя, а ми мали б бути твердішими від каменя?! У найбільших муках умирає найлюбіший Спаситель, у муках, яких ми Йому завдали. Чи маємо бути без чуття, чи маємо мати серце, гірше від дикого лютого звіра?! Ні, ніколи! Припадімо подумки до стіп Христа і кличмо з болю: «Досить, досить ми вже нагрішили! Ісусе Христе, найлюбіший наш Спасителю, ми тебе перепрошуємо Цілим своїм серцем за гріхи наші, котрими Тебе зневажили і так лукаво віддячилися. Прости нам, Господи, прости, не пом’яни наших гріхів! Благаємо Тебе через Твою молитву на хресті за розпинателів, прости нам, Господи, прости! Твоя найсвятіша кров, яка спливає із ран Твоїх, хай спливе на наші грішні душі, не прокляттям, але на змиття і відпущення гріхів наших. Тут, у стіп Твоїх, визнаємо наші гріхи, наші зневаги, Тобі завдані, за них жалуємо, гидуємо ними і постановляємо більше не грішити. Відтепер хочемо для Тебе жити, трудитися, терпіти й умерти!

О, нещасний ти грішнику, коли все це не зворушує твого серця! Над тобою плаче Ісус Христос, як колись за життя плакав над Єрусалимом, який не хотів зрозуміти приходу ласки й милосердя Божого і якому Ісус Христос провістив його страшний кінець. Так і грішника чекає страшний кінець, коли не скористається з плодів Божого милосердя. Щасливий, однак, грішник, який увійде у свою душу, стрепенеться від своїх гріхів, і з жалем та болем припаде до стіп розп’ятого Ісуса й буде просити, благати прощення своїх гріхів. Йому Ісус Христос простить, прийме його за свого сина, бо Ісус Христос, як колись, висячи на хресті, жадав, так і тепер жадає спасіння кожного з нас.

НАУКА 10.

НАЙСВЯТІША ЄВХАРИСТІЯ

 

Вступ

Ісус Христос не тільки відкупив нас від гріха, але також є нашим найщирішим добродієм, приятелем і найлюбішим Спасителем. Свою доброту і любов Він виявив нам не тільки за свого життя на землі, але й далі продовжує її виявляти, після свого вознесіння на небо. Ісус Христос хоча й вознісся на небо, однак любить нас і далі, і з любові до нас не залишив тут, на землі, сиротами, а знаходиться між нами у Найсвятішій Євхаристії, де Він правдиво перебуває, так само, як жив на землі, а тепер царює прославленим у небі. І тут, у Найсвятішій Тайні, Ісус Христос є нашим найкращим добродієм, нашим найвірнішим приятелем, нашим наймудрішим провідником і вчителем, нашою втіхою, нашим прибіжищем, нашою поживою, нашим життям, нашим порятунком, нашим спасінням. І про цю Найсвятішу Тайну Євхаристії, про цю Тайну любові будемо розважати за ласкою Найсвятішого Серця Христового, утаєного у Найсвятішій Тайні, за заступництвом Пречистої Діви Марії Непорочнозачатої, за молитвами св. Йосифа Обручника, за молитвами всіх Ангелів, усіх Святих у небі, душ у чистилищі і за вашими молитвами.

Що таке Найсвятіша Євхаристія?

Найсвятіша Євхаристія — це Тіло і Кров Ісуса Христа під видами хліба і вина. Що значить Тіло Христове під видами хліба? Це значить, що бачимо хліб, чуємо смак хліба, але це не є хліб, а тільки вид хліба, і під цим видом хліба є утаєне, скрите тіло Христове. Що значить Кров Христова під видами вина? Це значить, що ми бачимо вино, чуємо смак вина, але це не є вино, бо це вже є Кров Христова, утаєна, скрита під видом вина. Тепер, зважте далі. Де є Тіло і Кров Христові, там є і Його Душа, бо Христос, утаєний, скритий у цій Тайні, є вже воскреслим, отже Душа є невіддільно злучена з Тілом і Кров’ю. Нарешті, де є Тіло, Кров і Душа, там є і Божество Ісуса Христа, тобто Божа Особа Ісуса Христа, бо коли Син Божий воплотився, тобто прийняв на себе людську природу, то таким чином злучив свою Божу Особу з тією людською природою: таким чином, Божа Особа Ісуса Христа є нероздільною від Його людської природи. Отже, у Найсвятішій Тайні Євхаристії є правдивий Ісус Христос як Бог і чоловік, це означає, що є правдивий, воплочений Син Божий.

Коли і як це діється?

Це діється у часі Служби Божої, коли священик вимовить слова над хлібом: «Прийміть і їжте, це є Тіло Моє“, а над чашею з вином: „Пийте, це є Кров Моя“. Це діється не людською силою, але всемогутньою силою Божою, тут священик є тільки слугою Божим, є тільки знаряддям, через котре діє всемогутня Божа сила, бо священик не дає свого тіла їсти, ані своєї крові пити, тільки Христос послуговується устами священика.

Повторення Таїнства Благовіщення.

Тут діє сила Святого Духа, подібно як під час Благовіщення. Коли Архангел сповістив Пречистій Діві Марії, що Вона стане Матір’ю Божою через діяння Святого Духа і коли Пречиста Діва сказала: „Я — раба Господня, хай станеться за словом твоїм», тоді Святий Дух осінив Пречисту Діву Марію і силою Святого Духа зачався, воплотився Син Божий із дівичої крові Пречистої Діви Марії. Так само діється під час Служби Божої.

 

(Продовження у наступному числі)

 

† Григорій ХОМИШИН,

Єпископ Станиславівський.

«Парафіяльна місія».