7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 40 (997) від 24 жовтня 2013


 Україна як ніколи близька до підписання асоціації з Європейським союзом, або, простіше кажучи, до того, щоби зробити крок у бік Європи. Навряд чи таке бажання керівництва держави викликане пробудженням державницького мислення, швидше за все, зважаючи на таку кардинальну зміну орієнтирів, це – політичні ігрища, у які українські керманичі всіх мастей загралися до неможливого. Але мотиви таких намірів не такі вже й важливі, головне — щоб цей шанс був зреалізований.

Звичайно, до європейських стандартів життя нам всім дуже далеко. Кожен, хто був у країнах єврозони — місті чи селі — чи не найперше відзначає чистоту на вулицях, узбіччях доріг, лісопосадках, берегах річок. Україна є європейським лідером за кількістю відходів на душу населення. Їх у Європі також вистачає, проте там значно чистіше, ніж у нас. Чому? Відповідь очевидна: у Європі на кілька порядків вища екологічна культура населення. Там нікому не спаде на думку зібрати непотріб у пакет і викинути його десь на околиці, або взагалі на берег потічка, що протікає за 10-20 метрів від помешкання. В українців зовсім інший „екологічний” принцип: головне, щоб сміття не було в квартирі чи на подвір’ї. А все, що за межами приватної території маленького українця — це не його проблема.

23 жовтня Глави традиційних українських Церков звернулися до вірних та всіх людей доброї волі із закликом долучитися до всеукраїнської громадської ініціативи – Всенародного дня пам’яті з нагоди

80-х роковин Голодомору.

 «Просимо вас проявити власну добру волю і долучитися разом із прихожанами вашого храму до нашої всеукраїнської спільної справи», - ідеться у Зверненні.

Людей закликають організувати у своїй церковній громаді роботу із впорядкування місць масових поховань загиблих у роки Голодомору, які переважно знаходяться на території сіл України (поставити, наприклад, дерев’яний хрест із рушником; а також організувати проведення поминальних заходів у своїй церкві до 80-х роковин Голодомору, 23 листопада 2013 року).

Захланність – це «недуга», яка руйнує людину

Захланність, прив’язаність до грошей руйнує людську особу, нищить родини та взаємини з ближніми. Про це Папа Франциск говорив, проповідуючи під час ранкової Служби Божої у понеділок, 21 жовтня 2013 р., коментуючи євангельський уривок, який розповідає про те, як до Ісуса звернувся один чоловік, прохаючи розсудити його з братом в питаннях спадщини.

 

«Це щоденна проблема, – зауважив Святіший Отець. – Скільки-то розбитих сімей з причини грошей ми бачили: брат проти брата, батько проти сина... Це перша справа, яку чинить оте наставлення бути прив’язаним до грошей: воно руйнує! Коли людина прив’язана до грошей, то нищить себе саму, нищить сім’ю». Проповідник зауважив, що гроші потрібні для того, щоб могти здійснити багато добрих проектів, сприяти розвиткові, але коли серце «прив’язується» до них, вони стають руйнівними.

каже голова «Руху за тверезість життя» Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

13 жовтня, напередодні свята Покрову Пресвятої Богородиці, у селі Берлоги Рожнятівського деканату відбувся з’їзд спільноти «Матері в молитві».

Це місце було вибрано не випадковo, тому що саме в цьому селі, у старовинному храмі знаходиться чудотворна ікона Берлогівської Божої Матері. В цей день на запрошення місцевого пароха о. Романа Наритника відвідав місцеву громаду о. Руслан П’яста — голова «Руху за тверезість життя».

У селі Середній Майдан на Надвірнянщині на празник Воздвиження Чесного Хреста святкували храмове свято. З ініціативи нашого пароха о. Михайла Перцовича та за підтримки громади розпочалася триденна духовна обнова, завданням якої було щоб кожна людина зустрілась із Живим Христом, оновила своє життя і стала учасником живої парафії.

 

Парафіяни та гості зворушливо зустрічали місіонера з Івано-Франківська о. Василя Чорнія, який прибув до нас з мощами Блаженнішого Симеона Лукача. У присутності багатьох священиків із сусідніх сіл відбулася Свята Літургія, а отець-місіонер виголосив змістовну проповідь про значення хреста у спасінні людини. Вірні мали можливість приступити до Святої Сповіді та Святого Причастя, скріпити свої душевні й тілесні сили свяченою водою.

ПИТАННЯ: Чи обов’язково молитися вголос, в тому числі на Службі Божій?

ВІДПОВІДЬ: З приводу усної молитви Катехизм Католицької Церкви стверджує: «Усна молитва є невід’ємною приналежністю християнського життя. Ісус вчить апостолів, яких приваблювала мовчазна молитва їх Вчителя, усній молитві: «Отче наш». Він молився не лише богослужбовими молитвами синагоги; Євангелія показують нам, як Він підносить голос для того, щоб висловити Свою особисту молитву, від ликуючого благословення, зверненого до Отця, до скорботи в Гетсиманії» (2701).

4-6 жовтня у місті Калуші в каплиці Андрея Первозванного, що по вул. Долинській, перебували мощі св. Антонія Падевського. 

Каплиця Андрея Первозванного є першим храмом, який бачать люди, коли приїжджають у наше місто зі сторони Долини та навколишніх сіл. Збудована вона на місці колишньої каплиці Св. Антонія Падевського, яка була зведена десь у 1650-1680 роках на честь перемоги поляків над татарами. Вона вистояла різні лихоліття, та все ж через триста років (1962 р.) комуністичні безбожники знищили святиню.

Греко-католицька спільнота цер­кви Покрови Пресвятої Богородиці м. Євпаторії, якою опікується о. Богдан Костецький, у своє храмове свято зібралася на урочисту св. Літургію. Очолив її о. Ігор Гаврилів з Ялти, йому співслужили о. Віктор Гуменюк із Сімферополя, о. Микола Квич із Севастополя, о. Михайло Мельчаковський з Керчі, о. Богдан Костецький, а також римо-католицький священик о. Христофор.

У святково прибраній і затишній церковці зібралося багато вірних, аби віддати шану Пресвятій Богородиці. Вірні чисельно відбули святу Сповідь, прийняли до своїх сердець Євхаристійного Ісуса. У євангельській проповіді о. Ігор Гаврилів розвинув притчу про таланти, які маємо не заривати у землю, а розвивати на користь ближніх. І одним із таких талантів є любов до людей. Вона має бути такою, якою палає любляче серце Ісуса до всіх нас. „Любов не повинна бути сліпою, такою, що несе розруху, вона має давати віру і надію на спасіння, має давати силу протистояти спокусам сатани, — зауважив о. Ігор. — Віра у кожної людини своя і її можна порівняти з драбиною, де кожен щабель означає нижчий або вищий рівень проникнення віри в Бога в душі віруючих”.

У с. Березівка Лисецького деканату відбувся концерт, присвячений святу Покрови Пресвятої Богородиці та 71-ій річниці Української Повстанської Армії. Ця армія під знаменом святої Покрови стала спадкоємцем слави княжих військ, козацьких лицарів січового стрілецтва. У жорстокій боротьбі із окупантами вона понесла великі болючі втрати, але, як вчить історія, без боротьби і жертв ще жоден народ не здобув свою незалежну державу.

У Березівці урочистості розпочалися традиційним святковим Богослужінням у храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Наш парох о. Богдан Рудницький у проповіді розповідав про Пречисту Діву Марію, як Вона опікується нами, нашими дітьми, щоб ми зберегли Божу ласку протягом всього життя.

Село Середній Березів на Косівщині розташоване серед гір, прибраних красунями-смереками та могутніми буками, де щебет птахів зачаровує своєю мелодійністю, природа додає наснаги до праці і творчості. Хто хоч раз милувався березівськими пейзажами, слухав мелодійне звучання річки Лючки, той ніколи цього не забуде, а хто пройшовся Шевериною, зміг вдихнути чистого, настояного на травах повітря – той переконається, наскільки багата та щедра березівська земля. Тут свято оберігають звичаї й традиції, тут пахне травами, працею, хлібом і піснею – такими словами розпочали свято під мелодії троїстих музик ведучі Микола Сулятицький, викладач Івано-Франківської мед­академії, та Інна Малкович.

20 жовтня у клубній установі с. Дора (Яремче) відбулася презентація двох книг, які побачили світ у видавництві «Нова Зоря»: п. Марти Ганушевської-Малкош «України і віри не зрадили» та о. митр. Петра Герилюка-Купчинського «Тернистий шлях до волі».

Автори обидвох книг мають безпосереднє відношення до Дори: п. Марта тут народилася і виховувалася у сім’ї о. Михайла та п. Ірини Ганушевських, а о. Петро Герилюк-Купчинський після тюремного ув’язнення і заслання працював лікарем у Яремчанській лікарні.