7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 3 (1008) від 23 січня 2014


Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук звернувся до українського народу із закликом зупинити кровопролиття.

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І СЛАВА ГЕРОЯМ!

95-та річниця Соборности України назавжди залишиться чорною сторінкою в нашій історії.

 

22 січня 1919 року, охоплена пожарищем війни та скована окупаційними московським і польським ланцами Україна зуміла ствердити свою соборність Актом злуки на Софіївськім майдані у Києві. З військового параду, під небесні звуки церковних дзвонів, окрилені молитвою і єдністю, козацькі частини УНР та Січові Стрільці ЗУНР крокували прямо на фронт – боронити державну незалежність.

Дорогі у Христі Сестри і Брати, передплатники «Нової Зорі»!

Вперше за часи незалежності України влада Януковича-Азарова, через брутальне привласнення передплатних коштів, поставила на межу виживання українське друковане слово. В тому числі і газета «Нова Зоря» досі не отримала жодної гривні від передплати на 2014 рік, яку забрав «Кієв» і не віддає. «Нова Зоря» робить все можливе, щоб і далі приходити до Вас, хоч наші резерви майже вичерпані. Віримо у Ваше розуміння і підтримку!

Слава Ісусу Христу! Слава Україні!

Про це Блаженнішого Святослава Шевчука, Главу УГКЦ, поінформував Архієпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський нунцій в Україні.

 

У своєму листі на ім’я Предстоятеля УГКЦ представник Апостольського Престолу в Україні, зокрема, зазначив, що, отримавши звістку про ситуацію в Україні, Святіший Отець Франциск через Архієпископа Пєтро Пароліна, державного секретаря Апостольської Столиці, запевнив український народ у своїй молитовній підтримці. «Папа Франциск запевняє про свої молитви за мир і згоду для улюбленого українського народу», - ідеться зокрема в листі з Ватикану.

Департамент інформації УГКЦ.

З ініціативи обласних організацій Національних спілок краєзнавців та письменників України, Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у центрі Івано-Франківська, в сквері, що позаду  медичного університету, встановлено пам’ятник засновникам галицького літературного об’єднання «Руська трійця». Монументальна споруда постала з нагоди відзначення 200-літніх ювілеїв з дня народження двох із засновників «Руської трійці» —  о. М. Шашкевича та І. Вагилевича.

За словами голови обласної спілки краєзнавців Михайла Косила, це перший пам’ятник будителям в Україні, і не випадково його встановили в Івано-Франківську. «Хто буде шанувати своє, як не свої? Іван Вагилевич — наш земляк, з села Ясень Рожнятівського району, парохом в селі Микитинці чотири роки служив отець Яків Головацький, Маркіян Шашкевич недалеко від нас народився. І це — зачинателі українського національного відродження в Галичині», – сказав під час відкриття Михайло Косило.

У запрошеннях до поїздок святими місцями Польщі я ніколи не зустрічала згадки про гору Явір. Здається, було б логічним дорогою до Ченстохови заїхати й на Лемківщину, у село Висова. Багато наших паломників, які бачили і Рим, і Єрусалим, і Фатіму, і Меджугор’є, і Люрд, ще не були у Висові. Та й не лише не були, але й, виявляється, не чули про гору Явір. І це абсолютно несправедливо. Адже з’яви в 1925 році Матері Божої в селі Висова дуже швидко були офіційно визнані Католицькою Церквою. Тут до Другої світової війни відбувалися багатолюдні прощі. Звичайно, й сьогодні прочани з Польщі, – як православні, так і греко-католики, – йдуть у дні відпустів чи при кожній потребі на гору Явір.

...Лемківщина – це гори і передгір’я по два боки Карпатського хребта. Сьогодні ця територія розділена польсько-словацьким кордоном. Маленький окрайчик лемківської землі належить до Закарпаття. За часів Австро-Угорщини Лемківщина перебувала в межах однієї країни. Після Першої світової війни і розпаду Австро-Угорщини утворились нові держави, а головним карпатським хребтом було прокладено кордон. Таким чином, родичі, які жили у сусідніх селах, відтепер були розділені кордоном.

«Чи любиш ти Мене більше, ніж оці? — Так, Господи, — відрікає той йому, — ти знаєш, що люблю тебе»  (Йо.21,15).

Завданням людини в цьому житті, як вчить нас Свята Мати Церква, є Бога пізнати, Його любити і Йому служити. Ця мета стосується абсолютно кожного, одначе є люди, які покликані Божим провидінням любити Його більше, ніж усі ми. Тих людей звемо «священиками». Священики — це чоловіки, що покликані Богом служити тут, на землі, і провадити до Неба усіх нас. Св. Іван Золотоустий пише: « Я (Господь) створив Небо і Землю, а тобі, священику, довіряю, щоб ти на Землі сотворив Небо». Священик, подібно до Богородиці, сказавши Богові колись своє «Так!», каже його щоразу на Святій Літургії, на якій він, як і Божа Мати, народжує для нас Христа Ісуса. На кожній Службі Божій він з неймовірного Божого милосердя тримає на своїх людських руках нашого Господа і Спаса Ісуса Христа, подаючи Його кожному з нас. Один святий сказав: «Якщо б я зустрів Янгола і священика, то найперше привітався би з другим». Богородиця в численних своїх появах називає священиків своїми «улюбленими синами». Можна довго, дуже довго розповідати про велич, про велике достоїнство і гідність «доброго пастиря», яким є для своїх вірних священик.

Уже доброю традицією стало проводити сімейні реколекції для священиків, їхніх дружин та дітей на рівні Кримського деканату.

Таку ідею ще в 2010 році підтримав Владика Василь Івасюк, Екзарх Одесько-Кримський, який у свій час сам був присутній на духовних вправах в м. Алупка, котрі тоді провадив о. Роман Шафран з м. Львова.

У Святому Євангелії від Йоана сказано: «Ніхто не спроможний любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає». Ці слова в повній мірі стосуються священномученика отця Омеляна Ковча, великої Людини, визначного українця та Праведника.

30 грудня 1942 року о. Омеляна Ковча заарештувало гестапо й кинуло до львівської в’язниці, а в серпні 1943 року — до концтабору Майданек біля Любліна. Він хрестив переслідуваних фашистами євреїв і відмовився дати розписку про припинення їм допомоги за умови звільнення з тюрми. У Майданеку в’язень за №2399 відправляв Службу Божу, сповідав та причащав вірних, розраджував приречених, незалежно від національної приналежності. 25 березня 1944 року о. Омелян Ковч був спалений у крематорії концтабору.

Покровитель вихователів, педагогів, молоді, студентів та видавців

 

31 січня 1888 р. помер о. Джованні Боско; 1 квітня 1934 р., в день Воскресіння Господнього, Папа Пій XI, який особисто знав цього Апостола знедоленої молоді, проголосив його Святим Католицької Церкви. За церковним календарем християнський світ вшановує Святого Дон Боска 31 січня.

Святий Джованні Боско є автором брошури “Превентивна система виховання юнацтва”, де сформульована його педагогічна система, основою якої є часта сповідь та Євхаристійне життя, любов і відданість викладача дітям, повне виключення покарань та професійне навчання дітей і молоді. Святий Джованні Боско є Покровителем вихователів, педагогів, молоді, студентів та видавців. Завдяки посіяному насінню отцем Боско сьогодні Вселенська Церква має прекрасні плоди любові – СВЯТИХ, які були обідранцями у очах людей, а у Бога мають Життя вічне. За життя дон Боска в Ораторіях виховувалося 400 тисяч дітей та молоді. З них є 39 салезіянських священиків, 8 архієпископів і 1 кардинал. Сьогодні Салезіяни налічують близько 16 тисяч осіб, що живуть і працюють у 129 країнах світу.

Дорога редакціє газети «Нова Зоря»! Ми, вірні УГКЦ із сіл Підлуби та Бердихів, бажаємо привітати на сторінках вашої газети нашого духовного батька отця Володимира  Палчинського  ЧСВВ  із ювілеями.

Коли наша церква була в підпіллі, о. Володимир опікувався нашими селами. Добиралися автобусами, а від села до села — пішки, відправи проходили вночі, у страху, але ніхто не помер без Святої Сповіді та Святого Причастя. Похорони проводили самі, але щоб навчитися співати парастас, отець купив нам магнітофон та касету, і так ми з молитвою хоронили людей. Вночі була Свята Літургія, запечатали гріб, а вдень самі провадили похорон.

ПИТАННЯ: Невже людина, в якої не вдався шлюб, – особливо з вини іншого подруга – повинна прожити все життя на самоті? Де справедливість?

 

ВІДПОВІДЬ: Коли подружжя зазнає поразки, а розлучені подруги після цього висловлюють бажання вступити в новий шлюб і приступати до Таїнств, то Церква насамперед аналізує, чи був дійсним перший шлюб. Нерідко існують причини, з яких цей шлюб визнається недійсним або може бути розірваний як «схвалений, але незавершений».

Але у багатьох випадках перший шлюб виявляється дійсним і не може бути розірваний. У цьому випадку не може бути іншого рішення, окрім як роздільне проживання або цивільне розлучення, при якому шлюбні узи зберігаються, а, отже, вступ у новий шлюб неможливий.

„Де ж справедливість?” – Запитує наш співрозмовник. Тут потрібно зауважити, що Церква проявляє величезне милосердя щодо розлучених, що одружені вдруге. По-перше, вона не відлучає їх від церковного спілкування, а, навпаки, всіляко закликає відвідувати недільну Літургію і причащатися духовно; закликає їх активно брати участь у житті церковної спільноти, молитися, вершити справи милосердя, наголошуючи, що вони повинні у своїй непростій ситуації почувати себе близькими серцю Христа і Церкви.