Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Незабутній парох
Пам’ять

22 лютого до парафіян церкви св. Архистратига Михаїла с. Іваниківка Богородчанського деканату завітали у гості члени Християнської спільноти ім. о. Степана Чеховського, яка створена  при церкві Воздвиження Чесного Хреста УГКЦ с. Біла Чортківського району Тернопільської області. Ці дві парафії поєднав о. Степан, де він служив у різні роки.

 

Треба віддати належне молодим парафіянам Чортківщини, для яких пам’ять про минуле є визначальним у їхньому житті. Саме з метою ближче пізнати о. Степана, а також терени, де він служив у найважчі роки, вірні с. Біла зі своїм парохом о. Володимиром Заболотним, внуками незабутнього пароха — професором Національного технічного університету нафти і газу м. Івано-Франківська п. Степаном Че­­ховським та доцентом цього ж закладу п. Лідією Витвицькою – відвідали Івано-Франківськ, Крилос, Погоню, Ма­­ня­в­ський скит та Іваниківку. У церкві св. Архистратига Михаїла (новій, бо стару, в якій служив о. Степан, більшовики знищили) поважні гості взяли участь у недільній Службі Божій. Отець Володимир звернувся до парафіян з повчальним словом, подякував за те, що так численно відвідують храм, що особливо багато в церкві дітей. А потім на подвір’ї церкви вірні згадували про незабутні моменти перебування о. Степана в Іваниківці. У свою чергу тернополяни запросили вірних парафії, де залишив духовний слід о. Степан Чеховський, в гості на чортківську землю.


Довідка. Отець Степан Чеховський народився у 1884 році в покутському містечку Снятині. Навчався у Коломийській ґімназії, а у 1908 році закінчив богословський факультет Львівського університету і отримав священичі свячення. Дружина Анна Чеховська (з дому — Лушпинська) походила зі священичої родини. Душпастирську працю почав сотрудником у селі Трибухівці на Тернопільщині. З 1911 по 1920 роки був парохом сіл Висічки та Піщатинець, а в наступні шість років душпастирював у с. Братишів (тепер — Тлумацький район Івано-Франківської області). У 1926 році о. Степан перебрався у с. Біла Чортківського повіту на Тернопіллі. Це був найтриваліший його період перебування на одній парафії — 18 років.

Подружжя народило та виховало п’ятеро дітей: Леонтій, Ілярій, Андрій, Тарас, Леонтина. Вся ця памолодь, як і батьки о. Степан та Анна, була нещадно понищена кривавою більшовицькою системою. Кожного з них спіткала як не смерть, то тюрма чи заслання, у кращому випадку — порятунок ціною самовигнання з рідної землі.

З другим приходом червонозоряних „братів“ життя о. Чеховського та його родини стало ще нестерпнішим. Зрештою, ще за німців він мав неприємності від гестапо, і виною тому були його націоналістичні погляди. Зокрема, він врятував від розстрілу дві єврейські родини, викуповував українських хлопців та дівчат, яких примусово вивозили на працю до Німеччини. У 1944 році, рятуючись від постійних переслідувань енкаведистів, о. Степан змушений був покинути с. Біла. Священик перебирається до Станіслава (Івано-Франківська) і замешкує у будинку №3 по вул. Кубішталя (за радянських часів це була вул. Ватутіна, нині — Григора Крука).

Отець Степан належав до тих священиків, які зберегли у собі силу духа, щоб рішуче відмовитись від переходу на московське православ’я. Він продовжував відправи у греко-католицькому обряді в церкві с. Іваниківка, а також обслуговував вірних с. Лисець.

Незламного Христового воїна і щирого українця — у 1949 році було засуджено на 25 років ув’язнення. Покарання священик відбував у Мордовії, в поселенні Явас. Тут, на вигнанні, о. Степан зустрічався з Митрополитом Йосифом Сліпим. Ось витяг з листа Блаженнішого Йосифа до родини, датований 17 січня 1954 року:

„...Я сповідав його перед смертю. Одначе не можна було говорити, і покійний, і я сам не сподівалися, що смерть прийде так скоро... Я вложив до трумни запаковану фляшечку з карткою всередині і відправив панахиду. Ім’я і назвисько, день смерті, число гроба буде знати о. рект. Ч. Очевидно не пишіть і не розпитуйте, бо нічого ніхто не напише. Я болів дуже, бо це був один з найкращих і найрозумніших священиків, яких я стрічав в часі недолі. (...) Помер як справдішній герой Кат. Церкви...“.

Отець Степан Чеховський похований на в’язничному цвинтарі. Час поглинув ті недовговічні атрибути на могилі, і сьогодні ніхто не знає точного місця спочинку мученика, який віддав своє життя Богові та Україні. Нині у Постуляційному бюро УГКЦ йде збір матеріалів про о. Степана Чеховського з метою його майбутньої беатифікації.

Михайло ЗАХАРЧУК.

На світлині: спогади про о. Степана Чеховського з уст парафіян с. Іваниківка.

Світлина автора.