7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

(Продовження, поч. у чч. 9-43)

 

НАУКА 12.

ЧАСТЕ І ЩОДЕННЕ

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ

 

Складання подяки.

тому треба просити, і просити не про якісь малі незначні справи, а про великі і важливі. Ісусові Христові треба показати весь нещасний наш стан, під кожним оглядом. Передовсім справи душевні, вічні, а відтак земські та дочасні. Просімо про все, що нам потрібно. Просімо так, як дитина просить батька чи матір. Просімо через Пречисту Діву Марію, через наших Ангелів і наших Святих покровителів у небі. Просімо за себе, за інших і за душі в чистилищі. Докладніше про справи, за які маємо просити, буде ще бесіда в одній із подальших місійних наук.

Тепер іще раз звертаю увагу на те, щоб хвилину по св. Причасті не легковажити, а перебувати бодай чверть години у скупленні духа, в побожності, гарячій подяці й молитві. Не будьмо подібні до вола чи коня, що, наситившись їжею, відразу ж відвертаються і відходять від жолоба та лягають на землю. Коли хто по св. Причасті перебуває у молитві — це найкращий знак того, що він прийняв св. Причастя з побожним серцем і з належним настановленням душі. А якщо зайде обставина, що немає часу скласти подяку або конечний обов’язок вимагає негайно вийти з церкви, то тоді треба зберегти скуплення духа і кожний свій крок, кожний свій труд і ту пильну справу, яку необхідно полагодити, жертвувати Христу Богу на Його славу, подяку і перепросьбу, як також на отримання потрібної допомоги і ласки у твоєму житті.

Розуміння поради сповідника.

П’ята вимога, про яку йдеться при щоденному св. Причасті, полягає в тому, щоб добре зрозуміти поради сповідника. Бо може трапитися, що хтось може мати неясну і надмірно стурбовану совість, буде вважати малий повсякденний гріх тяжким або, навпаки, тяжкий гріх вважатиме малим. Отже, треба щиро відкрити стан своєї душі перед сповідником і чинити згідно поради священика.

Виправлення помилкового розуміння.

Мушу тут звернути увагу на те, що коли говориться про часте, частіше і щоденне св. Причастя, то треба розуміти св. Причастя у часі року, а не протягом дня. Бо трапляється, що дехто, помилково розуміючи часте і частіше св. Причастя, приймає його кілька разів на день там, де в церкві правиться більше Служб Божих. Отже, щоденне св. Причастя можна прийняти тільки раз на день при одній Службі Божій. 

Як часто сповідатися?

Щодо св. Сповіді, то вона не конечна, коли хто не почуває за собою тяжкого гріха. Однак, хто причащається щоденно, добре було б сповідатися кожних вісім днів, тобто раз на тиждень, хоч би навіть не почував тяжкого гріха, а це тому, щоб отримати відпусти, пов’язані зі щоденним св. Причастям. Хто би, однак, у тижні згрішив тяжко, той хай не наважується приступати до св. Причастя, але треба спершу очистити душу у св. Тайні Покаяння. Хто, знов, тільки десь-колись приступає до св. Причастя, наприклад, раз на тиждень, раз на місяць, або рідше, той хай відправить св. Тайну Покаяння за кожним разом. Хто сповідається щотижня і не має тяжкого гріха, то хай сповідається з повсякденних провин і похибок, а відтак, хай додасть якийсь гріх чи гріхи з попереднього життя, які вже сповідані і відпущені. Хто би не почувався навіть до повсякденних гріхів, той хай додасть якийсь гріх чи загальні гріхи проти котроїсь Божої Заповіді з попереднього життя, хоч вони вже сповідані і відпущені.

Заохота до частого і щоденного св. Причастя.

Апостольська Столиця, дозволяючи та заохочуючи вірних до частого і щоденного св. Причастя, має на це дуже важливі причини. Вона хоче відновити духа перших християн, які практикували щоденне св. Причастя. Перші християни були виставлені на переслідування і муки, і тому часто приймали св. Причастя, щоб витривати у правдивій вірі та переслідуваннях. І тепер також не менше страшні часи. Всюди бачимо занепад віри і панування гріха, щораз більше поширюється згіршення, небезпеки на кожнім кроці. Темний дух закинув свої сіті і ловить масами людські душі. Чеснота — висміяна і злегковажена, фальш, підступ і лукавство — тріумфують, невинність — потоптана, а переступ і розпуста щораз більше нищать людські душі. Справді, страшні часи! Щоб, отже, не зійти на манівці, щоб не піддатись оманливим спокусам, щоб зберегти віру і чинити чесноти, треба конче черпати світло і силу у Христа Спасителя, котрий уділяється у св. Причасті. Тут — наше пристановище, тут — наша оборона, тут — наша сила, тут — наше спасіння.

Тому, коли тільки час і обов’язки дозволяють, приймаймо св. Причастя. Багато марнуємо часу на непотрібні справи, а св. Причастя — це найважливіша справа. Час і труд, присвячений св. Причастю, не буде змарновано. Живімо завжди в єднанні з Ісусом Христом, щоб могли ми безпечно перейти через дику пустиню нашого життя, безпечно переплисти розбурхане море і дістатися до пристані вічного та безпечного спочинку. Амінь.

 

НАУКА 13.

СЛУЖБА БОЖА — БЕЗКРОВНА ЖЕРТВА

 

Вступ.

Досі ми розважали про Найсвятішу Євхаристію як Тайну, в якій Ісус Христос перебуває між нами і вділяється у св. Причасті. Однак, Найсвятіша Євхаристія є також жертвою і то тою самою, яку приніс Ісус Христос на Голготі з тією тільки різницею, що на Голготі Він приніс себе у кривавий спосіб, а тут приносить себе безкровним способом. Це діється в часі Служби Божої. І про цю Службу Божу, як безкровну жертву, будемо нині розважати за благодаттю Найсвятішого Серця Христового, утаєного у Найсвятішій Тайні Євхаристії, за заступництвом Непорочно Зачатої Діви Марії, за молитвами св. Йосифа Обручника, за молитвами усіх святих у небі, за молитвами душ у чистилищі і за вашими молитвами.

Кривава жертва Ісуса Христа на хресті.

Ісус Христос Сам приніс жертву на хресті. Кати і розпинателі були тільки знаряддям. Христос Сам добровільно приніс жертву, бо якби не хотів, то ніхто не зміг би нічого вдіяти. В Оливнім Городі на одне Його слово: „Я є“, жовніри попадали безсильні на землю. Отже, якби Христос не хотів бути розп’ятим, то жодна сила не змогла би Його розіп’яти на хресті. Треба нам зрозуміти, що Ісус Христос приніс самого себе на хресті в жертву.

Та сама, тільки безкровна жертва під час Служби Божої.

Те саме діється у часі Служби Божої, з тією різницею, що ця жертва відбувається у безкровний спосіб. У часі Служби Божої Сам Ісус Христос приносить жертву і лише послуговується священиком. Бо ж, зважте, священик, коли вимовляє слова: „Їжте, це є Моє Тіло, пийте, це є Моя Кров“, то не дає свого власного тіла споживати, Христос лише послуговується священиком і говорить: „Їжте, це є Моє Тіло, пийте, це є Моя Кров“. Відтак Ісус Христос приносить у жертву Самого Себе, бо приносить Своє Тіло і Свою Кров, і тим самим цілого Себе, адже, де є Тіло і Кров, там є й Душа, там і є Його Божество, як це ми пізнали у одній із попередніх наук. Отже, Служба Божа є тією самою жертвою, тільки відбувається безкровним чином, тому що Ісус Христос як воскреслий, не підлягає вже більше терпінням, мукам і звичайній смерті. Тут, у Службі Божій, є представлена смерть Ісуса Христа духовним, або, як богослови кажуть, містичним чином, а саме через те, що осібно освячується, перетворюється хліб у Тіло, а вино — у Кров. А це означає смерть, бо в часі звичайної смерті кров відокремлюється від тіла.

Чому Ісус Христос приніс жертву на хресті?

Чому Ісус Христос приніс криваву жертву, давши себе розіп’яти на хресті? Тому, щоб найперше прославити Бога Отця Небесного. Щоб зазначити, що один Бог є паном життя і смерті, і що Йому Єдиному належить найвища хвала і слава. І тому Ісус Христос як чоловік, як створіння через свою смерть зазначив повну залежність від Бога Творця.

Відтак, Ісус Христос приніс жертву на хресті, щоб зазначити, що все від Бога походить, що всім завдячуємо Йому, отже, щоб здійснити найвищий акт подяки.

Далі, Ісус Христос приніс себе у жертву на хресті, щоб здобути Божу справедливість за людські гріхи. Те повернення Божої справедливості було можливим тільки через криваву жертву Ісуса Христа, бо Ісус Христос є не тільки чоловіком, але й Богом, отже Його жертва була безконечної вартості і тому була достатньою для перепрошення і надолуження безмежно і безконечно загніваній Божій справедливості за гріхи цього світу і всіх можливих світів.

Врешті, Ісус Христос приніс себе у криваву жертву на хресті, щоб здобути для нас усі ласки й дари, необхідні для нашого спасіння, для нашого освячення і для нашого дочасного добра. Отже, Ісус Христос приніс себе у криваву жертву на хресті, щоб прославити Бога, щоб скласти Богові найвищий акт подяки, щоб переблагати Бога і надолужити за людські гріхи і щоб здобути для нас наше спасіння та хвалу в небі, як також усе необхідне для нашого вічного і дочасного добра.

За які справи приносить себе Ісус Христос у безкровній жертві під час Служби Божої?

Для тих самих справ, для тих самих причин приносить себе Ісус Христос безкровним чином у часі Служби Божої. І тому ціла відправа Служби Божої є виявом, означенням безкровної жертви і тих усіх справ, задля яких відбувається та безкровна жертва. Отже, підноситься слава Богу, потім складається уклінна подяка Богу, відтак, перепрошується або проситься Бога про все необхідне. На самому початку священик виголошує: „Благословенне царство Отця, і Сина, і Святого Духа завжди, і нині, і повсякчас, і на віки вічні». Те саме висловлюють майже усі виголоси, як: „Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні». Перед самим освяченням священик взиває: „Благодарім Господа», тобто дякуймо Господеві, і відтак тихо відмовляє молитву, в якій дякує за всі добродійства, за всі ласки, вділені людському родові. Звідси пішла назва „Євхаристія» — це грецьке слово, яке означає уклінну подяку. В єктеніях, знов, молимося про відпущення гріхів, а відтак про всякі дари і справи для нашого душевного і тілесного добра, для добра вічного і дочасного. Словом, уся відправа Служби Божої є актом прославлення Бога, подяки, перепросьби і просьби.

 

(Продовження у наступному числі)

 

† Григорій ХОМИШИН,

Єпископ Станиславівський.

«Парафіяльна місія».