7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 39 (1044) від 23 жовтня 2014


Євангеліє від Луки, 17, 21:

 «ЦАРСТВО БОЖЕ Є МІЖ ВАМИ»

Спаситель Христос на запитання Понтія Пилата, чи є Він царем юдейським, відповів: «Царство моє не від цього світу» (Ів. 18, 36). Тими словами Ісус Христос зовсім не заперечив своєї влади над цілим світом, а лишень вказав, що Його царство не можна брати у тому значенні, як звичайне земне царство з цілим його устроєм. Христос понизив би себе, якщо б посягнув на вінець земних царів. Всяке царство земне, навіть наймогутніше, не може йти у порівняння з царством Христовим.

Глава УГКЦ категорично відкинув закиди Москви про загострення проблеми т. зв. уніятизму.

 «Ми, як душпастирі, стали однозначно лише на бік однієї сторони – українського народу, ніколи не розрізняючи «східняків» і «західняків», російськомовних і україномовних. На Майдані, як і сьогодні, ми були і будемо всі разом як єдине суспільство, єдиний народ України: католики, православні, протестанти, юдеї, мусульмани, – про це сказав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав в ефірі SiriusXM The Catholic Channel, коментуючи виступ на пленарній сесії Синоду Єпископів у Ватикані 16 жовтня 2014 року Митрополита РПЦ Іларіона Алфеєва, який вкотре заговорив про проблеми унії, яка, на його думку, загострилася у зв’язку з останніми подіями в Україні.

Папа Франциск проголосив блаженним Католицької Церкви свого попередника Папу Павла VI. Урочистий акт беатифікації відбувся у неділю, 19 жовтня 2014 р., під час Святої Літургії з нагоди закриття ІІІ Надзвичайної Загальної Асамблеї Синоду Єпископів.

Джованні Баттіста Монтіні – Папа Павло VI, який протягом 15-ти років, від 1963 до 1978, здійснював Петрове служіння, народився в м. Кончесіо в північноіталійській провінції Брешя 26 вересня 1897 року. Маючи 23 роки, отримав пресвітерське рукоположення, а 1923 року поступив на дипломатичну службу Апостольської Столиці, працюючи у Варшавській Нунціатурі. Згодом працював у Державному Секретаріаті Святого Престолу, а від 1954 року – призначений Архієпископом Мілану. Через 4 роки святий Іван Павло ХХІІІ ввів його до Колегії Кардиналів, а 1963 року Джованні Монтіні обраний Наступником святого Петра, прийнявши ім’я Павло VI.

По-особливому традиційно вшановують героїв свого краю на свято Покрови Богоматері жителі с. Клубівці. Саме в цьому селі на Тисмениччині збереглася криївка УПА, у якій 13 березня 1951 року загинули за волю України восьмеро молодих вояків віком від 17 до 30 років.

 

Не стало винятком і цьогорічне відзначення 72-ї річниці від дня створення УПА. Після недільного Богослужіння у храмі Святої Покрови жителі села та гості процесійно відправилися до криївки, де парох о. Петро Скрипник відправив панахиду за душі погиблих, а учасники художньої самодіяльності декламували поезії та співали повстанські пісні. 

Про криївку у сільському лісі відомо було від часу самої трагедії, однак влада спромоглася аж на десятій річниці незалежності України відкрити й освятити меморіальну плиту, як символ пам’яті і шани загиблим. А минулого року за сприяння сільської, районної та обласної влади пам’ятці надано статус «музей-криївка».  

Найважливішою та найбільш очікуваною подією для спільноти «Матері в молитві» був цьогорічний VII Архієпархіальний з’їзд, який відбувся 11 жовтня в с. Радча Лисецького деканату. Про те, як він проходив, розмовляємо з координатором спільноти «Матері в молитві»
п. Наталією Говдяк.

— Пані Наталю, цьогорічний з’їзд відбувався у важкий для України і для кожної матері час.  Що передувало цьому дню?

— Ще з 28 жовтня 2013 року, ніби передчуваючи біду, яка прийде в Україну, спільноти матерів з різних сіл і міст об’єднались в цілодобовій молитві за мир і спокій в Україні. Змучені безсонними ночами, вони навіть не погоджувались на перепочинок. Тому з’явилась цілком визріла тема цьогорічного з’їзду: «За мир і спокій в Україні клячать в молитві матері».

У пам’ять про 70-річчя початку депортації українців зі споконвічних українських земель — Лемківщини, Надсяння, Холмщини — у лемківській церкві свв. Кирила і Методія м. Івано-Франківська відправилася Служба Божа. По закінченні Святої Літургії біля хреста о. митр. Анатолій Дуда та о. Володимир (УПЦ КП) відправили панахиду за жертви померлих під час депортації, також відбувся мітинг-реквієм.

Минає 25 років як УГКЦ вийшла з підпілля після перебування в катакомбах  радянського тоталітарного режиму. В цей особливий 2014 рік, коли наша Україна відстоює свою незалежність, коли червоний російський ворог на Сході країни убиває ні в чому не винних наших людей, на часі написати і про тих ще молодих священиків, які пліч-о-пліч разом із владиками пройшли Хресною Дорогою підпілля. Моя розповідь – про о. митрата Павла Дутчака, декана Тлумацького деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Вже із 7-8-річного віку чорнявий хлопчина разом з батьками спішив на Богослужіння, які відправлялися в різних наперед повідомлених місцях по хатах. Це відбувалося найчастіше в його рідному селі Надорожна. А також босоніж спішив і до Гостева, Тарновиці, Клубівців. Цей хлопчина, за Господнім задумом, за молитвами бабусі Анастасії, мами Марії, був уже змалечку в Божому винограднику. Ішов тернистою дорогою Правди. Носив валізи з церковними речами і прислуговував священикам. Найбільшими його покровителями був Владика Павло Василик, а також отці Григорій та Микола Сімкайли, о. Тарас Сеньків і теперішній Митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин.

18 жовтня у меморіальному комплексі Дем’янів Лаз  відбулася панахида,  присвячена двадцять п’ятій річниці початку розкопок у цьому урочищі та утворенню Івано-Франківського обласного історико–просвітницького товариства “Меморіал“ ім. В. Стуса.

Присутні пом’янули як ростріляних в урочищі з однойменною назвою, що поклало початок розкопкам й перепохованню жертв репресій НКВС 1939 – 1941 років на Прикарпатті, так і полеглих вояків УПА й Героїв Небесної Сотні – славних синів і доньок сьогодення, які за Україну, її незалежність і територіальну цілісність віддали найдорожче – своє життя.

Представники духовенства, влади, вояки УПА й воїни АТО, громадськість міста Івано-Франківська, делегації від районів області, молодь прийшли, щоб віддати шану  нашим героям, патріотам.

На величне свято Покрови Пресвятої Богородиці в урочищі Яла за Осмолодою Рожнятівського району відбулося відкриття хати-музею (бункера), де у 1949 році в нерівному бою проти енкаведистів загинув провід ОУН-УПА на чолі з командиром групи «Захід» полковником Василем Сидором-«Шелестом».

65 років минуло з того знакового часу. І ось люди доброї волі вирішили відбудувати той «бункер». Ініціатором і будівничим цієї хати-музею є Роман Корінь.

Чин освячення здійснив декан Перегінський о. Роман Балагура разом з отцями Михайлом Бойчуком, Богданом Русинкевичем та Василем Філіповичем. Після освячення відслужили панахиду за невинно убитих патріотів. Також були присутні голова РДА Василь Рибчак, голова райради Назарій Іванів, заступник голови ОДА Володимир Семко, голова лісгоспу Володимир Голубчак та багато інших. Варто відзначити одного з організаторів і активного учасника дослідження історії про загибель проводу — директора Перегінської школи Михайла Попівняка та голови братства УПА Богдана Депутата.

Слава Ісусу Христу!  Шановні отці, дякуємо Вам за ваші молитви і посвяту! Шановні жителі України, ми раді, що можемо звернутися до Вас. Дорогі Тату і Мамо, Брате і Сестро!

Ми знаємо, як у Вас тремтить серце і болить душа. Ми відчуваємо Ваші хвилювання і хвилювання кожного українця. Ми йдемо у бій за Вас і Україну, бо вона -  наша земля. Тут живуть наші діти. Україна – єдина і соборна. Ми відстоюємо нашу перемогу!

 Всемогутній предвічний Боже! Ти, що даруєш безцінний дар життя, дай моєму серцю супокій. Забезпеч тривку свободу моїй Україні — так жадану для нас усіх і так леліяну віками. Подай нам впевненість у майбутті, щоб наше довір’я до Тебе не захиталося, щоб зростала наша віра, надія і любов.

Про це я прошу Тебе, Отче, Сину і Душе Святий — у Трійці єдиний і нероздільний, всесильний і всемилостивий, та непереможний!..

Молюсь за тебе, Україно,

За рідну неньку дорогу,

І зізнаюсь тобі сьогодні —

Перед тобою ми в боргу.

Молюсь до Матері Ісуса:

Пречиста Діво, нас спасай,

І своїм чесним омофором

Врятуй від звіра рідний край.