Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Духовний провідник
Число 25 (901) від 3 листопада 2011 , Вітаємо!

5 листопада о. Михайло Лаврук, парох сіл Блюдники і Темерівці Галицького деканату, святкує 60-літній ювілей

 

Парафія живе, коли у ній відбувається поступ у духовному зростанні, коли видно плоди людського труду і жертви на славу Божу. І це життя, цю дію дає найперше Господь Бог через своїх посередників – наших священиків. Священик є тим духовним центром громади, який гуртує довкола себе людей, щоб разом йти до Господа. Вони провадять нас, навчають слова Божого, показують як правильно маємо жити, щоб бути гідними зватися християнами, а потім у вічності удостоїтися Царства Божого.

Пробудити людські душі і посіяти у серцях віру з Божою допомогою зумів о. Михайло Лаврук. Отець народився п’ятого листопада 1951 року в селі Підлісся неподалік Івано-Франківська. У 1989 році вступив до Івано-Франківського теологічного інституту, де навчався до 1994 р. Одружений, Господь поблагословив його двома діточками.

Покликання до священичої праці для о. Михайла вийшло з родини. Його прадід і дід були дяками. Ще малим хлопчиком мама завжди брала його на Службу Божу і дуже хотіла, щоб її син служив Господу. Вона завжди молилася у цьому намірі і ті молитви Господь вислухав. Також великий вплив на хлопця мав о. митр.  Василь Гринишин (нині покійний). «Тоді, коли наша Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля, – каже о. Михайло, – почалося її відновлення і мудрість о. Василя, його проповідництво, віра захопили мене своєю духовністю. Я відчув, що повинен іти і бути серед людей учнем Христовим, давати їм науку, слово Боже, віру. Розумів, що Католицька Церква є правдивою, і я вирішив піти за її голосом».

Попросивши благословення у о. Василя на навчання,  отець вступив до духовної семінарії. Перша парафія була на Закарпатті — у с. Черне Виноградівського району. У 1995 році став парохом сіл Блюдники і Темерівці Галицького деканату, де служить досі. Як і кожен священик, отець спочатку ознайомився з духовним і матеріальним життям людей, щоб знати як працювати, що можна зробити.

У 1999 році у селі Блюдники була Свята Місія, яку провадив о. Дмитро Кубацький. Цей святий місійний час подарував невимовне духовне піднесення для людей і о. Михайла. Зміцнилося прагнення розвивати парафію. Найперше надали достойного вигляду території довкола храму. Розчистили його від величезних дерев, перекрили куполи. Біля церкви поміняли два хрести. Один з них був місійний, тож, щоб зберегти пам’ять про той час у новий хрест поклали частинку давнього. Все робили люди своїми силами.

У центрі села було велике румовище старої школи. На його місці отець вирішив збудувати духовний центр: каплицю, Гріб Господній і Хресну Дорогу. Він почав розвивати цю думку і з Божою допомогою та людською працею і пожертвами протягом п’яти років вдалося реалізувати задумане. Допомагали всі. Отець каже, що, напевне, не було такої людини, яка б не долучилася чи то коштами, чи працею, чи молитвою. Механізацією, тракторами, машинами підтримали і вихідці з села. Особливо багато енергії і сили у цю справу вклали: п. Богдана Олійник, п. Михайло Рабарський, старший брат Степан Русин. Вони безкоштовно і невтомно трудилися на славу Божу.


Капличка, Господній Гріб і Хресна Дорога, яка прокладена аж до церкви – цей духовний центр, як називає отець, став для жителів села, і не тільки для них, безперервною прощею. Усі приходять сюди на молитву. Старенькі люди кажуть, що не мають сили їхати десь далеко на відпустові місця, але зате вони мають у своєму селі цей прекрасний куточок, де можуть пройти Хресною Дорогою, приступити до Господнього Гробу і так відбути таку маленьку прощу.

У Темерівцях також відновили церкву. У цій справі велика вдячність старшому братові громади п. Михайлу, який безкоштовно перекрив майже весь храм. На початку села на честь Покрови Пресвятої Богородиці зробили капличку, яка ніби зустрічає людей, коли вони приходять у село і благословляє, коли від’їжджають з нього.

З висоти прожитих років отець найперше дякує Господу за все, за кожен день, за всі Його щедроти і повсякчасну допомогу. Дякує також отець усім своїм парафіянам і тим, хто допомагає йому у служінні. «Без Господньої допомоги і людської доброї волі, жертви і віри я б нічого сам не зробив. Я складаю подяку за те, що вони йшли на мій голос, слухали його. З останніх своїх матеріальних заощаджень давали, бо повірили в мене, в мою молитву і жили тою вірою. Я дякую їм, що вони тепер задоволені тим, що ми спільно з Божою допомогою зробили. Дякую, що вони, слухаючи проповіді, наповнювалися натхненням щось змінити і поставити на вищий рівень духовне, те, що є для церкви, для людей. Маю надію, що вони і надалі будуть спільно разом працювати для слави Божої, добра нашого народу і Церкви».

Віра Дідух.

На світлинах: оновлена церква с. Блюдники; о. Михайло Лаврук.