7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 14 (922) від 29 березня 2012

Сумно і тривожно, але в Україні триває невидима війна проти ненародженого життя: за даними Міністерства охорони здоров’я у минулому році 160 тисяч жінок вчинили злочин — вбили зачату дитину. Це, звичайно, офіційна статистика. Приватні клініки, яких сьогодні немало, дуже неохоче дають подібну інформацію, а часом свідомо приховують її. До абортивних засобів належать також контрацептиви, тож рахунок знищених за рік життів сягає двох мільйонів. І хоча в останні роки кількість абортів дещо зменшилася, проте за цими показниками Україна втричі перевищує середньоєвропейські показники.

Нeраз у житті бувають хвилини і такі дні, що своєю повагою і серйозністю витворюють якусь небуденну атмосферу вдумливості, меланхолії та смутку.

І кожна людина, що вміє думати та застановлятися мимохіть, по волі чи по неволі підпадає під вплив поваги та смутку цих днів.

У місті Івано-Франківськ вже декілька років із ініціативи професорів та викладачів ІФТА за підтримки молодого духовенства проводиться Чин Соборування.

 На початку навчального тижня, як звичайно, щопонеділка в Угорницькій школі звершується Божественна Літургія для школярів та вчителів. Діти приступають до Святої Тайни Покаяння та Пресвятої Євхаристії, беручи участь у Богослужінні. Після спільної молитви отримують катехитичну науку, а вже потім розпочинають навчально-педагогічний процес.

Мешканці м. Долини та району, ще будучи під враженнями театралізованої Хресної Дороги, яка проходила в місті 11 березня, знову отримали унікальну можливість очистити свої душі, ставши учасниками Великопосної місії.

Швидко минає час, дні сплітаються в місяці, а місяці – в роки. Життя проходить, усі ми спішимо, у цій мирській суєті шукаємо насолод життя. Постійно прагнемо чогось нового. Але не задумуємося над тим, чого прийшли у цей світ.

Зупинімося на мить, запитаймо себе, що доброго та корисного я сьогодні зробив (-ла)? Чи подав (-ла) шматок хліба голодному, чи поспівчувала сироті, хворому, бідному, захистила скривдженого?

Милосердя, співчуття завжди були притаманні нашому народові. На цих двох крилах і тримається людство.

Нинішній час життя змушує нас робити, творити добро. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують теплого слова, яке є вкрай необхідним: «Дякую», «Дай, Боже, здоров’я», «Як поживаєте?»…

Страждання є найбільшим скарбом на землі, воно очищає душу. Справжню любов можна виміряти за шкалою страждань.

Одного разу в обідню пору я йшов по вічевому майдані неподалік від вул. Мазепи. Мене обігнав хлопець середнього зросту з різко вираженими деформаціями всього тіла. Голова нахилена вліво і дещо вперед, корпус тіла зігнутий у поясі і також нахилений вліво. Руки і ноги виконували дискординовані рухи.

Спомини Марти Ганушевської-Малкош

(Продовження. Початок

у числах 12,13).


14 червня 1950 р. привезли нас до Хабаровська. Відкрили двері у вагоні і сказали всім вийти, бо будуть нас провадити до лазні. Наша Мама не могла ходити, і ми всі рішили, що Мама залишиться у вагоні. Кожна родина мала з собою щось цінне, і, щоб не пропало, почали давати нашій матусі годинники, обручки, гроші і все інше на збереження.

Сто років тому, 10 березня 1912 року, відійшов у вічність парох Вижного Березова всеч. о. Володимир Озаркевич – відома і шанована людина як серед священнослужителів, так і серед українських громадських діячів. Похований біля церкви в с. Нижній Березів Косівського району.

Не можу сказати, що питання ідентифікації кожної людини раніше мене не турбувало, але час від часу в моїй свідомості то зростало, то зменшувалося те, з чим довелося нещодавно зіткнутися. Це сильно зворушило мене і я хочу поділитися своїми переживаннями з читачами «Нової Зорі».

З благословення декана Калуського о. Михаїла Бігуна з листопада 2011 р. при парафії св. рхистратига Михаїла діє біблійний гурток.

 Час заснування гуртка біблійних читань співпав з ухваленням Синодом Єпископів УГКЦ плану щоденної молитви зі Святим Письмом у сім`ї. Це дійсно Ласка Божа, Сам Бог велів, а Синод благословив початок поглибленого вивчення Божого Слова.

 У дні лихоліття та безладдя, розладу й модернізму Жива Вервиця – це  могутня сила добра для кожної сім'ї, парафії та країни.

22 березня у Інституті економіки і менеджменту "Галицька академія" відбулося представлення нового капелана навчального закладу о. Зеновія Слоїка.

У селі Радча Лисецького деканату в середу, 21 березня, у парафіяльному храмі Покрови Пресвятої Богородиці молодь провела Хресну дорогу. 

Вже неодноразово у Великий Піст хлопці та дівчата збираються разом, щоб підготувати і відтворити Хресний хід нашого Спасителя. Головним організатором цього дійства є Христина Селепій.

 Дорога редакціє газети "Нова Зоря". Знову пишу Вам з подякою за те, що опублікували мою "Сповідь". Я отримала багато приємних відгуків і це завдяки Вам, а ще після цього мені запропонували роботу, але не це головне.

Традиційно у третю неділю Великого Посту люди і священики з усіх парафій Богородчанського деканату разом проводять Хресну Дорогу. Цього року ця молитва припала на вісімнадцяте березня і була пресвячена 145-річчю від дня народження Архіпастиря Григорія Хомишина.

 Серце болить, очам сумно. Душа відвертається. Чорна, обпалена, обвуглена, мертва земля мовчить і благально дивиться у небо, просячи милості у Бога. Від людей її не діждешся.

Навпаки, прийде людина, піднесе полумінь паяльної лампи чи гарячий язичок запальнички й безжально підпалить сухий травостій. Запалахкотить трава повзучим вогнем, затягне небокрай чорним димом, отруїть людські легені, особливо не зіпсовані ще, дитячі.

Висловлюю Вам щиру вдячність за те, що в складний кризовий час Ви й надалі працюєте для нас, своїх читачів.