7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 45 (1002) від 28 листопада 2013


за духовне добро україни

З ініціативи „Нової Зорі” та під дією Святого Духа триває всенародне взивання до Господа і Матері Божої з проханням про визволення українського народу з усіх упадків та гріхів, а також сповнення волі Божої для духовного добра, добробуту і процвітання України.

Щовечора, о 21.30, творімо молитви за Церкву та духовне добро України. Незважаючи на те, де б та година не застала Вас (на роботі, вдома, в дорозі), присвячуймо молитви у намірі Матері Божої, а також у своїх особистих намірах і від усього серця просімо Господа і Пресвяту Діву про духовне добро народу та про долю Церкви. (Рекомендовані молитви: «Отче наш», «Богородице Діво», вервиця, Псалтир).

Впродовж трьох днів – 23, 24, 25 листопада – Владики, священики і численні миряни УГКЦ брали участь у заходах, приурочених завершенню 2013-го року віри, які проходили в Римі.


Ці три дні стали непересічною, віховою подією у житті нашої Церкви і, безперечно, початком нового етапу її розвитку у ХХІ столітті. Отож, наведемо коротку хронологію.

У навечір’я 23 листопада, у День пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років, у соборі Святої Софії на via di Boccea, 478 відбулася Архієрейська Божественна Літургія, Панахида і запалення свічки пам’яті, які довершив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у співслужінні численних Єпископів, духовенства і вірних.

Всечесні отці душпастирі, преподобні монахи і монахині, любі семінаристи, дорогі в Христі Господі брати і сестри!

В Івано-Франківській Архієпархії у 2014 році відбудеться Архієпархіальний Собор, а у вересні 2015 року — Патріарший Собор УГКЦ. За давньою традицією нашої Церкви у діяльності Собору велике завдання покладається на кожного вірного, який є активним учасником соборності Церкви.

Всечесний отче Ігоре, вельмишановні працівники архієпархіяльної газети «Нова Зоря». З нагоди виходу в світ 1000-го примірника Всеукраїнського греко-католицького часопису «Нова Зоря» вітаю всіх Вас, тих, які протягом багатьох років старалися, щоб голос Єпископа Івано-Франківського було чути практично у кожній найвіддаленішій хатині, де проживає українська душа. Вселенська Церква вчить: «Католицька преса відкрита усьому світові. Вона публікує новини, коментарі та ідеї про всі грані, всі клопоти й тривоги теперішнього життя, подаючи все це в світлі християнських принципів. Також католицька преса покликана доповнювати та подавати новини і повідомлення про релігійне та християнське життя. Вона має стати водночас дзеркалом, що відбиває життя, і променем світла, що освітлює шлях. Вона має стати форумом, місцем зустрічі і обміну думками. Щоб її фахова компетентність стояла вище від усякої критики, треба, щоб католицька преса мала достатньо талановитих людей і достатньо коштів» (З Декрету Апостольської столиці Communio et Progressio). 

З нагоди виходу у світ 1000-го номера часопису „Нова Зоря” 19 листопада в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Івана Франка м. Івано-Франківська відбулася зустріч колективу з читачами та прихильниками газети. Просторе приміщення читального залу було переповнене. Тут зібралися давні друзі газети, представники обласної та міської влади, інтелігенція краю, священики, сестри-монахині, колеги по перу.

 

На початку зустрічі слово мав головний редактор „Нової Зорі” о. Ігор Пелехатий, який розповів про історію заснування газети в далекому 1926 році Єпископом Станиславівським Григорієм Хомишиним та про редактора Осипа Назарука, відомого на той час публіциста, письменника і громадського діяча, справжнього фахівця своєї справи. Також отець Ігор зупинився на тому, як відновилася газета з настанням духовного відродження й незалежності у 1991 році. З благословення Владики-Ісповідника св. пам’яті Софрона Дмитерка ЧСВВ перший номер газети був приурочений поверненню в Україну Івана Кардинала Любачівського. Кілька примірників було вручено особисто Блаженнішому. Так настала нова доба в історії часопису, який ось уже 23 роки ширить науку Святого Євангелія та вчення Католицької Церкви в Україні й світі.

Наш парох о. Богдан Рудницький дбає про духовний ріст всіх парафіян, та особливо — про молодь. Одним із шляхів досягнення цього є прощі по святинях нашого краю. Ось і цього разу учні 5-11 класів відвідали Львів.

По дорозі ми мали можливість попросити благословення у Богородиці, прославленої у Чудотворному образі в Фразі, напитися кришталевої та цілющої води з тамтешнього джерела.

Однієї з листопадових неділь у Клубівцях Тисменицького деканату освячено поновлений історичний хрест на Старій Дорозі.

 Молебень відправили парох Клубовецької церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. Володимир Ковалишин і о. Ярослав Розподняк. Металічний хрест із залізобетонною основою, викладеною гранітними плитками, встановили клубівчани, які мешкають поблизу: Сергій Баб’як, Мирослав Баб’як, Володимир Баб’як,  Володимир Гришко, Андрій Дрембей, Іван Пронюк, Ігор Турик, о. Володимир Майданчук, сільський голова Богдан Рекетчук.

Напевно, Бог дає такі випробування людині, бо ще більше любить і показує свою силу, дає надію.

Золоті руки у майстра Василя Савчука, який довгі роки був старшим братом у церкві с. Вікторів. Спокійно, без хвальби, без багатослів’я, творив щоденною працею добро для людей, тесав дошки, робив з дерева маленьке диво, що перетворювалося з бруска дерева на дошку, на поличку, на крісло, на підставку. Скільки добрих справ за руками у людини, що вміє творити своїми мозолястими руками те, що так потрібно людям!

Але біда не одна ходить, а веде за собою хворобу. На очах змінювалася людина, хвороба турбувала...

17 листопада лемки Івано-Франківська та інших міст області зібралися у храмі святих Кирила і Методія, щоб відзначити важливу історичну дату – 1150-річчя Хрещення Лемківщини.

Властиво, це радше не церква, а велика каплиця. Каплиця дерев’яна, в лемківському стилі. Втім, поки що її легше впізнати по високому зеленому паркану довкола будови. Каплиця ще зводиться. Але вже діє. Служби Божі правляться кожної першої і третьої неділі у цокольному приміщенні. Нещодавно центральну частину накрили зеленою металочерепицею (на жаль, на ґонт та майстрів треба затратити значно більше і грошей, і часу). Хоча жертводавці є, деякі серед них дуже щедрі. Дехто дає офіри навіть не один раз. Фактично церква будується здебільшого на кошти прикарпатських лемків. Тому процес іде не надто швидко. Але щоразу перед Літургією освячують церковні речі, придбані на пожертви. Ось і цього разу освятили Євангеліє, хрест на тетрапод, патериці та митру. Від Служби до Служби усередині стає затишніше.

ПИТАННЯ: Не можу зрозуміти, чому вважається тяжким гріхом інтимне життя, коли між мною і моїм майбутнім чоловіком є справжня духовна єдність, ми по-справжньому любимо один одного, і я сподіваюся привести його до віри. Поки що він, на жаль, невіруючий, і іншого виходу у мене немає.

ВІДПОВІДЬ: У подібні моменти молоді люди бувають поглинені почуттям закоханості, залучаючи до цього досвіду також сексуальну сферу. Якби Ви зберегли чистоту відносин, то у Вашого обранця було б більше шансів пізнати Бога, полюбити Його і привести до віри: «Блаженні чисті серцем, бо побачать Бога». Ця взаємна любов могла б стати благодатним ґрунтом для того, щоб і молода людина долучилася до того, що для Вас так важливо: до віри.

Практики, які походять від європейської езотеричної традиції, cкажімо, магія, ворожіння чи сучасні окультні пропозиції, такі як контроль свідомості, біоенергетика, супернаука, разом з тими практиками, що походять зі Сходу, є джерелами сучасних духовних загроз. Люди, які приходять за допомогою до екзорцистів, дивуються, що причиною їхніх духовних проблем є практики з йоги, із східних бойових мистецтв чи практик глибокої медитації. Однак це здивування є наслідком свого роду маніпуляції, якій піддаються люди Заходу вже понад сто років.

Світло зі Сходу! Цим гаслом послуговується багато окультних, артистичних, інтелектуальних середовищ вже багато років. Наступне покоління теософів, духовних гуру, цілителів, глибоких екологів проголошує перевагу східної духовності. Те, що християнство дещо відсунуте на узбіччя, спричинило духовний голод західної людини. Відтак їй пропонують  запізнати східні практики. Але духовний шлях Сходу і Заходу не має спільних пунктів. Це призводить до зовсім іншого досвіду та пошуку в зовсім іншому напрямку. Людина Заходу, практикуючи методи східної медитації, може тільки нашкодити собі.

«Ні, не було голодомору!» —

Нині кричать нащадки тих,

Котрі у ту жахливу пору

Вбивали українців всіх.