7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 4 (1104) від 28 січня 2016


брати Свого не цурайтесь…

 

Мені пригадуються шкільні роки, як вранці на урок прийшов наш старенький директор школи, якого ми дуже поважали. Він був сам з Полтавщини і дуже любив людей нашого села. Закінчувалась осінь, і починалася зима. Нас він не називав учнями, а хлопчиками і дівчатками, тому говорив про вчорашній вечір:

- Було пізно, я йшов зі школи додому, бо перевіряв ваші перекази. Дуже багато помилок там знайшов. Мені було сумно, що я вас так і не навчив грамотно писати по-українськи. І здалося мені, що ви не хочете сприймати те, чого ми навчаємо вас. Але я почув, як ішли старші чоловіки з тяжкої роботи і співали чудову пісню на слова Леоніда Глібова «Стоїть гора високая». А я стояв і прислухався. А коли заспівали:

Священик урятував Селін Діон,

відговоривши її матір робити аборт. Славетна співачка зараз переживає тяжкий час: 14 січня 2016 р. помер її чоловік, Рене Анжеліл, у щасливому шлюбі з яким вона прожила 22 роки. Він довго хворів, і 2014 року Селін навіть скасувала свій всесвітній тур, аби допомогти чоловікові боротися з раком.

«Мій успіх — це сім’я. Моє життя — бути мамою. Ось у чому моя головна насолода і найчудесніша винагорода. Я можу ризикувати в музиці, але не у справах сім’ї», — сказала Селін в інтерв’ю часопису «People» 2012 року.

Видавництво „Нова Зоря” запрошує на роботу друкаря офсетного друку з практичним  досвідом праці у поліграфії.

Гарантуємо гідну зарплату і соціальне забезпечення.

«Все на Божу славу і на славу України! Дякую за довіру, буду й надалі розвивати успіхи у праці», – сказав  педагог, журналіст, композитор 38-річний Богдан Нагорняк з Тисмениці, який отримав найвищу нагороду Івано-Франківської області - медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», а також грамоту від Митрополита Володимира Війтишина  за сприяння у фестивалі «Пісня серця 2015».


 - Звідки почався Ваш рід? Яке виховання Вам дали батьки?

- Я народився у звичайній родині. Батько – будівельник, мати – бухгалтер, бабуся – робітниця на фабриці. Змалечку в нашій хаті звучала молитва. Малим бабуся мене привела до першої Сповіді та Причастя до о. Василя Гринишина. Завдяки йому, який надихав мене на духовність і був надзвичайно доброю людиною, ця молитва супроводжує мене усе життя. Завжди наша родина ходила до церкви, навіть в часи Радянського Союзу. Я вже не застав часів переслідування, хоча у школі у 80-их роках не проводили уроків християнської етики. Але мені здається, що тоді духовність була на вищому рівні, люди молилися тоді більше, як зараз...

Про воплоченого Бога, Який був присутній між людьми, до часу хрещення в ріці Йордан майже ніхто не знав. Саме в Йордані вперше Він був об’явлений усім людям, які чекали на прихід Спасителя. Після того Христос сорок днів перебував у молитві та пості в пустелі. А сьогодні Він виходить з проповіддю, звертаючись до свого народу.

Такими словами Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав розпочав проповідь в Неділю після Просвіщення, 24 січня, на Архієрейській Божественній Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

24 січня Молодіжний Християнський Центр св. Дон Боска, який діє при парафії Христа-Чоловіколюбця м. Івано-Франківська, приймав дорогих гостей – колядників з с. Джурків Коломийського р-ну.

Незважаючи на морозний день, на недільне Богослуження прибуло 25 джурківчан: діти і шкільна молодь, поважні ґаздині, які привезли чудову розколяду, що дзвінкоголосо лунала в Центрі після закінчення Служби Божої.

Мій онук Андрій Бойко з великим бажанням двічі на тиждень відвідує заняття у фізкультурно-оздоровчому центрі для людей з обмеженими можливостями. Цього року онук приніс п’ять медалей і грамот. Цей заклад, який очолює Івано-Франківський міський спорткомітет, було відкрито на початку року по вулиці Симоненка, 3-Б. Батьки вихованців  вдячні тренеру та міській владі за турботу і допомогу їхнім дітям.

У новому приміщенні є два зали. В першому проводиться заняття з настільного тенісу, єдиноборства, дарсу. У другому – тренажерному – є кардіотренажери, блочні тренажери, тренажери з вільними вагами, шведська стінка з турником, лавки для спини і пресу, штанги і гантелі. Додатково є ліжко для реабілітації інвалідів-візочників. «В наших залах одночасно займаються 15 осіб, - каже тренер-викладач Андрій Кривоніс. – Проводяться заняття з хворими різних нозологій: вадами зору і слуху, опорно-рухового апарату, хворих на ДЦП. Є тут також постінсультні хворі та з розумовим відхиленням. Діють чотири постійні групи і додатково займаються 10 осіб різного віку. Щоразу приходять нові хворі, щомісячно проводяться змагання з різних видів спорту. Дітей і дорослих заохочуємо грамотами та медалями».

СПОВІДЬ КАПЕЛАНА

Отець-митрат Дмитро Бігун служить в церкві Різдва Пресвятої Богородиці м. Рогатина уже 23 роки. Він є деканом Рогатинським, а його храмові виповнилось 800 років. В дитинстві мріяв стати лікарем або офіцером, а доля розпорядилась так, що став духовним лікарем (пастирем) і капеланом (військовим священиком) в зоні бойових дій на сході України. Іловайськ, Дебальцево та Піски – три найгарячіші точки, з яких вертався о. Дмитро до рідного Опілля. А ще постійно відвідує Дніпропетровський шпиталь, бо бійці його там дуже потребують. За віддану душпастирську працю для українського війська отця Дмитра нагородили медаллю «Захисник Вітчизни».

Навесні 2014 року в Україні почалась війна, хоча її і називають антитерористичною операцією. На зборах деканів Митрополит Володимир Війтишин запитав отців-деканів, хто хотів би поїхати в зону бойових дій, бо солдати мають велику потребу в капеланах. Отець Дмитро тоді подумав: «А чому б не спробувати? Це є Божа справа – захищати свою рідну землю!» Він підійшов до Владики і запропонував свою кандидатуру. «Чи ви не боїтесь, отче? Чи розумієте усю відповідальність?», - дивлячись у вічі, запитав Архієрей. «Немає такої людини, котра б не боялась. Але якщо є така потреба, то я вирішив їхати», - запевнив декан Рогатинський.

Цьогоріч на центральній площі Чернігова відбувся традиційний фольклорний фестиваль Вертепів під назвою «Колядує вся родина», організований Чернігівським відділом Союзу Українок та міським управлінням культури (начальник – Юрій Ткач).

Починаючи з 1990 року, після багатьох десятиліть комуністичної атеїстичної пропаганди,  Різдвяний Вертеп було відроджено славної пам’яті Заслуженою артисткою України, лауреатом премій ім. Михайла Коцюбинського та ім. Софії Русової пані Раїсою Решетнюк-Костарчук з гуртом перших посестер-союзянок також спільно з Товариством української мови (нині – товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка). 

Велична статуя Царя Христа мандрує УкраїноюПісля Закарпаття і Львівщини, Київщини і Тернопілля, Харківщини і Донбасу і т. д. місійна чотириметрова статуя Царя Христа  сьогодні подорожує Прикарпаттям.

Зокрема в часі Різдвяних свят статуя перебувала на Рожнятівщині — її з урочистостями провели в дорогу з церкви Святого Вознесіння Господнього УГКЦ селища Брошнева-Осади, куди вона наприкінці минулого року прибула з Перегінського, до церкви Святого пророка Іллі УГКЦ села Вільхівки. А відтак, за попередньою інформацією координаторів місії, фігура Царя Христа перебуватиме в Івано-Франківську — в монастирському василіянському храмі Царя Христа УГКЦ, що у мікрорайоні «Майзлі». 

Репортаж із Сєвєродонецька

У другій половині січня шість жінок з Івано-Франківська вирушили потягом на схід України, в м. Сєвєродонецьк Луганської області, щоб взяти участь у проекті «Миротворення в Україні: роль жінок». Даний проект фінансується посольством Великобританії в Україні, а організовує зустрічі-діалоги по  містах Всеукраїнська громадська організація «Спілка жінок України» (СЖУ).

 

Знайомство у потязі

 

Вперше другий Святий вечір франківчанки зустріли в поїзді «Івано-Франківськ-Харків», там і скуштували три види куті. Богоявлення Господнє святкували в потязі «Київ-Лисичанськ». Саме тоді одна із жінок п. Сніжана  і отримала «есемес»-повідомлення про загибель одного з кращих командирів ДУКу Григорія Семанишина з Прикарпаття...

Фотограф з Івано-Франківська Жанна Мойсеєнко – творча особистість. Вона розповідає, що її завжди тягнуло до храму. Подорожуючи різними містами, фотографувала куполи, вежі,  собори. Тому й з’явилась фотовиставка «Дорога до храму», яка викликала особливий інтерес у іванофранківців. На фотографіях зображені духовні святині Прикарпаття, де є чудотворні ікони, та відомі київські храми.

На світлинах пані Жанни можна побачити красу архітектури храму, який купається і у сонячному світлі, і у краплинах дощу, чи віддзеркалюється у воді, красу людини, яка веде тиху розмову з Богом. Митець  любить фотографувати духовні святині, коли заходить сонце, коли світає, зникає туман. Тоді світлини особливо вражають, вони живі. На виставці були представлені і храм у с. Шевченкове, і Манявський скит, і Михайлівський собор у Києві, і Софія Київська. Внутрішнє наповнення, тісний зв’язок із Богом, розуміння своєї сутності в цьому світі, відповіді на запитання «Для чого я живу?», «Що залишу в цьому світі?» вилились у творчість, яка вразила багатьох.

Шановна редакціє газети «Нова Зоря». Святу справу ви проводите на шпальтах духовно-релігійної преси – збереження державної мови в Україні (ч. 46 за 17 грудня 2015 р. Б.). Богом дана на рідній українській, батьківській землі, українська мова в небезпеці.

 

Збереження української мови в усіх сферах життєдіяльності в державі Україна – це наповнення держави українським змістом. Згадаймо, що писали про збереження української мови наші класики – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Згадаймо безцінну спадщину великого князя Української Греко-Католицької Церкви Праведного Митрополита Андрея Шептицького в праці «Як нам збудувати рідну хату?» та в інших його працях і посланнях до своєї Церкви та народу.

«Єднаймося заради порятунку держави» – під таким гаслом в НД «Просвіта» відбувся круглий стіл на тему «Християнство і патріотизм: виклики часу».

Його організували ІФ ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка та християнська молодіжна організація «Клич». Учасники дискутували щодо діалогу Церкви та держави як інструменту творення духовно-моральних основ нації; ролі Церкви в активізації громадянського суспільства і взаємодії з громадськими організаціями; виховання патріотизму в українському суспільстві й подолання неморальних викликів сьогодення.

Минулої неділі у сільському клубі с. Брошнів було дуже людно: тут зібралась громада, щоб відзначити завершення циклу Різдвяно-Новорічних свят і вшанувати велике державне свято - День Соборності України.

Традиційну Розколяду, яка знаменує проводи Різдвяно-Новорічних свят, розпочав парох Брошнева отець Василь Пастернак. Він привітав свою Боголюбиву громаду і поблагословив її на приємний та корисний відпочинок на прославу Господню та людям на втіху. І після цього розпочалася насичена, колоритна, багата колядками, щедрівками, танцями й піснями про любов до України-неньки концертна програма. Її відкрили виступом так званого малого дитячого церковного хору (керівник Марія Озарків) ведучі дійства Христина Качак та Марія Шевчук. Була сценка з вертепу, сценарій якого підготувала їмость Галина, а учасниками став дівочий церковний вертеп. Гаряче аплодували глядачі пісенним виступам згаданих ведучих свята Христини й Марії, сестричкам Юлії та Надії Мартинів, групі дівчат, яким акомпанували Олександр Левицький та Ігор Тринчук, юній виконавиці Євгенії Маринчак з Рожнятова та Надії Мартинів.

Щиро дякую головному редактору часопису «Нова Зоря» о. Ігорю Пелехатому за велику працю, за патріотизм, за цікаві публікації про сучасне й минуле. Ви багато робите для України. Хай Вам щастить у плідній праці! Хай здійсняться всі Ваші добрі наміри у Новому році! Миру і добра всім Вашим працівникам!

Анна ГЕНИК.

с. Н. Березів Косівського р-ну.

 

Марія Гнатюк – вчителька предмету «Християнська етика» Коломийського  навчально-виховного комплексу (НВК) №9  «школа-природничо-математичний ліцей». Навчаючи учнів 1-8 класу, педагог вважає, що  найважливіше, що має донести педагог до дитини, – тебе любить Господь.

В учнів даного закладу є і капличка, і кабінет «Християнської етики». Для них створено чудовий духовно-психологічний клімат. Про це також подбала п. Марія. В капличці є образ «Сівач», вік якого близько 100 років, а також серія ікон «Хресна дорога». Обладнати капличку допомогли отці Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ о. Петро Чиборак та отець-декан Іван Остафійчук. У кабінеті, окрім християнської атрибутики, є інформативні стенди, духовна література, а також навчальна, розміщена на книжкових полицях (журнали «Зернятко» і «Сто талантів» видавництва «Свічадо», комікси «Життя Ісуса», розмальовки «Євангеліє», «Діти в Біблії», «Жінки в Біблії», «Писанкові чари»), збірка давньої духовної літератури (кінець ХІХ – ХХ ст.). Щопонеділка перед уроками о 8 год. в НВК служиться Молебень для вчителів та учнів.

Вчетверте на Прикарпатті завершилась обласна учнівська олімпіада «Як ти знаєш Біблію?» та обласний конкурс учнівських творів на морально-етичну тематику «Бог-Україна-Родина і я», які передбачені регіональною цільовою програмою «Духовне життя» на 2012–2015 рр., затвердженою Івано-Франківською обласною радою. Захід проведено задля підвищення інтересу школярів до релігії, популяризації предмета “Основи християнської етики”, виховання духовно багатої, національно свідомої особистості на засадах християнської моралі.

 

Як і кожне добре діло, олімпіада і конкурс розпочались із молитви, а присутні священики побажали успіху школярам. Свої знання Біблії продемонстрували представники усіх районів, зокрема, в олімпіаді взяли участь 124 учні 5–11 класів, у конкурсі – 34 учні 10–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів області, з них два – обласного підпорядкування: Івано-Франківський ліцей-інтернат для обдарованих дітей з сільської місцевості, Прикарпатський військово-спортивний ліцей.

Шановна редакціє «Нової Зорі»!

Погоджуючись з думкою авторки замітки «Про покаяння і сповідь» («Нова Зоря», ч. 40, 2015 р.), прошу на сторінках часопису надрукувати деякі міркування з приводу піднятого питання: чому люди не хочуть розкаюватись у своїх гріхах? Одна з причин такої поведінки (так вважає авторка с. Лідія): «Щораз менше людей вірять, що є життя після смерті і що їх чекає Божий суд».

Так, безперечно, в наш такий важкий, небезпечний  для України  час віра в народі повинна б укріплюватись, зміцнюватись, а цього немає. Вона, ця віра, на превеликий жаль, з кожним днем слабне, любов до ближнього і до Господа остигає, а духовність, моральність суспільства, особливо сучасної молоді, різко падає. У чому ж полягає причина таких негативних явищ? Чому це відбувається? Адже держава, влада давно дозволила морально-духовне виховання учнівської молоді в навчальних закладах, де викладається курс  «Християнської етики». До відповідної роботи в цьому напрямку залучається громадськість, Церква. Уже ніхто не карає вчителя за його релігійні переконання, як це було у радянський період.