7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

«Нині відпускаєш раба Твого, Владико…»
Heading

15 лютого Церква відзначає свято

Стрітення Господнього

 

Подія Стрітення Господнього сталася за давніх часів у Єрусалимському храмі. Йосиф і Марія прибули до Єрусалима, як минув час очищення породіллі, щоб принести Дитя Ісуса перед Господа і подати відповідні жертви на виконання закону Мойсейового.

Ніхто з служителів храму не міг тоді знати, що на руках Марії було не звичайне Дитя. Кожен, хто бачив з Дитиною Марію поряд з Йосифом, міг вважати Дитину сином Йосиф а з Назарета. Йосиф і Марія дали Самому Богові розкрити в свій час справжню достойність і призначення Дитини, Котру принесли з собою.

Чутка про видіння вифлеємських пастухів до Єрусалима не дійшла, тому Йосиф і Марія зовсім не сподівалися, що в Єрусалимі хтось пізнає в їхній Дитині Царя Ізраїльського. Та ледве ступили вони у двір храму, як виходить їм назустріч з радісним нетерпінням, мов до давно очікуваних, один поважний старець – це був Симеон, за своїм лагідним духом справжній ізраїльтянин, що мав повагу в своїх співгромадян. Він чекав утіхи ізраїлевої, тобто пришестя Месії – Христа і за це був удостоєний багатьох божественних натхнень. Бог відкрив, що він не бачитиме смерті, поки не побачить Христа Господа.

Симеон часто ходив до храму, а того разу мав особливе бажання йти туди. І ось, він бачить як заходять Йосиф і Марія у двір, Боже провидіння раптом вказало йому на них і сповило його серце й розум переконанням – це Дитя і є Той Самий Цар-Месія, Котрого ти чекаєш. Тому старець бере Його на свої руки, а Марія в здивуванні поступається натхненному старцеві, той тримає Його якийсь час на руках своїх, а потому, охоплений радістю давно жаданого часу, то піднімає погляд до неба, то опускає його на Дитину, проголошуючи натхненні слова: „Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром…”, тепер-то, Господи, помре раб Твій спокійно, бо своїми очима побачив Спасителя, Котрого Ти дав світові. Я побачив світло народів, бачив славу Ізраїля і досить вже пожив. Та й Марія мала дізнатися тут багато нового про майбутню долю Свого Сина, дещо надто важливе, покрите таємницею, що тільки пізніше могло пояснитися самими подіями.

Старець благословив Йосифа і Марію за те, що вони удостоїлися такої почесті в служінні Месії. Потім, звернувшись особисто до Марії, передав їй Дитя, сказавши, що Воно буде предметом сперечання й каменем спокуси і на Ньому, як на пробному камені, виявиться те, що хто має у своєму серці до Бога та Месії. І Тобі Самій, Маріє, пройде меч у серце Твоє та й це слово вже було зброєю. Пророчий погляд старця, востаннє на землі осяяний таким світлом, глибоко проник в душу Марії.

Звернувшись до Дитини і осягнувши духом, Кого бачить перед собою, прославляє Бога і пророчиця Анна, стара вдова, яка мала дар пророкування. Вона також чекала утіхи ізраїлевої.

Наслідуймо цих праведників, бо їхній Господь є і наш Господь, стрітившись з ними, Він готовий стрінутися і з нами. Заглибимось в роздуми про подію Стрітення, стараймося навчитися, як самим досягти зустрічі з Господом і стрітити Господа, Котрий недалеко від кожного з нас.

о. Богдан Зінченко,

член Національної спілки

журналістів України.

м. Тернопіль.