Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Проповідь на свято Преображення Господнього

(Написана і виголошена в 60-х роках

минулого століття о. Зеновієм Кисілевським)

Слава Ісусу Христу!

Одного часу, як оповідає нам сьогоднішня Євангелія, вийшов Ісус Христос зі своїми трьома учнями на високу гору, щоб помолитися на самоті. Ішов на ту гору, що зветься Тавор, як чоловік людськими ногами, а прийняв на ній славу Всемогучого Бога, що перемінився, преобразився. Перемінилося Його людське обличчя, що сяяло як сонце, перемінилася вся постать Христа як Богочоловіка, що ясніла дивним блиском, небесною радістю. Ті троє учнів (Петро, Яків та Іван), що перебували з Ним на горі, так були захоплені Божеством Ісуса Христа і небесною радістю, що про все забули і бажали на тім місці залишитися. «Господи, – сказав святий апостол Петро, – добре нам тут бути. Коли хочеш, збудуємо тут гри шатра, тобі одне, одне — Мойсеєві, а одне — Іллі» (Мт. 1 7. І -X)

На землі є також місце, де, немов на горі Тавор, Христос Спаситель приходить з нами помолитися. Є місце, де Христос Спаситель, як колись на горі Тавор перемінюється; лише з тою різницею, що в день Свого Преображення Христос перемінився з людини на Бога, а в цім місці перемінюється в Богочоловіка з хліба і вина. Ця новітня гора Тавор – це кожне місце, де правиться Служба Божа, де Господь Ісус Христос за нас і з нами молиться, перемінюється і вмирає за нас.

Стараймося завжди міцно триматися тої гори для нашого спасіння. Наша Церква має гарні молитви, прекрасні Богослужіння – Всеночне, Вечірню, Утреню, Молебні, урочисті обходи, – та всі вони не можуть рівнятися з одним найважливішим Богослужінням, яким є Служба Божа. Бо на тих Богослужіннях моляться люди до Бога, а на Службі Божій молиться Сам Христос, як на горі Тавор, з нами і за нас. Тому кожна, хоч би тиха, скромна Служба Божа – це найбільша хвала, яку можемо віддати Богові, через Самого Ісуса Христа перепросити Його за наші гріхи і випросити для нас Його помочі.

Але залишмо на хвильку ту першу гору Тавор і перенесімося думками на другу – гору Голгофу. Як ми вже згадували, кожна Служба Божа – це місце, де Христос не лише приходить до нас під видами хліба і вина, але і вмирає за нас, жертвується за наші гріхи. Тому кожна Служба Божа – це новітня гора Голгофа, це – Велика П’ятниця, де Христос простягає до нас Свої окровавлені руки, щоб притулити нас до Свого Серця.

Син Божий, що вмер за наші гріхи, з’являється серед нас – Його пролита кров дає силу і радість нашим душам, знеможеним різними клопотами і цілоденними життєвими трудами. Здавалося б, що кожний християнин хоч раз в тиждень мав би спішитися на Службу Божу і боявся би втратити таку нагоду для отримання Божих ласк. Та й Церква дає нам другу церковну заповідь, котра зобов’язує під тяжким гріхом кожну людину від семи років щонеділі і свята бути на Службі Божій, за винятком, коли Служба Божа не правиться або як є інша важна перешкода.

Господь Бог буде жадати рахунку за кожну Службу Божу і буде карати легковаження такою великою любов’ю до нас Господа. Минуло близько двадцять років відтоді, як в наших землях жорстоко нищили євреїв. Гинули вони в страшних муках, дивлячись на дике знущання і на смерть своїх родичів і своїх дітей. Я мав нагоду говорити з деякими з них, що ще були на волі і тижнями чекали на свою сумну участь. Вони казали: «Ми знаємо, що прийшла до нас кара за гріх нинішнього покоління і за гріхи прадідів наших, що у Велику П’ятницю кричали: «Кров Його на нас і на наших дітях». Пригадаймо собі, як тоді Понтій Пилат, підписуючи вирок смерті Христові, ще раз звернувся до юдеїв з такими словами: «Я не винен крови праведника цього; ви побачите» (Мт. 27, 24). Але ті сміялися з того і кричали: «Хай собі, кров Його на нас і на дітях наших» (Мт. 27, 25). Сьогодні є багато християн, що хоч не словом, а ділом вирішують: «Ой, що мені то пошкодить, що Христос проливає за нас кров на Службі Божій, хай собі кров тече; я змучений і хочу спочити, я маю обійти свою худобу, я маю торгувати, я маю інші заняття». Євреї, може, не всі розуміли хресну смерть Спасителя, але ми виховані в католицькій вірі, нас вчили від малих літ, нам передавали цю науку віками. Ми просім Господа, щоб кров, пролита на кожній Службі Божій, не впала на нас і на наших дітей, але нехай вона обмиє важкі гріхи наші і наших дітей.

Згадували ми про дві гори – Тавор і Голгофу. Згадаймо також про третю гору – Синай, про яку часто згадується в Святому Письмі. На тій горі Господь Бог дав людям десять Заповідей Божих. На ту гору покликав Він пророка Мойсея. Цей старий провідник єврейського народу залишив намети і пішов на розмову з Богом. Там, на височині, душа його слухала Божих слів. Там пізнав він, що в певний час чоловік повинен відійти від цього світу і стати близько до Бога. Повертався Мойсей з гори, з молитви на самоті із сяючим обличчям та незламною силою і повів свій народ до перемоги.

Дорогі в Христі! Чи не відчуваєте ви потреби молитви, котра б піднесла вас до висоти гори Синай? А кожна Служба Божа – це новітня гора Синай, що дуже приближує нас до Бога, до розп’ятого Христа. Хто хоча б півгодини порозмовляє з розп’ятим Христом на Службі Божій, той сміливо і переможно може йти в тяжку дорогу життя.

На маленьку хвилинку повернімося ще до пророка Мойсея. Коли він почув, що зближається вже остання година його життя, то вийшов ще на гору і з допусту Божого побачив Обітовану Землю. Можливо, він в тій хвилі побачив і свою дорогу життя, яку вже мав завершити. Дорогу, повну переживань, непередбачених трудів, терпінь. Але дивився на ту дорогу, на своє життя, що вже закінчується, спокійно. Бо вірив, що іде до Бога, що Господь, Який з ним розмовляв, є добрим, люблячим Батьком.

І перед нашими очима, мої дорогі, коли почуємо останню свою годину, стане ціле наше минувше життя. Ми подивимося на ту дорогу життя, яку вже перейшли. Щасливі будемо тоді, коли ми в житті, як учні Христові на горі Тавор молилися разом з Христом, молилися разом з Христом на Службі Божій – тій новій горі Тавор, а ще більше будемо щасливі, коли ми на своїй дорозі життя, як приятелі Христові, стояли під Хрестом на Службі Божій – тій другій горі Голгофі. І щасливі будемо, як ми на тій Службі Божій – новій горі Синай – розмовляли, як пророк Мойсей, з Христом. Тоді сміло зможемо сказати: «Прийди, Господи. Прийди, Ісусе». Амінь.

 

Подав Зеновій ЗАВІДОВСЬКИЙ.