7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 26 (1126) від 28 липня 2016

Гошівський монастир св. Переображення Господнього оо. Василіян запрошує на свято Чудотворної Ікони Матері Божої Гошівської, яке відбудеться у п’ятницю, 5 серпня, за наступною програмою:

10.00 – Акафіст до Пресв. Богородиці

Наближається наше найбільше національне свято – 25-річчя Незалежності України. Книгарня «Нової Зорі» підготувала для своїх читачів духовно-патріотичну та рілігійну літературу.

Всього за 60 гривень ви можете придбати такі книги:

Благослови, душе моя, Господа. Молитовник. – 80 с.

Свята земля Погоні зібрала у зеніті літа під своїм крилом учасників VII з’їзду Апостольства Доброї Смерті (АДС). Собор Богородиці під покровом отців Василіян наповнився духом молитви, покаяння, духовного співу. Найчисленнішими були члени спільноти АДС з Червонограда – 200 осіб, Радехова – 90, Хоросткова – 60, з Надвірної - 40. На з’їзд прибули представники з 61 парафії, це близько 1400 осіб. Також усі вітали представницю Апостольства Надію Шемрай з м. Касерта (Італія).

 

Розпочався з’їзд Молебнем до Святого Духа та молитвою на вервиці до Божого Милосердя. Учасників конференції з початком роботи з’їзду привітав о. Порфирій ЧСВВ. Настоятелька с. Даниїла розповіла, що  Апостольство на даний час налічує 86 осередків і 30 тисяч членів. У 60 осередках раз на місяць відправляється Божественна Літургія за щасливу смерть та в наміренні кожного. Кількість людей, які мають бажання бути під покровом Пресвятої Богородиці та Святого Йосифа Обручника, постійно збільшується. Всі мали можливість побачити діяльність товариства завдяки світлинам на великому екрані.

Паломницька агенція «ЗОРЯ-тур»
та редакція часопису «Нова Зоря»

 

запрошують здійснити Ювілейне Паломництво Року Божого Милосердя до Святої Землі (Ізраїль, Палестина), яке проходитиме з 28 вересня до 5 жовтня 2016 року.

Вісім днів перебування на Святій Землі з прощею у супроводі священика до місць, де народився, виріс, проповідував Євангеліє, зазнав мучеництва, був розп’ятий і воскрес Господь наш Ісус Христос.

1 день. Зустріч групи в аеропорту м. Київ. Виліт о 07:00. Приліт в аеропорт “Бен Гуріон” в Тель-Авіві. Хайфа, Бахайські Сади, г. Кармель, Храм Св. Іллі.  Поселення в готелі у м. Акко. Відпочинок на морі. Нічліг.

Паломницька агенція «ЗОРЯ-тур»
та редакція часопису «Нова Зоря»

 

запрошують здійснити Ювілейне Паломництво Року Божого Милосердя до Святої Землі (Ізраїль, Палестина), яке проходитиме з 28 вересня до 5 жовтня 2016 року.

Вісім днів перебування на Святій Землі з прощею у супроводі священика до місць, де народився, виріс, проповідував Євангеліє, зазнав мучеництва, був розп’ятий і воскрес Господь наш Ісус Христос.

1 день. Зустріч групи в аеропорту м. Київ. Виліт о 07:00. Приліт в аеропорт “Бен Гуріон” в Тель-Авіві. Хайфа, Бахайські Сади, г. Кармель, Храм Св. Іллі.  Поселення в готелі у м. Акко. Відпочинок на морі. Нічліг.

Усі ми живемо у світі із шаленим темпом ритму, ретельним плануванням, напруженими робочими графіками, і чи не у кожного ранок починається із перегляду стрічки новин у соцмережах чи перевірки пошти.

Ледь-но встигаєш прокинутись – і тебе просто поглинають потоки інформації. Як у такому темпі знайти час для ранкової молитви, та й чи варто? Наведемо кілька причин, які могли б змотивувати до молитви вранці.

1. Ти прокинувся і, звісно, тисячі думок про найрізноманітніші речі промайнули у твоїй голові. Але зачекай. Сьогодні ти міг і не прокинутись. Може варто спершу, розплющивши очі, подякувати Богу за все те, що ти знову бачиш?

2. Ніхто не знає, що чекає нас впродовж дня. Сьогодні може принести тобі як найбільшу радість, так і найбільше розчарування. Попроси вранці у Бога сил сприйняти цей день незворушно, таким, яким він буде, пригадуючи слова із однієї Соломонової притчі: «Навіть це промине».

Галич мав би посідати особливе місце в житті кожного жителя Галичини. Колись величне місто ми маємо сприймати не тільки як давню столицю, як символ безперервності історичних традицій та осередок духовності й культури.

Галич піднісся до вершин влади іще в княжу добу. Тут знаходилася резиденція галицьких князів, стояли укріплені боярські осідки-двори, селянські поселення, над якими підносилися церкви і монастирі. Саме вони були центрами розвитку книжності й малярства, при них діяли школи й бібліотеки. Тому Галич і називають духовним центром нашого краю. Саме місто було вимощене тротуарами, вулиці були доглянуті, а площа перед палацом (знаменитий Золотий Тік) викладена кам’яними плитами, що були прикрашені золоченими бляшками. Галич вражав і гостей, і ворогів.

Сприятливі географічні умови – теплий клімат, родюча земля, перехрестя важливих сухопутних та водних шляхів, розташування між Сходом і Західною Європою, Візантією та Київською Руссю, допомагали Галичу швидко розвиватися. Однак, усе це було також причиною нападів сусідніх держав та кочових орд.

 

25 червня відбулася велопроща «За мир і спокій в Україні» з с. Павлівка до Криниці Святого Духа. Задум народився ще в поїздці до Гошева, коли вчителі Павлівського навчально-виробничого комбінату їхали до святого храму на Ясній горі та розважали по дорозі про значення молитви в житті людини. Було прийнято рішення  (ініціатор – вчитель музичного мистецтва та керівник церковного хору Христина Попадинець): організувати велопрощу до святого місця Духової Криниці, щоб спільно помолитися за мир в нашій державі. Ідею підтримав настоятель церкви святого Миколая о. Василь Сенько. Вже наступного тижня було зібрано оргкомітет, в якому плідно попрацювали всі: сільський голова Іван Вацеба, депутат районної ради Оксана Мельник, вчитель Христина Попадинець та отець Василь Сенько.

Звичайно, що хвилювались, скільки людей зможе долучитися до прощі

Вечір-реквієм, присвячений 70-річчю депортації лемків та бойків відбувся у містечку Обертин на Прикарпатті. Його підготували Галина Гриліцька, Оксана Стефанівська і Марія Клим, чиї рідні були насильно переселені в Радянську Україну. Станом на 1946 рік до Обертинського району прибуло 192 родини.

Тільки до самого Обертина прибуло 50 родин із сіл Дзвиняч, Ставки, Шуминка, Тирнова Нивка, Перечинка, Воля Цеклинська, Фолюш, Перегримка. Це родини з такими прізвищами: Згоба, Коваль, Буряк, Дибач, Клим, Рідаш, Данило, Федюшко, Борута, Драган, Смолей, Тарасюк, Феденко, Комара, Дзяма, Кріль, Щур, Горбаль, Мусява, Даниляк, Дутка, Василик, Биньо, Курець, Кот, Мех, Лемич, Фенона, Кретюк, Голдан, Хвалил, Голевич, Пристача.

Прибували українські родини і в наступні роки. Поселялись також і в сусідніх від Обертина селах: Живачеві, Хотимирі, Підвербцях, Ісакові.

Традиційно відлік приєднання нашого народу до християнства ми ведемо від Володимирового хрещення у Дніпрі в 988 році. Здавалось би, що тут вже нема в чому сумніватись чи щось дізнатись нового?..

Спробуймо ж заглибитись у цю тематику ще раз!

 

Історичні факти:

Давньоруські літописці виводили початок руської історії від 860 року. Що ж такого прикметного тоді сталось?

Отже, читаємо в літописі, що 18 червня 860 року  київський князь Аскольд /часто в українській традиції пишеться також Оскольд/ розпочав свій похід на столицю найбільшої тогочасної імперії світу – Константинополь: 360 човнів з  вісьмома  тисячами  вояків несподівано з’явились під  мурами  головного міста Візантії, далі підійшла й піша рать. Облога тривала близько тижня. Змушений повертатись з війни з арабами візантійський імператор Михаїл ІІІ, щоб рятувати становище.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав висловив свою солідарність з усіма українськими журналістами, які не бояться говорити правду.

У зв’язку з терористичним актом, внаслідок якого у Києві було цинічно вбито відомого журналіста Павла Шеремета, Глава УГКЦ Блаженніший Святослав заявив свою чітку й однозначну позицію щодо підтримки свободи слова в Україні. Ось це вражаюче своєю батьківською щирістю і пастирською турботою звернення Верховного Архієпископа:

«Сьогодні, у день, коли з ним (П. Шереметом) прощаються в Києві, з одного боку, ми молимося за вічний упокій слуги Божого Павла, а з іншого – висловлюємо нашу солідарність з усіма журналістами. До тих, хто його сьогодні супроводжує в останню путь, прагну сказати слова: «Не бійтеся говорити правду…».

Отець Роман Гузан – талановитий проповідник, великий патріот, дослідник історії Церкви, душпастир з мужнім, твердим і чесним характером, – в своєму житті пройшов важкий страдницький шлях з хрестом до Хреста. Майже чверть століття над його могилою в м. Надвірна сходить ясна зоря. Це великий період, за який слід окреслити і переосмислити тернистий шлях о. Романа – людини надзвичайно скромної, але сповненої великого дослідницького і педагогічного таланту, який твердо стояв в обороні святої католицької віри.

Доля була неприхильною і навіть загрозливою до майбутнього священика ще з дитячих років. Роман Гузан народився 18 жовтня 1910 року в селянській сім’ї Миколи і Теклі в селі Верб’ятин тоді Бучацького повіту на Тернопільщині. Матері своєї не пам’ятав, хіба що на катафалку. В сім’ї було троє дітей: Ромко – середущий і ще дві сестрички – Ганнуся і Настя. Поховали матір її родичі. Залишився тільки дідусь. Згодом Роман пригадував, що він малим якийсь час пас корову. Через два роки з війни приїхав у відпустку батько, влаштував дітей в сиротинець, а сам мав намір повернутися на службу. Обіцяв, як скінчиться війна, забере їх додому. Та не судилося. Повернувся в порожню холодну хату і помер в гарячці від тифу.

Минуло сорок днів з часу відходу до вічності слуги Божого, духовного наставника, довголітнього пароха (26 років служіння церкві св. Параскевії села Межигірці і св. о. Миколая села Медуха Галицького деканату) отця Василя Чередарчука.

Людно було в цей день у церкві. Парафіяни в глибокій скорботі прийшли помолитись за упокій душі свого священика. У багатьох в руках були живі квіти, які барвистим віночком лягли біля портрета о. Василя. Свіча пам’яті горить.

Заупокійні Богослужіння очолив декан Галицький о. Ігор Броновський. Йому співслужили 6 священиків. Щира молитва голосно лунає в церкві. Світла пам’ять Вам, отче! Вічний спочинок на небесах!

До 200-річчя з дня народження о. Рудольфа Моха  Заслуга Української Греко-Католицької Церкви у національному відродженні Галичини XIX століття є досить вагомою. Просвітницька нива даного періоду засіяна  іменами видатних особистостей, серед яких  зоріє постать священика УГКЦ, послідовника  «Руської трійці», письменника, громадсько-культурного діяча  Рудольфа Моха,  з дня народження якого виповнюється 200 років.

Мох Рудольф Іванович народився у м. Бережани на Тернопільщині, походив із міщанського роду. Мати – Агнешка була полькою, а батько – українцем (працював органістом у польському костелі).

Навчався у Бережанській гімназії (1828-1834 рр.), а пізніше - у Тернопільському єзуїтському ліцеї, на курсі філософії, який закінчив з відзнакою у 1836 році. Під час навчання у Львівській духовній семінарії Р. Мох був активним учасником гуртка, членами якого стали талановиті, пройняті щирим руським патріотизмом учні, такі як: Антін Могильницький, Осип Шухевич, Михайло Вербицький та інші. Семінаристи проводили культурно-просвітницьку роботу, влаштовували театральні вистави, святкові концерти, що сприяло становленню та культурному духовному зросту талановитого юнака.