7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Україну спасе Христос
Тема тижня

Коли Україна за право життя

З катами боролась, жила і вмирала,

І ждала, хотіла лише співчуття,

Європа мовчала.

 

Коли Україна в нерівній борьбі 

Вся сходила кров’ю і слізьми стікала 

І дружної помочі ждала собі, 

Європа мовчала. 

 

Коли Україна криваві жнива

Зібравши для ката, сама умирала

І з голоду навіть згубила слова,

Європа мовчала.

 

Коли Україна життя прокляла

І ціла могилою стала,

Як сльози котились і в демона зла,

Європа мовчала…

                                 Олександр Олесь.

     «Пам’ятай», 22. 08.1931.



 

Наведені вище рядки незрівнянний Олександр Олесь написав більш як 80 років тому, але наскільки вражаюче і пророче вони звучать саме сьогодні! Тоді, після Першої світової війни, сторозтерзана Україна, принісши на вівтар незалежності мільйонні жертви, зраджена розбратом вождів, лежала, розіп’ята комуно-большевиками, а кат Сталін вже готував для неї остаточний вирок – Голодомор. Ледве з Божою поміччю зуміла вижити після апокаліптичного голоду, який скосив 7 мільйонів душ, як прийшла нова, ще страшніша біда – Друга світова війна, у вирі якої загинули ще 15 мільйонів українців.

І ось на наших очах розгортається пожежа Третьої світової війни. Росія, призвідниця усіх трьох воєн, загарбала наш Крим, запалила український Донбас і погрожує вкотре розчленувати Україну. І зовнішньою агресією, і внутрішнім розтлінням, яке для нас ще страшніше і небезпечніше, аніж брутальна окупація.

А світ і Європа – мовчать. Ні, вони нібито висловлюють «глибоку стурбованість», кидають мізерні крихти-позички з панського стола, вимагаючи навзамін від наших урядовців «затягувати паски» для народу, накладають нам щораз нові пута у вигляді чергових «мирних» переговорів, але, як виглядає, — насправді вже вкотре вирішили пожертвувати Україною заради власного ситого життя і спокою для своїх капіталів…

Геніяльний Василь Барка у своєму епічному романі про Голодомор «Жовтий князь» під натхненням Божим доходить висновку, що голодова хресна дорога українського народу була передбачена Провидінням, ставши продовженням Голготи Ісуса Христа. Вона також стала покутою за гріхи усього людства. Нині на очах т. зв. цивілізованого й демократичного світу ця кривава голгота України триває далі.

Переживаємо дні Великого Посту. Вже більше року живемо в стані окупаційної війни, яку розв’язав «старший православний брат» якраз у перший минулорічний великопосний день. Через т. зв. компромісність і нерішучість правителів хоронимо тисячі кращих своїх синів, втрачаємо територію, яку ворог перетворює у попіл, щораз глибше проникаючи кривавими кігтями в знеможене тіло України. А Європа і світ мовчать… Хто ж нам допоможе?!

Тільки Христос – бичований, розп’ятий і воскреслий. Це Він подає нам своє безмежне Милосердя з хреста, це Він вгамовує наш вселенський біль, гоїть криваві рани України у спасенних Ранах своїх святих рук і ніг, свого пробитого Серця.

Тож йдімо за Христом Його і нашою Хресною Дорогою. Його Єдиного просімо про порятунок нашої землі і кожної української душі. Його благаймо про опіку над нашими воїнами-захисниками, Йому офіруймо страждання і душевні болі наших поранених синів, повдовілих матерів і дружин, сиріток-дітей. І Він – ХРИСТОС – зцілить наші рани, дасть нам свій МИР і ВОСКРЕСИТЬ нашу Україну до нового життя – без війни і кровопролиття.

о. Ігор ПЕЛЕХАТИЙ.