Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 25 (1171) від 22 червня 2017

Відродження храму

у Новій Липівці

Неординарна подія відбулася 11 червня 2017 р. у с. Нова Липівка, яке є структурною одиницею Липівської сільської ради Тисменицького деканату. Для жителів села вона увійшла в історію освяченням греко-католицького храму Пресвятої Трійці. Здавалось би, важко збагнути  унікальність події, оскільки у с. Липівка у 2000 р. відкритий новозбудований храм святого Йосафата, та й загалом будівництво і освячення новозбудованих храмів в умовах сьогодення, приємно констатувати, не є рідкістю.

Та невеличка громада з південної частини с. Липівка, яку неофіційно знають в селі і околицях як Лемки (хоча офіційно іменується у документах як Нова Липівка) кілька років тому вирішили реставрувати унікальну пам’ятку архітектури – німецьку лютеранську кірху. Приємно спостерігати, коли українське село не тільки розбудовується, а й відновлює пам’ятки минулого. Особливо, коли ці пам’ятки є візуальним доказом багатої історії села.

Детальніше...

Людина діалогу і любові

31 травня, на 85-у році життя, відійшов у вічність Великий Українець, моральний і духовний Батько, що підняв УГКЦ до світового рівня, мудрець нації, Світоч, Мислитель, Глава Української Греко-Католицької Церкви, який 26 січня 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів був обраний Верховним Архієпископом УГКЦ, а вже 21 лютого 2001 року піднесений до гідності Кардинала.

Він був Великим, але вмів ставати малим. Любомир Гузар (пластунське псевдо Любчик-Мамай) об’єднував Україну словом та молитвою. Коли він говорив, то замовкали політики й олігархи. Його слова були прості і всім зрозумілі, але дуже глибокі. Спілкування з Гузаром заряджало співрозмовників оптимізмом і енергією.

Зійти на найвищий щабель духовної піраміди так само нелегко, як і світської. Як і кожна сучасна людина, він мусить стежити за тим, що діється в світі, і, вже як духовний пастир, давати тим подіям оцінку. Однак, він здолав цей шлях і став авторитетною людиною не лише  в церковному середовищі, де йому віддавали кардинальські почесті, але й у світських.

Детальніше...

Наукова спадщина Віктора Мельника

Цього року провідному науковцеві Музею мистецтв Прикарпаття Вікторові Івановичу Мельнику (1957–2005) виповнилося б шістдесят.

Віктор Мельник народився 27 квітня 1957 р. у місті Коростень Житомирської області. Тридцять п’ять років тому, в 1982 р., закінчив Київський державний художній інститут і як молодий спеціаліст-мистецтвознавець прийшов на роботу до новоствореного Івано-Франківського художнього музею (тепер – Музей мистецтв Прикарпаття). Спочатку перебував на посаді молодшого, згодом – старшого наукового співробітника, тривалий час очолював відділ образотворчого мистецтва. Пропрацював у музеї майже 23 роки. Підготував понад 90 статей до різних часописів, каталогів, буклетів, анотацій до експозицій і виставок. Є автором двох книг. Упродовж 1983–1987 рр. брав активну участь у низці наукових експедицій з метою пошуку цінних пам’яток історії та культури на так званих «складах культового майна» області (вони існували й у кількох селах Рогатинського району).

Детальніше...

Непроминаюча любов

Особисто для мене став відкриттям життєпис терпенного старця Павла-Порфирія Чучмана, великого подвижника віри, який довший час провадив монаше життя в селі Дора на Яремчанщині, а потім – в Унівській лаврі на Львівщині, звідки походив родом.

Вирішивши взяти участь в прощі до Унева, яка включає також відвідання храму у Глинянах та Духову криницю в Єзуполі, спершу цікавлюся, хто був той чоловік, до якого ідуть прочани за порадою і допомогою нині, як ішли та шукали його звідусіль колись.

Радянський режим кількаразово ув’язнював непокірного слугу Божого П. Чучмана, були знущання, приниження; морили холодом і голодом, але він мав незламні віру і любов, силу духу. Виходивши з неволі, продовжував у підпіллі відправляти християнські треби, працюючи шевцем, допомагав людям у їх бідах, організовував кооперативи. Був великим патріотом України, працював, щоб відновити те, що зруйнували комуністи.

Побувати в місці, де народився майбутній монах і де знайшов вічний спочинок, поспілкуватися з людьми, які знали його, любили і люблять донині, пройтися стежками, якими ходив старець, то це - не лиш побачити світ у нових кольорах, а й зм’якнути, оновитися серцем, зглибіти душею.

Допомогли в цьому і прочани, з якими зустрілася в дорозі, також отці і монахи лаври. Без цих знайомств та пережитих вражень не відбулась би проща. Кількома з них хочу поділитися з читачами газети.

Детальніше...

Провадити все у Христі!

(Продовження, поч. у ч. 9-24)

НАУКА 6.

ПОВЕРНЕННЯ ДО БОГА,

СМЕРТЬ, СУД

Третя причина: вияв повноти гріха і чесноти.

Третя причина загального страшного суду – це вияв повноти зла, гріха і лукавства, повноти добра і чесноти. Коли хтось грішить, то не тільки грішить, але звичайно дає також і згіршення, тобто псує інших. І це згіршення переходить нераз із покоління у покоління, нераз отруює та вбиває, спричиняє духовне спустошення та знищення цілих народів на багато віків. Не один вже у гробі, але він ще грішить, бо дане ним згіршення і далі діє та спричиняє подальші гріхи. Родичі, котрі грішно жили, не тільки самі грішили, але також зіпсули своїх дітей, а відтак від цих дітей переходить згіршення на внуків і правнуків. І ті родичі хоч уже у гробі лежать, однак їхні гріхи далі діють і множать дальші гріхи. Безбожник, відступник від віри, єретик, наприклад, Лютер, Кальвін, Фотій, Керуларій та інші, котрі спричинили фальшиву науку чи схизму, хоч вони давно вже зійшли з цього світу, але їхня фальш далі діє, отруює та зводить людей і цілі народи. Ось, усі ці секти, усі ці фальшиві віри, усі ці схизми, які грасують по світу, а також і між нашим народом багатьох зводять, те все — лише подальші наслідки гріхів тих перших, котрі спричинили безбожність, єресь і схизму. Безбожні та неморальні книжки далі гублять і псують людей, хоч ті, що їх написали, давно вже у гробі. Отже, на страшному суді виявиться вся повнота тих гріхів і всіх наслідків тих гріхів. О, нещасні грішники, котрі не тільки самі грішили, але ще й інших за собою потягнули або спричинили згубу цілим народам. І тому-то Ісус Христос сказав, що горе тому, через кого приходить зваба й спокуса, тобто згіршення. Краще було б йому повісити жорна собі на шию і кинутися в морську глибінь, аніж мав би згіршити одну невинну душу (Мт. 8, 6).

Так само, хто праведно і свято жив, той не тільки свою власну душу освятив, але також, звичайно, й інших заохотив і залучив своїми чеснотами до праведного життя. Нераз став порятунком і проводом до добра для цілих народів. І хоч він уже вмер і лежить у гробі, однак його діла, його чесноти, його взірцеве життя далі виконує гарний і будуючий вплив на інших. Родичі, котрі свято і побожно жили, не тільки освятили свої душі, але виховали також по-святому своїх дітей, а ці діти — внуків і правнуків. Отже, ті родичі, хоч давно вже лежать у гробі, однак їх життя і чесноти далі діють і виховують цілі покоління. Святий Апостол Павло, св. Йосафат чи інші великі святі та шляхетні люди, котрі уславилися чудною святістю свого життя і написали прегарні письма і книжки, вони хоч давно вже померли, але їхнє життя, їхні великі діла і чесноти далі мають силу і спричиняють освячення людських душ, вони є дороговказами праведного життя, вони є проводом до правдивого добра, навіть цілих народів. Отже, на страшному суді виявиться вся повнота їх святості і заслуг.

Детальніше...

Священики – уродженці славного Маріямполя

Ми продовжуємо цикл публікацій про священиків УГКЦ, орієнтуючись на їх місце походження. У сьогоднішній розвідці поведемо мову про священиків, котрі є уродженцями славного містечка Маріямполя (тепер село Галицького району). Ця релігійна назва, пов’язана з іменем Діви Марії, не могла не вплинути на духовність людей, які там народилися. Неповторна аура цієї галицької святині спонукала окремих її уродженців вибрати шлях служіння Богові. І хоча їх було небагато, але, скажемо відверто, ці священики були справжніми душпастирями, вірними своєму вибору у житті.

Отож уродженцем колишнього містечка Маріямполя є отець Карло ГРОБЕЛЬНИЙ. Він народився 12 квітня 1892 року. Навчався у Станиславівській гімназії та учительській семінарії, яку закінчив у 1912 р. Потім продовжив навчання у Відні, де здобув матуру 18 грудня 1915 р. Згодом поступив до Станиславівської духовної семінарії. Святу Тайну Священства отримав з рук Кир Григорія Хомишина 25 травня 1925 р. Отець Карло був неодруженим священиком. Першою парафією отця було село Петрилів Устецького деканату (сучасного Тлумацького району). Там він був призначений асистентом пароха з 1 листопада 1925 р. Після служіння у Петрилові на початку липня 1927 року отця Карла перевели до села Велеснева Бучацького деканату на посаду адміністратора парафії.

На парафію в с. Опришівці отець Карло був призначений адміністратором 6 грудня 1931 р. Тут він очолив місцеву філію товариства «Рідна школа». Згодом, наприкінці жовтня 1933 року, отця Карла було переведено на посаду адміністратора парафії до села Миловання Єзупільського деканату (тепер Тисменицького району).

Детальніше...

Шлях розвитку України – християнський

Уже вкотре перечитую слово головного редактора часопису «Нова Зоря» о. Йосафата Бойка, ВС (ч. 19 від 11 травня 2017 р.) під заголовком «Віра, молитва, покаяння…» і, роздумуючи над змістом статті, приходжу до висновку, що іншого шляху для нашого страждального народу, крім того, що вказано у даній публікації, мабуть, немає.

Наводячи слова молитви Ангела Миру, всечесний о. Йосафат вказує той шлях, завдяки якому наш народ може здобути мир, спокій, добробут, процвітання, звичайно, за умови глибокої побожності, ревної молитви, щирого, сердечного покаяння і покути.

Детальніше...

10-річчя руху «Матері в молитві»

Рух «Матері в молитві» — це групи матерів, які, здавалося б, нічого особливого не роблять – просто регулярно збираються і спільно моляться за дітей, за себе, за родини, за вирішення проблем ближніх, за Україну, а Бог із цих маленьких кроків людини робить дива. Провідницею руху є Мати Божа.

З нагоди 10-ліття руху «Матері в молитві» в Яремче відбулось урочисте святкування. В реколекційному будинку отців студитів, який не вміщав усіх бажаючих, розпочався захід молитовним зверненням учасниць спільноти.

Засновниця спільноти Анна Якуб’як розповіла, що завдяки Божому Провидінню, з ласки Божої Матері та з благословення отця Никанора Лоїка утворився цей рух в м. Яремчі 2007 року.

«Створенню спільноти передувало моє знайомство із сестрою Євгенією зі Страдчу. Вона багато років очолює спільноту і надихнула мене на заснування цієї молитовної групи у нас. Спочатку спільнота нараховувала 12 матерів», – розповіла Анна Юріївна. Також згадали тих матерів, які молилися з учасницями групи та вже відійшли у вічність.

Детальніше...