7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

У духовній порадні Молодіжного християнського центру св. Івана Боска УГКЦ міста Івано-Франківська відбулася чергова молитовна зустріч «Хрест спасіння» за участю колишніх і теперішніх заробітчан, їх родин, парохіян каплиці Христа Чоловіколюбця та всіх охочих, зініційована референтурою у справах мігрантів Івано-Франківської архієпархії УГКЦ та спільнотою колишніх заробітчан Італії «Пієта» міста Івано-Франківська при МХЦ св. Івана Боска УГКЦ. Перші духовні порадні в Україні, як один із шляхів складного процесу реінтеграції колишніх трудових мігрантів у суспільне життя, з ініціативи Пасторально-місійного відділу УГКЦ запроваджені у лютому цього року  в Івано-Франківській, Львівській та Київській архієпархіях УГКЦ.

Після Святої Літургії, яку відправив о. Ігор Пелехатий у співслужінні з о.Василем Слободою, гості духовної порадні почули катехитичні науки вікарія капеланської служби Івано-Франківської архієпархії УГКЦ о. Івана-Василя Рака та розважали над темою «Мігрантство: спосіб виживання, свідома жертва чи втеча?»

— Свого часу я був духовним опікуном українців греко-католиків в італійському місті Помпеї, — наголосив отець-доктор Василь Рак. — Це був мій перший досвід такого душпастирства. І гарний час. Чомусь наш хрест такий, що ми не знаходимо для себе місця в Україні. Можна скільки завгодно чути нарікань, мовляв, повиїжджали… Але добре б задуматися, чому свого часу стільки людей покинули рідну землю? То були часи, коли треба було і таким чином допомогти своїм родинам, і це також вагома причина. Я б не міг ніколи судити мігрантів. Однозначно сказати, чи трудова міграція  добре чи зле – важко. Господь має безліч стежок, щоб вирівняти людину, направити її, і дбає про неї. Ми звикли, що священик вчить людей, а насправді – люди вчать людей. Ось чому такими важливими є ваші розважання, розмірковування у духовній порадні. Правда проступить, і для кожного вона буде своя. Як манна у пустелі. Людина є єдиним у світі сотворінням, яке постійно шукає свого місця. І замолоду, і в старості. У цьому можна побачити і людський дефект, і людську досконалість. Зокрема, досконалість у тому, що людина, на відміну від інших сотворінь, є динамічним єством. Людина, що створена на подобу Божу, мусить постійно розвиватися. А Господь є безмежним, тож і людські потреби також безмежні. Але людським недоліком може бути те, що людина шукає ті зразки наповнення своїх потреб тут, на землі. Таке земне шукання чогось такого, що б наситило людського духа і серце, стає стражданням, приреченням для людини – Хрестом. Це дуже важка ноша у дорозі до Бога. Ласка Божа, якщо людина прийде до пізнання Істини. Святі отці говорили про одну важливу річ, чи чесноту, яка допомагатиме нам віднайти себе у цьому житті – про смирення, тобто покору. Але тільки людина не знає своїх можливостей чи меж – хоче бути всюди, мати все, знати все, вміти все і могти робити все. Людині завжди мало, мало і мало. І це є тим дефектом духа. У Євангелії прописана інша стежинка – покори і смирення, щоб людина сталася тим, ким хоче бути. Сам Господь стає прикладом слуги страждань, на якому звисли вся вина і кара за гріхи людські. Він позбавляє себе не тільки вигляду божественного, а й людського. Грецьке слово «кенозіс» означає Боже приниження, своєрідне випорожнення. Христос прийшов до своїх, тому що на своїй дорозі зустрів тих, хто у першу чергу відповідав такому Його характерові – Діву Марію та Івана Христителя. Їх покора – це відповідь на Божественне смирення. Але помиляються всі ті, хто хоче бачити у християнстві рабську покору. Бо християнство проповідує свободу, але свободу внутрішню – не таку, яку нам може дати цей світ, а тільки – Дух Божий.

У матерях-заробітчанках я бачу велику благородність. Бо взяти на себе гріх інших і понести той тягар може далеко не кожен, а тільки відважна людина. Матері ж поїхали на муки і страждання у світи заради родин. Українська жінка не втекла, не сховалася від життя, а шукала виходу. Під  явищем заробітчанства лежить щось глибше, аніж просто матеріальна потреба. Це – потреба Духа. Але і у світах людина не знаходить щастя. Такий наш хрест. У справжній покорі нема місця почуттю помсти чи бажанню виглядати не гірше за інших. Іншими словами, покора вміщує стрижень нашого людського єства у властиве йому місце – у Бозі. Ми говоримо: хрест – Спасіння, хрест – Воскресіння. Діло Христове, зокрема дорога Його страстей і смерті, не полягає у них самих, а у тому, що є плодом їх – у Воскресінні.

…У часі духовної порадні велася відверта бесіда не тільки про шляхи духовної, родинної чи суспільної реабілітації колишніх мігрантів, на чому акцентували свою увагу о. Ігор Пелехатий, о. Івана-Василь Рак,  о. Івана-Василь Слобода, представники спільноти колишніх заробітчан «Пієта» міста Івано-Франківська Оксана Пронюк-Кузьма та Ольга Шкляр, про що свідчила Надія Кудибін — співзасновниця молитовної спільноти «Матері в молитві» з Брошнева-Осади на Рожнятівщині. Наслідки заробітчанства, як наголосив лікар-психотерапевт Анатолій Файфрич, це і тягар низки захворювань, зокрема пов’язаних з психічними розладами, які потребують активного лікарського втручання.

Ігор ЛАЗОРИШИН.

На світлинах: Вікарій капеланської служби Івано-Франківської архієпархії УГКЦ о. Івана-Василь Рак; фахові поради заробітчанам дає лікар-психотерапевт Анатолій Файфрич.

Заробітчанська хвиля - Число 8 (916) від 14 лютого 2012