7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 19 (1024) від 22 травня 2014


У ніч на неділю, 18 травня, невідомі злочинці скоїли розбійний напад на пароха селища Більшівці Галицької району Івано-Франківської області греко-католицького священика о. митрата Василя Завірача

Бандити приблизно о 2-ій год. вночі зламали вікно, проникли в помешкання душпастиря та вимкнули електроживлення. Потім облили ліжко, на якому спав священик, горючою рідиною та  запалили її, опісля зв’язали жертві  руки й ноги і, кинувши долілиць, почали катувати. Били по голові, періодично прикладаючи електрошокер до потилиці, бризкали в обличчя і очі аерозолем з надзвичайно різким й неприємним запахом, підпалювали пальці рук, після чого на тілі залишилися численні гематоми і пухирі.

Дар знання допомагає нам побачити красу Божого творіння. На це, присвятивши своє чергове повчання дарам Святого Духа, звернув увагу Папа Франциск під час загальної аудієнції, яка у середу, 21 травня 2014 р., зібрала на площі Святого Петра у Ватикані понад 70 тисяч паломників.

«Коли йде мова про знання, – зауважив він, – то думка відразу лине до здатності людини дедалі краще пізнавати дійсність, яка її оточує, відкривати закони, які керують природою та всесвітом. Однак, знання, яке походить від Святого Духа, не обмежується людським пізнанням: це особливий дар, який дозволяє нам через сотворений світ збагнути велич і любов Бога та Його глибокі взаємини з кожним створінням».

18 травня відбулася проща Івано-Франківської архієпархії до відпустового місця в Зарваниці. Прощу очолив владика Володимир Війтишин, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський.

 

Після зустрічі Митрополита розпочалася Архиєрейська Літургія, в якій узяло участь численне духовенство і велика кількість мирян.

У суботу, 17 травня 2014 року, місто Ясси на північному сході Румунії приймало багато гостей з різних країн з нагоди беатифікації єпископа-мученика за віру Христову — Антона Дурковічі.

Богослужіння, в часі якого було зачитано декрет проголошення Слуги Божого Блаженним, відбувалося на міському стадіоні, а очолив Богослужіння Кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих. Він був представником Папи на цих урочистостях. Нашу Церкву від імені Блаженнішого Святослава представляв Архієпископ Володимир Війтишин, Митрополит Івано-Франківський. Супроводжував Митрополита о. Йосафат Бойко, синкел у справах монашества.

Настав час навернення до Небесного Отця через Воскресіння Ісуса, час внутрішньої віднови, час збирати плоди. Адже слухання духовних наук, очищення душі сповіддю, жертвування себе в ім’я Ісуса (постити), перехід через пустелю (духовна боротьба, терпіння, хвороби), молитва серцем, діла милосердя – є тими зернами, засіяними Богом і прийнятими душею в моментах Великого Посту життя людини. Ввійшовши в період Воскресіння з вірою і надією в те, що ці зерна, навіть крізь паморозь зовнішнього світу, все ж таки проростають, людина може отримати добірні плоди. Ними є прояви Божої любові, які можливо осягнути лише з плином часу і за які потрібно бути вдячним.

30 квітня 2014 р. у с. Довга-Калуська під час проведення благоустрою церковного подвір’я храму св. Василія Великого заднє колесо вантажної автомашини провалилося в яму. При огляді з’ясувалося, що це мурована з цегли закрита гробниця.

Після очищення завалу від глини й цегли виявлено залишки поховання, останки трубчастих кісток і черепа, дерев’яні залишки труни, чотири цеглини, на яких вона була встановлена під час поховання. Вхід викладений цегляною вкладкою, а сама гробниця знаходилася під невеликим шаром землі. Це засвідчує, що в гробниці, найімовірніше, було поховано священика.

Із шематизмів всечесного клиру Львівської митрополичої греко-католицької архидієцезії, а також документів Центрального Державного історичного архіву у Львові за 1832-1939 рр. маємо достатню інформацію про священиків нашої парохії, які проживали в резиденції при церкві св. Василія Великого і поховані на цвинтарі і церковному подвір’ї. Це Симеон Стефанович, Іоан Каратницький, Михаїл Олексій. Про місце поховання отця Василя Головацького достовірних відомостей немає.

«Нема Його тут, бо воскрес!»

Євангеліє від Луки 24.6

 

Даремна була б наша віра, якби Христос не воскрес! Пасхальна подія – Воскресіння Христа – основа християнської віри. Цей світлий та радісний день цілком по-новому спонукає людину поглянути на земне життя… Біль, терпіння, невдача –все це залишилося вчора. Сьогодні настав новий день, новий час, нова радість. Ця радість – Христос. Він воскрес, Він постав із мертвих!

Сьогодні св. Церква закликає всіх вірних відкласти будь-яку земну печаль, забути про війни, смерть, революцію, сепаратизм та конфлікти, які в наш час мають актуальність. Проте Христос на власному життєвому досвіді потвердив свої слова «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ!» (Ів. 16: 33). Із закликом-молитвою «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!», зможемо здолати всі сили пекельного супостата, бо, як співаємо на Великому Повечір’ї, «З нами Бог!»

Вже понад 500 років християнські церкви світу не можуть дійти спільної думки про спільне відзначення дат Різдва та Воскресіння Господнього. Щоправда, переважна більшість християн святкують ці величні дні згідно з календарною реформою Папи Римського Григорія XIII, тобто разом з Католицькою Церквою. Лише кілька православних Церков, в тому числі й УГКЦ, дотримуються застарілого і хибного Юліянського календаря.

У минулому числі „Нової Зорі” у публікації „Геть від Москви” ми порушили цю нагальну проблему знову, нагадавши читачам, що Блаженний священномученик Григорій Хомишин запровадив календарну реформу в Івано-Франківській єпархії ще 100 років тому, але через різні обставини їй так і не судилося здійснитися. Сьогодні ми продовжуємо порушену тему і починаємо серію публікацій у формі запитань і відповідей відомого українського вченого астронома Івана Климишина, який переконливо доказує, що цю реформу можна і треба провести швидко і безболісно без жодної загрози для віри і обряду.

Я – постійний читач газети „Нова Зоря” та іншої духовної преси. Живу вдвох з дочкою, інвалідом з дитинства 2-ї групи. Син трагічно загинув у 1985 році. Дружина після смерті сина була прикута до ліжка і невдовзі померла. Після прожитих мною 75 років маю певний духовний досвід, яким хочу поділитися з читачами газети.

 

Більшість з нас переконані, що життя наших предків було набагато тяжчим: важка фізична праця, безграмотність, примітивний побут... Пройшло чимало часу і тепер нам здається, що людина нарешті отримала все: ми можемо легко пересуватися завдяки різноманітним транспортним засобам, дізнатися будь-які новини з телебачення та інтернету, більше того, можемо весь свій вільний час заповнити цим витвором новітніх технологій, спілкуємося за допомогою мобільного телефону. Але чи все це принесло нам відчуття радості? У теперішньому часі людина має все, але втратила найголовніше – відчуття єднання з Творцем. Ми ніби відчуваємо, що нам чогось не вистачає, чогось ясного і світлого для нашої душі.

День 5 травня 2014 р. Б. назавжди залишиться знаменним для всіх монахинь чернечого Згромадження сестер Мироносиць, як рівно ж і для численної духовної родини нашої монашої спільноти. У житті сучасних мироносиць сталася велика подія: до Генерального дому Згромадження, у саме серце монастиря – до каплиці Воскресіння Господнього — у понеділок тижня Євангельських жінок мироносиць прибув духовний Тато – отець-засновник Згромадження блаженної і світлої пам’яті високопреподобний отець Юліан Іван Дацій ЧСВВ.

Після 67 років вічного спочинку у Бозі о. Юліана у благословенній землі Старосамбірського району села Тернава його духовні найрідніші діти – сестри мироносиці спровадили додому — до Генерального дому Згромадження. У рік відзначення 100-літнього ювілею Згромадження сестер Мироносиць під покровом св. Марії Магдалини Генеральна Настоятелька спільноти мати Августина Чорноус взялася за велику справу перенесення тлінних останків отця, щоб мати нашого духовного батька і зачинателя у своєму і його рідному домі. Ми впевнені, що керував цією справою сам Святий Дух, якому ціле своє священиче і монаше життя був вірний о. Юліан Дацій.

У каплиці Івано-Франківської Духовної Семінарії й Теологічної Академії відбулася презентація нової книги духовних поезій знаного прикарпатського письменника Ярослава Ткачівського, яка побачила світ у видавництві «Нова Зоря»

На зустріч з автором та його поетичним словом чисельно прийшли не тільки студенти-семінаристи, але й багато шанувальників красного письменства: журналістів та побратимів Я. Ткачівського по перу.

Відкрив свято книги ректор Семінарії о. д-р Олександр Левицький, наголосивши, що слово – це особливий Божий дар. Коли ж  воно покликане прославляти Господа, то приносить щедрі плоди у тисячах і мільйонах людських душ. Саме такою скарбівнею духовних плодів є нова поетична книга Ярослава Ткачівського «Ковчег пливе до пристані», у якій вміщено вибраний творчий доробок автора за минулих тридцять років, а також – натхненні вірші, позначені сьогоденням.

Братовбивчу війну на Сході України благословив російський патріарх Кирило

 

Російський слід в анексії Криму і підтримці терористів на Донбасі відкрився трохи під іншим кутом. Виявляється, що так званий «Стрєлок» Ігор Гіркін - один з очільників терористів на Сході - добре вивчив Україну ще до окупації Криму, під патронатом Російської православної церкви і кремлівського мільярдера.

«Нова Зоря» вже повідомляла, що 11 травня вночі було підпалено храми УГКЦ і УАПЦ в с. Залізці на Тернопільщині.  Невдовзі правоохоронці затримали палія в Почаєві Кременецького району.

Як не дивно, але зловмисник  був близьким до Церкви - тобто, під «дахом» Свято-Успенської Почаївської лаври (УПЦ МП) знайшов притулок і кусок хліба після звільнення з тюрми. 33-літній чоловік родом з Донбасу. Недивлячись на молодий вік, уже чотири рази був суджений. В минулому році, звільнившись з місць позбавлення волі, на малу батьківщину не повернувся, а став обживатися на Кременеччині», - повідомляють в секторі зв’язків з громадськістю Управління МВС в Тернопільській області.

Почаївську лавру на Тернопільщині завжди відвідувало багато паломників. Сьогодні там нікого не зустрінеш. Паломників нема. І не дивно. Політика монастиря - проросійська. Братія відкрито (!!!) виступає за Путіна. Парадокс. А ось Україна для них — американський проект, — про це інформує блогер Віталій Писаренко і продовжує: