7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 35 (1040) від 25 вересня 2014


Трагічні часи, які переживаємо нині в Україні, мають свій початок і свої причини. Вони стали страшною реальністю, оскільки наше суспільство на зорі відновлення державної незалежності не вибрало Правди, не очистилося від брехні, не позбулося тягаря маловірства, безбожництва і богохульства.

Усі ці гріхи й надалі панують між нами, не зменшуючись, а навпаки – щораз зростаючи. Ми й надалі живемо в атмосфері суцільного обману: коли терористично-окупаційну війну й надалі називають якимсь АТО, коли приховуються справжні масштаби жертв - як наших воїнів, так і цивільного населення, коли економіка держави через гангрену корупції доведена до коматозного стану. Але, як виглядає, говорити про це нині – ще небезпечніше, аніж за часів кримінального режиму Януковича. Недарма колись мовив Дж. Орвел: «В часи загальної брехні казати правду – це екстремізм».

Але свідчення Правди – єдиний порятунок у теперішній загрозливій ситуації. Насамперед – Правди про Євангеліє Ісуса Христа, яке містить в собі усі відповіді на тяжкі випробування, що нині постали перед Україною і до якого майже ніхто не звертається, надіючись то на військову потугу, то на дипломатичні чи бізнесові хитрощі.

4-5 жовтня 2014 року Божого в монастирі Успіння Матері Божої (с. Погоня, Ів.-Франківської обл.) відбудеться XIX Міжнародна проща Вервиці за мир і єдність ЦерквиПровінція Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні щиро запрошує усіх вірних взяти участь у прощі, щоб випросити потрібних ласк перед Чудотворною іконою Матері Божої Погінської. Проща присвячена 25-річчю виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви.

Програма прощі:

Постання європейської України не знищити російськими танками

 

В Україні є багато болю, небезпеки, крові й багато боротьби. Але і багато доброго діється в Україні. Найважливіше – Україна більше не є постсовєцькою країною. Воскресає нова європейська Україна. Також сьогодні є пік українського патріотизму, з колосальною силою пробудилося громадянське суспільство. Те, що відбувається з людьми сьогодні в Україні, не можна знищити навіть російськими танками.

На цьому наголосив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук під час пастирського візиту до Австралії, зокрема – на зустрічі з українською громадою парафії Покрови Пресвятої Богородиці в місті Аделаїда.

Євангеліє слід слухати та жити ним, а не над ним мудрувати

 

Християнське життя полягає у тому, щоб слухати Боже слово та впроваджувати його в життя, не обмежуючись лише читанням Євангелії, але запитуючи себе, яким чином її слова промовляють до мого життя.

 

На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи під час ранкової Служби Божої у вівторок, 23 вересня 2014 р., в «Домі святої Марти» євангельський уривок, в якому розповідається про те, як з огляду на натовп Ісусова Мати не могла до Нього доступитися, а коли Йому звернули на це увагу, Він назвав матір’ю і братами тих, які слухають Боже слово та його зберігають.

СВІТОЧ НЕСКОРЕНОЇ ЦЕРКВИ –

Блаж. Свмч. Григорій ХОМИШИН,

Єпископ Станиславівський (25.03.1867 – 28.12.1945)

 

У нинішній буремний рік наша нескорена УГКЦ відзначає 25-річчя виходу з катакомб. Одним з її найгероїчніших пастирів був Владика Григорій Хомишин – справжній Учитель рідної Церкви і народу. Він першим серед своїх співбратів-ієрархів прийняв мученицьку смерть у застінках Лук’янівської тюрми в Києві за св. католицьку віру та відданість Апостольському Престолу в Римі. Впродовж усього свого життя і мучеництва наш добрий Владика-Татуньо (так його називали вірні і духовенство) дбав тільки про одне – про порятунок людських душ з неволі гріха і безбожництва, за що був люто переслідуваний комуністичним режимом.

Цьогоріч ми відзначаємо 110-річчя єпископства Блаж. Григорія, а наступного року будемо споминати 70-ті роковини його мученицької жертви. Тому розпочинаємо серію публікацій про цього Великого Архіпастиря та його невтомну і надзвичайно плідну духовну працю, благодатні плоди якої пожинаємо до сьогодні.

За всіма непростими подіями, що їх нині переживає Україна, якось непоміченою залишилася доволі знакова дата: минуло 100 років, як почалася Перша світова війна.

Наслідки цієї війни є добре всім відомі. З перших днів війна обвалилася на західні землі України: понад 450 кілометрів по живому організму Галичини розтягнувся фронт бойових дій двох великих імперій. Горять міста і села, гинуть як військові, так і  цивільні мешканці.

Росія начебто на захист Сербії вводить численні війська на територію Галичини, якою володіла Австро-Угорщина. Кожна із воюючих сторін має свої домагання. Росія прагне відібрати у австрійців Галичину, а все населення повернути до православ’я, навіть більше — всіх слов’ян взяти під свій протекторат, тобто укріпитися на Балканах. Москва навіть планувала захопити Стамбул і зробити його православним містом. Це було однією з причин геноциду турків над вірменами, якими, на їхню думку, Росія мала намір заселяти Стамбул, виселивши турків.

16 вересня 2014 року сталась подія, на яку ще з 2006 року чекали вчителі, учні, батьки вихованців Католицької школи святого Василія Великого м. Івано-Франківська. Це — офіційна посвята відреставрованого та повернутого у власність Івано-Франківської Архієпархії приміщення, в якому була Духовна семінарія.

Багато років велись перемовини із військовими, які не хотіли і не мали змоги віддати споруду (більше 4 тис. кв. м.) в центральній частині міста. Чудом Божим називає директор школи с. Йосифа Кияк те, що таку споруду повернуто і вважає, що найбільша в тому заслуга Владики Григорія Хомишина (заступництво та небесний покров) та Митрополита Володимира Війтишина.

івано-франківська архієпархія — військовим

 

Чергова допомога військовим була надана Архієпископом та Митрополитом Івано-Франківським Володимиром Війтишиним напередодні свята Різдва Пресвятої Богородиці, повідомив ієрей Віталій Максимів – помічник економа Архієпархії.

Зокрема, допомогу отримали:

Хрестик до хрестика

 

До обласного центру Прикарпаття привезли карту України, на якій усі охочі вишивали хрестиком свою область. Розпочали  всеукраїнську акцію «Україна — разом» у Вінниці,  продовжили у Житомирі, Рівному, Луцьку, Львові, Тернополі, Маріуполі. А 18-19 вересня хрестиком вишивали в Івано-Франківську.

У вересні минає 70 років з початку виселення українців з Польщі. Вимушене переселення тривало з 1944 по 1946 роки і фактично було геноцидом українського народу. Українці Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини разом із своєю землею втратили не тільки хати, поля, а й щось набагато цінніше, що вирізняло їх: говірку, культуру, традиції, уклад життя. Розсіяння сприяло асиміляції і перетворенню їх на радянський народ, відбулось повне вливання в радянську дійсність.

Про те, як відбувалось насильницьке виселення, про всі наслідки депортації розповідає член міського товариства «Лемківщина» з Івано-Франківська Анна Кирпан.

Чи був правомірний той документ, внаслідок якого українців, котрі тисячу років проживали на своїх прадідівських землях, вигнали з рідних осель?

– У польському Любліні 9 вересня 1944 р. була підписана угода між урядом УРСР та комітетом національного визволення Польщі (тимчасовим, нашвидкоруч створеним прорадянським урядом) про добровільну евакуацію українського, російського, білоруського та русинського населення з території Польщі до УРСР і польських та єврейських громадян з території УРСР до Польщі. Власне на підставі цього документу й було виселено тисячі людей.

15 вересня 2014 року у нашому селищі на території колишнього польського костелу освячений та встановлений Хвалебний Хрест Господа нашого Ісуса Христа. Це відбулося о 12-ій годині. Отож спільнота «Матері в молитві» виконала прохання Спасителя від 5 квітня 1974 року, яке Він об’явив Мадлен Омон з Дозулє (Франція). Хрест цей, розмірами 7,38 м х 2, 76 м, має бути поставлений у всіх куточках світу. Рамена Хреста мають бути у напрямі схід — захід. Південна та північна сторони Хреста мають бути білими, а східна та західна — голубими, на честь і спомин про Матір Божу, Яка стояла під Хрестом на Голгофі.

27 вересня – Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

 

На священній відправі в день празника Свята Церква урочисто виносить Хрест на середину храму. Церква бажає цим оживити перед нами дивну й священну голготську подію, коли вперше було піднесено той Хрест, на якому „ Христос, Цар слави, руки свої простягнув”. По-друге, Свята Церква хоче привести нам напам’ять радісно-сумну подію знайдення чесного й побожно шанованого дерева Хреста Господнього. Воно, як відомо, після страждання на ньому Сина Божого, триста років залишалося в темних надрах землі.

ПИТАННЯ: Якщо під час Таїнств священик діє «in Persona Christi», то чи означає це, що ми повинні сприймати як слова Самого Христа те, що священик говорить після визнання гріхів у Таїнстві Покаяння? А якщо він говорить щось суперечне учительству Церкви?

ВІДПОВІДЬ: Священик діє in Persona Christi, від особи Самого Христа, перш за все в той момент, коли вимовляє слова відпущення гріхів. Точно так само, він діє in Persona Christi в момент Євхаристійної молитви і особливо під час перевтілення Найсвятіших Таїн.

Чудо св. Януарія повторюється в Неаполі щороку 19 вересня.

 

Це відбувається у такий спосіб: згустки крові святого покровителя Неаполя, які зберігають в ампулі у місцевому соборі, розріджуються і стають кров’ю. Цього року ампулку вірним демонстрував кардинал Крешенціо Сепе.

Януарій був єпископом Беневенто. У 305 р., коли імператор Діоклетіан переслідував християн, св. Януарій пішов до в’язниці, щоб втішити заарештованого диякона Соціуша. У цих відвідинах його супроводжували диякони св. Фестус і св. Дезидерій. Усіх їх заарештували, коли вони відмовилися принести жертву ідолам, і кинули на поживу диким ведмедям в амфітеатрі.

У світлиці газети «Галичина» відбулася презентація духовно-публіцистичної книжки Ігоря Лазоришина «Дорога життя. VІІ Міжнародна піша проща родин мігрантів із Самбора до Зарваниці», яка вийшла у видавництві «Нова Зоря», богословський редактор –
о. Ігор Пелехатий.

Презентація зорганізована Між­регіональним поетичним клубом «Об’єднані словом». Це сьома книга прочанина і журналіста, поява якої була гарним дарунком до життєвого Ювілею. Зазначу, що цей рік приніс пану Ігорю ряд визнань: обласна премія в галузі журналістики,  церковна нагорода – срібна медаль і подяка від Пасторально-Міграційного відділу при Патріаршій курії УГКЦ за місійну роботу. Презентація книги відбулася в нелегкий для України час, але власне вона дала можливість глибоко поговорити про ту єдину дорогу спасення всього людства – дорогу життя – дорогу навернення та прощення - прощу до Бога.