7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Вшанування воїнів УПА
Пам’ять

По-особливому традиційно вшановують героїв свого краю на свято Покрови Богоматері жителі с. Клубівці. Саме в цьому селі на Тисмениччині збереглася криївка УПА, у якій 13 березня 1951 року загинули за волю України восьмеро молодих вояків віком від 17 до 30 років.

 

Не стало винятком і цьогорічне відзначення 72-ї річниці від дня створення УПА. Після недільного Богослужіння у храмі Святої Покрови жителі села та гості процесійно відправилися до криївки, де парох о. Петро Скрипник відправив панахиду за душі погиблих, а учасники художньої самодіяльності декламували поезії та співали повстанські пісні. 

Про криївку у сільському лісі відомо було від часу самої трагедії, однак влада спромоглася аж на десятій річниці незалежності України відкрити й освятити меморіальну плиту, як символ пам’яті і шани загиблим. А минулого року за сприяння сільської, районної та обласної влади пам’ятці надано статус «музей-криївка».  

Завдяки титанічним дослідженням історика й етнографа Йосипа Карпіва маємо розповіді очевидців, які він подає в історії села Клубівці про криївку:

«13 березня 1951 року у клубовецькому лісі сталася трагедія. Енкаведисти ще досвіта приїхали в село, зробили облаву, перекрили лісову дорогу. Коли настав ранок, вони взяли із села кількох чоловік і привели в ліс поблизу Монастирного провалу. Потім прибула машина. З неї вийшли два чекісти та одна людина в плащ-палатці, обличчя якої було закрите. Саме вона була зрадником, який показав вхід до криївки. Енкаведисти почали закидати вхід до криївки гранатами та випускати в приміщення задушливий дим.

А партизани в той час нищили документи, гроші, друкарську машинку, радіоприймач, старий одяг. Потім переодяглися в святкову одежу, і коли кінець став очевидним, з криївки почулися глухі останні постріли. Чекісти кинулися до криївки, та вже було пізно. Вони собачими пасками повитягували загиблих наверх. Зі скронь на весняну землю стікала кров. Потім під вартою НКВС колгоспні фірмани відвезли їх до Тисмениці, залишили мертвих під будинком НКВС на пострах іншим. Люди приходили оглядати, а матері боялися навіть пустити сльозу, адже всій родині загрожувала депортація в далекі сибіри. Через три дні загиблих повстанців відвезли в невідоме місце в напрямі Тлумацького району. Дотепер невідомо, де поховані...»  

Як бачимо, наша історія — це безкінечне поле діяльності для дослідників, яке майже неможливо всеохопно осягнути, адже доля України омита кров’ю синів, зранена кулями зради, коронована терням підступу, але визволена і звеличена безмежною відданою любов’ю її синів і дочок.

Леся Прокопів-Палагіцька,

член НСЖУ.

 
Minecraft 2 sims 4 sex 5 GTA 5 online "Assassin's Creed" gta 5 Minecraft