7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Що таке мудрість?

Людина у своєму житті серед безлічі проблем, переживань, труднощів часто губить слід Христа, забуває про Божі чесноти і, таким чином, опиняється наодинці сама з собою, серед боязні і страху перед невідомим. Блаженної пам’яті владика Софрон Мудрий у своїх «Духовних бесідах» пригадує нам про Божі чесноти і дари, які ми маємо леліяти в своєму серці, щоб не загубитися на життєвому шляху.

 

Мудрість – це чеснота, яка керує розумом, щоби за певних обставин чи дій ми пізнали, що чесне і що веде до кінцевої мети.

Мудрість найперше удосконалює наш розум, дає нам практичний сенс. Вона керує нашими вчинками та звичаями. Вона – директорка нашого морального життя, яка правильно розв’язує ті речі, що ведуть до найвищої мети нашого життя. Вона каже, що чесне, а що нечесне і погане. Тому мудрість має дуже широке поле дії. Вона охоплює всі наші вчинки, які мають моральну вартість. Мудрість спрямовує все до найвищої мети життя людини. Вона є суддею всіх інших чеснот.

Є три головні акти мудрості: рада, правосуддя, наказ.


Рада – це дбайлива порада від інших людей чи порада іншим. Мудрість охоплює пам’ять минулого, і це може допомогти правильно оцінити теперішнє. Історія минулого – це добра вчителька. Мудрий вчиться з помилок інших, а нерозумний навіть зі своїх не вміє вчитися. Мудрість вчить нас розуміти теперішнє. Уважно розглянувши минуле, необхідно також належно оцінити теперішню ситуацію щодо її природи й обставин. І не поверхово, а детально. І не тільки під якимсь одним аспектом, а беручи до уваги різні аспекти. Зважаючи на людську неміч, треба подбати і забезпечити, щоби в майбутньому чеснота мудрості не була втраченою.

Мудра людина часто уважно і з повагою слухає поради інших людей, особливо старших за себе і мудріших, не нехтує думкою інших людей.

Головно ж мудра людина молиться до Господа і ревно просить у Нього мудрості для своїх рішень і діл. В усіх справах треба просити Бога, щоб Він вів нас у правді Своєю дорогою. Добра настанова допоможе нам передбачити майбутні події, обставини тощо.

Хто ж тоді є мудрий? Ніхто не є по-справжньому мудрий, якщо не є добрий. Ніхто не може мати надприродної мудрості, якщо не перебуває в освячуючій ласці Божій. Той, хто справді хоче бути мудрим, нехай зберігає себе в освячуючій ласці Божій і прямує до життя вічного в небі. Справді мудрий є той чи та, хто приборкує свої пристрасті внутрішнім і зовнішнім умертвінням. Як дим і порох заважає нашим очам добре бачити, так пристрасті затемнюють наш розум і перешкоджають правильно розмірковувати. Вино – зрадливе, п’янкі напої – буйні. Кожен, хто вживає їх надмірно – стає нерозумним (пор.: Прип. 20: 1). «Розумність людям – за сивий волос править, і вік старечий це життя несквернене!» (Мудр. 4: 8-9)

Людина мудра приборкує власну любов, яка є коренем непогамованих пристрастей.

Мудра людина не вдається до хитрувань і підступів; долає поспіх, несталість і знеохоту. А ці помилки трапляються у молодому віці.

Мудрий завжди пам’ятає про мудрість Христа, як Він поводився в укритому Своєму житті в Назареті, а як у прилюдному житті яко Месія, і як поводився у час Своїх страстей і розп’яття на Голгофті. Як розважливо Христос готував Своїх Апостолів, кажучи: «Багато ще Я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині» (Ів. 16: 12). Треба добре зважати на своє практичне життя: минуле, теперішнє і майбутнє, бути уважним і часто радитися зі старшими від нас. Ніколи не відповідати, поки ми роздратовані і злі. Тоді ліпше мовчати.

Ніколи не керуймось настроєм, погодою чи літанням мух. Не демонструймо своїх емоцій назовні, нехай усім у нас керує розум, тоді ми будемо справді мудрими.

Ніколи надто не поспішаймо.

Найбільше помилок людина робить через те, що надто поспішає. Бо де людина поспішає, там чорт ся втішає.

Мудра людина просить поради в інших. Ніхто не є сам у собі досконалий, що не мав би потреби більше нічого вивчати. Святе Письмо каже: «Дурному шлях його здається простим, та – мудрий слухає поради» (Прип. 12: 15). Дурний притьмом свою думку виявляє; розумний приховує ганьбу. «Не покладайсь на власний розум» (Прип. 3: Б). «У кожного розумного шукай поради» (Тов. 4:18). Ось тому всі великі організації мають своїх радників.

Мудра людина не марнує свого часу життя на непотрібне. Вибираймо завжди все те, що корисне і добре, ніж непотрібне і невартісне.

Мудра людина правильно розподіляє час для своєї праці й відпочинку. Людина не має права надміру ані працювати, ані ледарювати.

Розумна людина уникає надмірного довір’я до інших. Чому? А тому, що на світі є добрі, а є й лукаві люди. Що зробили з Самим Христом навіть учені, праведні, але й водночас лукаві люди? Вони часто питали Христа, чи давати кесареві данину, котра заповідь найбільша в законі. А робили це на те, щоби піймати Його на слові. Ісус влучно їм відповідав, тож відходили від Нього часто посоромлені.

Мудра людина не прагне того, що над її сили. Дехто набирає на себе багато відповідальностей і не може їх як слід виконати – це ж бо велика невторопність і нерозум. Урешті, мудра людина дотримується рівноваги між розмовою і мовчанням. Дехто в товаристві забагато говорить, а дехто взагалі нічого не говорить. Це крайності. Але ліпше мовчати, ніж говорити дурниці й небилиці. Каже латинська приповідка: «Розмова – срібло, а мовчання – золото».

Мудрим є той, хто за різних обставин життя знає, що робити, що говорити, щоб поступувати вперед. Тому мудрість – це матір усіх чеснот. Чеснота без мудрості часто стає блудом.

 

Єпископ Софрон Мудрий.