7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Я люблю прощу у Крилосі

Я люблю прощу у Крилосі. Люблю не за те, що вона із регіональної стала всеукраїнською, і що на неї прибувають ті чи інші високоповажні особи. Люблю за її велелюддя, можливо, трохи метушливе. Крилоська гора у цей день ніби оживає. Люди моляться і чувають, сповідаються і причащаються. Цим вони наближаються до Бога, і це чудово. Проща у Крилосі – це щось особливе від самого початку і до кінця.

Я люблю прощу у Крилосі, бо вона нагадує мені життя давнього кількатисячного Галича. Хтось молиться, хтось просто є присутнім, хтось торгує, хтось купує, хтось фотографує. Але сама аура цього місця є вражаючою. Вона уже століттями не відпускає від себе галичан. Я знаю, що люди йдуть до Крилоса звідусіль. Це кличе їх сюди голос предків.

Я люблю прощу у Крилосі, адже серце тут бентежно б’ється, бо відчуває зв’язок з історією. Тільки тут розумієш, що нам не можна довго залишатися у тенетах безпам’ятства. А пам’ять тут нуртує… Галичина могила, давні вали, фундамент Успенського собору. Це те, що має минуле, але не знає про своє майбутнє. І від нас залежить яким воно буде.

Я люблю прощу у Крилосі. Тут раз на рік можна зустріти давніх друзів, з якими не бачився давно. Вони живуть далеко від Галича, але своїм обов’язком вважають приїхати сюди, помолитися і поспілкуватися не тільки із Богом, але й з прочанами. Окрім взаємного задоволення, такі зустрічі не приносять нічого. Але хіба це мало?

Я люблю прощу у Крилосі. Незважаючи на будь-яку погоду – дощ чи спеку – радію і тому, й іншому. Можливо тому, що цієї прощі чекаєш цілий рік. А може через те, що головне – не погода, а настрій, який панує у душі. А він тут завжди піднесений. Душа реагує на імпульси, які випромінює уся зібрана тут християнська спільнота. І це передається як заряд і уже всі стають одним цілим.

Я люблю прощу у Крилосі. Вона утверджує нас на нашій землі. Ми, пам’ятаючи своє минуле, можемо не переживати за майбутнє. Ми не покинули свій корабель, який зоветься Церквою, і віримо, що нашим майбутнім заопікується Господь. Тому ми і йдемо до Нього. Може ми є ще, як казав Ісус, маловірами, але віра гартується у часі, а він є нашим супутником.

Я люблю прощу у Крилосі. Я ріс із нею, я зрісся з нею. І хоча з дня Успення Матері Божої вона перемістилась на першу неділю серпня, я люблю цю прощу. Я знаю: мій Галич живе, він з кожним роком стає все кращим, як і ця його перлина – Крилос. Це не тільки наше коріння, але і той обрій, до якого ми дійдемо завтра. Проща дозволяє нам багато зрозуміти, очиститися і спрямувати наш рух у правильному напрямку.

Іван ДРАБЧУК.