7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 28 (936) від 26 липня 2012


Починаючи з 2008 року, день 28 липня став для України днем відзначення чергової річниці Хрещення Київської Русі – епохальної події, яка визначила на тисячоліття цивілізаційний і духовний напрямок розвитку й життя українського народу. Логічно було б сподіватися, що цей день стане спільним святом для усіх Церков Володимирового Хрещення – УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ та УГКЦ, зрештою – святом усіх християн України. Але навіть у цій надзвичайно важливій духовній акції, яка могла б стати могутнім консолідуючим чинником для духовного згуртування нації, відразу виявився монополіст – Російська Православна Церква. І хоч відзначення 1020-річчя Хрещення України відбувалося ще за президентства Ющенка (який, до речі, намагався проголосити день 28 липня національним святом), але відвернути і уникнути цієї монополії так і не вдалося. Тому вже вкотре Свято Хрещення України офіційно, при підтримці держави, відзначає тільки РПЦ-УПЦ.

ДО ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ МАТЕРІ БОЖОЇ В ГОШЕВІ

Вже третій рік поспіль, 5 серпня,  у Гошівському монастирі св. Переображення Господнього оо. Василіян відзначається свято Чудотворної ікони матері Божої. Цей день також є Днем Марійської Єдності, у якому беруть участь усі найбільші марійські святині світу, які духовно споріднені з Папською Базилікою св. Марії Маджоре (Великої) у Римі. Цьогорічна проща приурочена також 275-ій річниці перенесення Чудотворного образу Богородиці до Василіянської монашої обителі на Ясній Горі в Гошеві.

Засяяла святиня – зраділо село

 

Цьогорічне свято Івана Христителя для парафіян с. Маркова Солотвинського деканату запам’ятається назавжди і увійде в історію як особлива дата – освячення новозбудованого храму.

28 липня 2012 року виповнюється 95 років пароху храмів св. Параскеви і Різдва Пресвятої Богородиці в селі Церківна Долинського деканату Івано-Франківської архієпархії.

Отець Йосафат (Ілля) Лесів ЧСВВ народився 28 липня 1917 року в глибоко релігійній і національно-свідомій сім’ї Дем’яна і Марії Лесівих. Святе Письмо «Старого і Нового Завіту», «Кобзар» Т. Шевченка — такі книги були настільними у цій побожній родині.

Той червневий день освятив парафію св. Миколая, що у с. Фрага Черченського деканату, великим духовним дійством – нічними чуваннями, які уже втретє збирають тут прочан з різних парафій нашої архієпархії.

Сотні людей з’їжджаються до Фраги, щоб приклонити свої коліна перед Чудотворним образом Фразької Богородиці, наповнити свою душу тією благодаттю, якою Господь так щедро наділив цю землю, через присутність Марії, відкрити свої серця, щоб почерпнути і влити у них Боже слово.

Ми давно спостерігаємо за доволі неоднозначними процесами навколо Російської Православної Церкви та її вищого керівництва. Її предстоятель патріарх Киріл став одним з головних ньюсмейкерів не тільки Росії, але й усього російськомовного інформаційного простору — не важливо, за власним бажанням чи завдяки збігу обставин.

Для чого РПЦ „рускій мір”?

 

Ініціатива створення «Русского міра», пишні молебні, погано прихована любов до розкоші, потакання висловлюванню авторитарних ідей (наприклад, «православний дрес–код»), жорстка реакція на критику православної Церкви і загалом політичного режиму в Росії (зокрема, на „панк–молебень” Pussy Riot), підкреслена офіціозність — навіщо все це потрібне Кирілу? Політичні амбіції? Чи гра заздалегідь визначеної ролі в політичній системі Росії?

Словосполучення «русскій мір», попри широке вживання у політичних дискусіях, для багатьох малозрозуміле. Мета цієї публікації – показати, що «Русскій мір» – це більше ніж реванш російської мови та культури, більше ніж амбіції Росії до імперської величі чи інші психологічно-емоційні характеристики.     

Передусім ми маємо справу із гнучкою та продуманою технологією поширення впливу окремої політично-бізнесової групи, яка ідентифікує свій інтерес і бачення світу із національним інтересом Росії (географічне охоплення цього поняття у носіїв ідеї «русского міра» значно ширше територіальних меж Російської Федерації).

14 липня поблизу с. Липа Долинського району відбулись традиційні заходи, пов’язані із вшануванням борців за волю і незалежність України «Яворина-2012”, присвячені 22-річниці Декларації про державний суверенітет України та 21-річниці Незалежності України.

Заходи розпочалися Хресною Дорогою до цвинтаря полеглих вояків старшинської школи “Олені” та бункера Ярослава Мельника «Роберта», яку відслужив декан Долинський о. Іван-Зореслав Котович у співслужінні о. Івана Барабаша, декана Стрийського, о. Василя Бурія, о. Ігоря Ліпчанського, о. Олега Голинського, о. Романа Федчика, о. Ростислава Какапича та інших священиків Долинського та Болехівського деканатів, за участю монахині Згромадження Пресвятої Родини с. Володимири Дмитришин (куратор хресного ходу), заступника голови та керівника апарату райдержадміністрації Сергія Плотнікова і Катерини Олійник, начальників і працівників відділів та управлінь райдержадміністрації, молоді, представників громадсько-політичних організацій.

Я ніколи в житті не задумувалася про смерть. Що це таке? Аж поки зі мною не трапилося такого, коли я подивилася смерті в очі.


28 вересня 2010 року ми летіли літаком Москва-Красноярськ. Коли піднялись над Москвою на висоту десь 2 кілометри, я зрозуміла, що в літаку є поломка, бо ми не летимо, а крутимося над містом. І тут нам сказали, що сталася розгерметизація літака. Почала дуже боліти голова, стало важко дихати. Мене огорнув страх – та ж мене чекає смерть. І тоді я почала щиро молитися. Заплющивши очі, молилася, і мені перед очима з'явилося Розп'яття Ісуса Христа. (Коли я буваю в церкві, під час Святого Причастя завжди піднімаю очі вгору до Розп'яття Ісуса Христа і прошу прощення за мої гріхи. Прошу, щоб Господь і Матінка Божа допомогли мені прийняти Найсвятіші Тайни, щоб я не померла у гріхах. Прошу в Богородиці заступництва у Її Сина за мене, грішну). Я зразу подумала: з нами Бог і Він нам допоможе.

В цьому житті немає нічого випадкового. Буденність, політична боротьба, нарікання на погіршення стану економіки, катастрофи на дорогах, обвали будинків, стихії тощо заполонили світ. В Україні ще й вкотре загострилося "мовне питання", аби навмисне відволікти увагу громадськості від важливих проблем напередодні виборів до Верховної Ради України... Все менше часу для молитов і каяття.

 

Відповіді на питання: чому? навіщо? за що? назрівали вкотре в моєму серці, доки не потрапила до моїх рук книга уродженки Меджугор'я, що в Боснії і Герцеговині, Мир'яни Станіслави Василі-Цуккаріні "Заклик Матері Божої із Меджугор'я". Символічно, що я отримала це видання з рук директора й водночас головного редактора видавництва "Нова Зоря" о. І. Пелехатого по дорозі о. Ігоря до Боснії і Герцеговини – на прощу до Меджугор'я.