7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 46 (954) від 29 листопада 2012


Нині боговмістима святиня – Богородиця, приходить до храму Господнього, і Захарія її приймає; нині «Святе святих» радується, і ангельський хор таїнственно ликує. З ними і ми святково з Гавриїлом заспіваймо: Радуйся, Благодатна! З тобою Господь, що має велику милість.

Останнім часом інтернет, газети, радіо, навіть кілька художніх і документальних фільмів активно просувають ідею про кінець світу, який, нібито, згідно зі стародавнім календарем майя, має настати 21 грудня 2012 року. „Кінцем світу” перейнялись і науковці: календар майя став головною темою обговорення на першому Міжнародному симпозіумі вчених-майяністів, який закінчився 21 листопада у Мексиці. Симпозіум проходив у Центрі, названому на честь радянського лінгвіста Юрія Кнорозова (1922-1999 рр.), який у свій час знайшов ключ до дешифрування стародавньої писемності майя.

МІЙ ВАСИЛЬ БАРКА

Наше ближче знайомство з п. Богданною Мончак, яка проживає в передмісті канадського Монреалю, відбулося минулого літа під час підготовки до друку книги спогадів її вуйця Осипа Гаврилюка „Не скує душі живої”. Видання вийшло дуже цікаве і повчальне. Крізь призму життя однієї греко-католицької священичої родини перед взором читача постає доля усієї української нації у буремному ХХ столітті.

Але наша розмова з п. Богданною стосувалася зовсім іншої книги. Назва її – „Жовтий князь” і належить вона перу геніального письменника Василя Барки, творчість якого ще досі не пізнана Україною. Пані Мончак приятелювала з В. Баркою сорок років і переписала у комп’ютері велику частину його рукописного творчого доробку, зокрема – другий том роману „Жовтий князь”, який визнаний найповажнішим художнім твором про Голодомор 1932-1933 років у світовій літературі. Вона перечитала також усю прозову й поетичну спадщину Барки і має дуже цікаві спостереження про цю непересічну особистість.

А попросили ми п. Богданну Мончак розпочати свою розповідь про її українське коріння.

 

Від автора

 

Страшенний голод в 1932-1933 роках на Україні та ще в декотрих місцевостях Радянського Союзу, а на Кубані в 1933-1934 роках, був пренавмисно спричинений всією зорудненою владою групи, що втвердила «культ особи». І запроваджений – способами великої війни: в пограбунку всього харчевого і кожної живності – цілковито з політичних міркувань: якихось прикритих трудновизначимої міжнародної прикметності, і зовсім очевидних всередині країни. Заподіяно його з нечуваною нелюдськістю, в масовій замучливій смерті. Мета: невідновимо підрізати непокірне селянство, першою чергою – українське. Вгасити його життьову віру, одночасно обезголовлюючи його: вибиваючи вільнодумну інтелігенцію, з особливою спустошливістю – коло вісімдесяти відсотків складу – на Україні.

Недарма кажуть: „Усе, що від Бога – не минеться”. Проте чим більше ми намагаємось зробити добра, тим більше зустрічаємо на своїй дорозі перешкод. Це стосується майже кожного.

„Нова Зоря” була і є свідком моїх творчих злетів і пошуків. Саме тут друкувалися мої вірші і статті на духовну тематику. Саме тут, в однойменному видавництві, вийшла половина моїх книжок, які отримали схвальну оцінку серед читачів і колег по перу – письменників. Саме „Нова Зоря” познайомила не лише мене, а й багатьох духовно спраглих читачів із книгою Падре Піо, зі сторінками щоденника Митрополита А. Шептицького, а також з книгами про св. Терезу від Дитятка Ісуса та Люрд, працями Папи Римського Івана Павла II тощо.

Новий тиждень українські греко-католики розпочали празником святого Йосафата Кунцевича. Свято як свято, але його символічне значення для властиво українських греко-католиків є значно більшим, аніж на перший погляд це можна було би бачити з церковної відправи. У певному сенсі особа святого Йосафата Кунцевича до сьогоднішнього дня залишається символом усієї спільноти українських греко-католиків. Можна, що більше, твердити, що саме св. Йосафат Кунцевич є виразником греко-католицької ідентичності Київської Церкви.

Рік Віри є запрошенням до автентичного і нового навернення до Бога (Папа Бенедикт XVI)

 

У Католицькій Церкві розпочався Рік Віри. Саме тому з ініціативи управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та за сприяння Української Греко-Католицької Церкви 15 листопада 2012 року в актовій залі ЗШ № 24 відбувся V християнський Форум учнівської молоді «Ви – світло для світу».

РОЗДІЛ 2

 

Основні етапи підготовки до скасування уніатства

та засоби його реалізації

 

2.1. Трансформації Греко-Уніатської Церкви на теренах

Правобережжя України внаслідок поділів Речі Посполитої (1772-1795 рр.)

 

(Продовження. Початок у чч. 42-45).

У селі Посіч Тисменицького району вшанували пам’ять священиків та семінаристів, яких у 1939 році радянські солдати вивезли з Станіславської семінарії в ліс і вбили за релігійні та національні переконання.

 

Згадати померлих братів приїхали семінаристи та отці Івано-Франківської Духовної семінарії свмщ. Йосафата. Найперше вони відправили Молебень до Богородиці у церкві Воскресіння монастиря Матері Божої «Знамення», яку збудували в пам’ять невинно вбитих. Молитву очолив отець-ректор Олександр Левицький у співслужінні з префектами: о. Степаном Рипньовським та о. Анатолієм Козаком.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії – духовна святиня зарічанців

4 грудня 2012 року виповнюється 70 років церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії, що в с. Заріччя, що на Надвірнянщині (Коломийсько-Чернівецька єпархія). Освячував церкву у 1942 році Єпископ Григорій Хомишин, Блаженний Священномученик УГКЦ. Нині церква має іншу назву — св. Покрови Матері Божої і належить Українській Православній Церкві Київського Патріархату. У період перед Другою світовою війною Владика Григорій, передбачаючи важкі часи, сказав такі слова: „Багато будуть спасати себе втечею, але далеко більше буде тих, що згинуть від большевицьких куль, і тих, що їх запроторять на Північ, а головно в Азію, де тисячі з них помруть у жахливих умовах, не буде примирення з Богом”. Владика Хомишин передбачив, що він сам впаде жертвою лихоліття та згине у тюрмі, „але не тут, в Станиславові, а деінде…, — сказав він. — Цього хоче Господь. Але ви мусите жити, багатьом із вас час не перейде в лихоліттю, бо вам багато ще треба зробити. І, може, згадаєте мене на волі, бо і я ніколи не занедбав молитися за Україну, за наш нарід, за його волю, хоч моя дорога, що її я вибрав, декому не подобалася” (Кат. щоденник „Америка”, ч. 4 з дня 5 січня 1956 р.)

Пропонуємо Вашій увазі історичний нарис церкви у с. Заріччя.

У селі Завій Боднарівського деканату греко-католицька громада, молячись просто неба і в спеку, і в холод, у 2000 році вирішила будувати свій храм. Незважаючи на те, що громада невеличка (всього 80 дворів), храм все-таки хоч і повільно, але будуємо. У 2012 році  на святиню встановили всі п'ять куполів. Щоб продовжити будівництво, потрібні кошти, і тому громада села Завій просить небайдужих і милосердних людей з своїх можливостей допомогти фінансово, надсилаючи кошти на рахунок: