7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 4 (1009) від 30 січня 2014


Українська історія останніх ста літ дивовижним чином повторюється. Одним з найголовніших її уроків є подвиг юних героїв під Крутами, 96-ті роковини якого відзначаємо. Однак, позитивного висновку з того уроку українці досі так і не зробили.

 

22 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної республіки своїм IV Універсалом проголосила повну державну незалежність. А вже через тиждень Україна була окупована більшовицькою ордою. Нависла неминуча загроза окупації Києва.

Ще восени 1917 року УНР мала 300-тисячне військо, але її очільники, будучи соціалістами-мрійниками, вважали, що їм нема від кого боронитися, особливо ж – від «братньої» пролєтарської Росії, а тому за короткий час майже повністю втратили цей мілітарний потенціал. На момент окупації УНР залишилася всього з 15-ма тисячами вояків у розпорошених військових загонах.

Зі звернення

«До українського студентства»:

«Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані… Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до страшної руїни і довговічного занепаду. Хай кожен студент-українець пам’ятає, що в цей час злочинно бути байдужим… Сміливо ж, дорогі товариші, довбаймо нашу скелю і йдімо віддати, може, останню послугу тій великій будові, яку ми ж самі будували — Українській державі!…»

«Огортаю молитвами Україну, зокрема тих, хто втратив своє життя цими днями та їхні родини. Бажаю, щоб розвивався конструктивний діалог між інституціями та громадянським суспільством, щоб, виключаючи будь-яке застосування насильних дій, у серці кожної людини переважав дух миру та шукання спільного добра», – сказав Папа Франциск після проказування молитви «Ангел Господній» у неділю, 26 січня 2014 р., промовляючи до десятків тисяч прочан, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані, між якими були також представники української громади Риму.

Церкву неможливо збагнути як звичайну людську організацію, різниця полягає в тому, що характерною ознакою в ній є помазання, яке дає єпископам та священикам силу Святого Духа, щоб служити Божому людові.

Коментуючи під час проповіді у понеділок, 27 січня 2014 р., біблійне читання, що розповідало про помазання Давида на царство, Святіший Отець склав подяку численним «святим священикам», які жертвують своє життя в щоденному служінні.

Папа зазначив, що без цього помазання Давид був би лише главою «політичного суспільства, яким було Ізраїльське Царство». Натомість, після помазання на нього зійшов Дух Господній, і він «зростав у могутності, а Господь Саваот був з ним». Саме в цьому й полягає відмінність, яка випливає з помазання, і в Церкві це стосується єпископів та священиків.

Хоч зараз у країні неспокій, та все ж на душі стає легше. Молодь пробудила людей середнього і старшого віку до боротьби за інтереси нації.

Я вірю, що ми прийдемо до перемоги, бо маємо покоління молодих людей, яким не байдуже їх майбутнє. А найголовніше – покладаємось на Бога, молимось і віримо, що все буде гаразд у нашій Богом даній Україні.

Дні, які переживаємо в нашій Україні, надзвичайно тривожні, праця не береться, спокій втікає, переживання, тривога приходить… Інакше не може бути, тому що люди стають свідками знущання з їхньої людської гідності. Усі ми бачили в телевізії, як роздягнутого козака, Михайла Гаврилюка, побитого, з ранами на тілі, виставлено оголеного на мороз по вулиці Грушевського у Києві; а причетні до цього знущання та глуму з чоловіка, особи в людській постаті під назвою «беркут» та міліції. Цікаво знати, яка би була реакція тих негідних осіб, коли б їхнього сина чи дочку виставили на таке видовище?

Вже стає певною традицією, що в днях 13-15 лютого кожного року в Івано-Франківській Архієпархії з благословення Преосв. Митрополита Володимира Війтишина відбуваються Дні Богопосвяченого Життя. Як і кожного року, організатором виступає Комісія у справах Монашества у співпраці з представниками різних спільнот богопосвяченого життя.

Усі члени згаданих спільнот покликані взяти активну участь, тому просимо настоятелів та настоятельок подбати, щоби якомога більше членів змогли взяти участь у цих зустрічах. Одночасно прошу всіх Вас про молитовний супровід цієї ініціативи.

В Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. свщмч. Йосафата розпочався новий навчальний семестр

З цієї нагоди в семінарійному храмі була відправлена торжественна Свята Літургія, яку очолив протосинкел Івано-Франківської Архієпархії о. митр. Олег Каськів у співслужінні з ректором ІФДС о. Олександром Левицьким, головним духівником о. Ярославом Тимішаком, віце-ректором з наукової роботи о. Річардом Горбанем, економом семінарії о. Ярославом Шмадилом, префектами о. Анатолієм Козаком і дияконом Юрієм Сидіром та сповідником семінарії о. Володимиром Федорівим. Супроводжував Божественну Літургію своїм чудовим співом семінарійний хор «Благовіст».

Вселенський православний Патріярх Варфоломей запросив єрархів Церков «світового православія» зустрітися 9 березня в Стамбулі для підготовки Всеправославного собору в 2015 р., повідомляє Радіо Ватикану з посиланням на CWN.

Головною проблемою напередодні собору є відмінні переконання щодо церковної єдності у Константинопольської та Московської патріярхій, пише KNA. З’явились дві взаємозаперечні заяви — зі Стамбула і з Москви — про першість честі Вселенського патріярхату серед Церков «світового православія». В Стамбулі вважають, що першість честі Вселенського патріярхату є «божественним правом», а Московська патріярхія саме це активно заперечує.

У Києві добіг до кінця Тиждень екуменічної молитви, організований Українською Греко-Католицькою Церквою за підтримки та участі представників різних конфесій. Остання міжконфесійна зустріч відбулася 26 січня в храмі св. Василія Великого.

Його темою на тлі останніх подій стало актуальне питання від апостола Павла «Чи ж Христос поділився?», — повідомляє РІСУ.

«Тема зустрічі взята із листа апостола Павла про те, хіба Христос поділився (1 Кор. 1:1-17). Павло довідався, що громада віруючих ділиться між собою, і спитав, чи це їм заповідали. Але християни мають бути об’єднані, бо тільки в цьому буде віра, сила та мудрість, яка може нас об’єднати», — розпочав молитовну зустріч Блаженніший Любомир Гузар.

У спільній молитві взяли участь Блаженніший Верховний Архієпископ Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, Апостольський нунцій в Україні Архієпископ Томас Едвард Ґалліксон, Єпископ РКЦ Станіслав Широкорадюк, єпископи та духовенство православних і протестантських Церков.

Взятися «за перо» спонукав мене докір сумління. Коли проходила крізь барикаду на Майдані у Києві, охоронець мовив: «Слава Україні!» Відповіла загальноприйнятим гаслом, зміст якого суперечить моїм переконанням. Взагалі поняття слави турбує ще від початку майдану.

Захоплююся українськими традиціями, проте вважаю, що кожна з них перед застосуванням сьогодні повинна пройти крізь сито, зіткане з волокон любові до Бога і ближніх. Це стосується й традиційних гасел.

яку вірні запалюють перед іконами в храмі?

ВІДПОВІДЬ: Запалюючи свічку перед образом, ми супроводжуємо цей жест молитвою до Господа або молитвою про заступництво Богородиці і святих, і продовжуємо нашу молитву: полум’я свічки символізує цю безперервність молитви. Іноді, зайшовши в храм, ми хотіли б залишитися в ньому на якийсь час, але не можемо: тоді, запалюючи свічку, ми ніби залишаємо її на знак нашої молитовної присутності.

Крім того, запалена свічка означає визнання віри: ми залишаємо цей знак, даємо свідчення нашої віри, щоб спонукати інших до молитви і віри.

У нашім серці – кров Майдану… А винен хто? – скажіть мені.

– Чом в Україні, Богом даній, вбивають нелюди синів,

стріляють в юнаків й дівчаток, у журналістів і в борців?

Невже їх кров – війни початок? Не зброя ж – прапор в нас в руці!

Видання містить інформацію про читання Апостола та Євангелія на кожен день літургійного року, а також цінний додаток: Десять Заповідей душпастиря, які уклав Блаж. священномученик Григорій Хомишин, Єпископ Станиславівський, та календар знаменних і пам’ятних дат у 2014 році.

Видавництво також пропонує широкий вибір образків та іконок для йорданських відвідин помешкань парафіян.