7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

 У МХЦ св. Дона Боско в м. Івано-Франківську запрацювала

мігрантська порадня


 

У празник Трьох Святителів в Молодіжному християнському центрі св. Дона Боско УГКЦ, що на вулиці Ленкавського в Івано-Франківську, відчинила свої двері духовна мігрантська порадня – з благословення глави Пасторально-місійного відділу УГКЦ єпископа-помічника Київської архієпархії владики Йосифа Міляна  референтура Івано-Франківської архієпархії УГКЦ та спільнота колишніх заробітчан Італії «Пієта» МХЦ св. Дона Боско УГКЦ розважанням на тему «Заробітчанство: плюси і мінуси» та катехитичною наукою про духовні підвалини християнської родини, яку провадив референт у справах мігрантів та емігрантів Івано-Франківської архієпархії УГКЦ генеральний настоятель монастиря Місійного згромадження Святого апостола Андрія о. Йосафат Мощич,  вперше в Україні розпочали втілення одного з духовних проектів Церкви, спрямованих на вирішення проблеми реінтеграції мігрантів у суспільне життя.

 

Власне ідея започаткування заробітчанських порадень належить Блаженнішому Любомиру Гузару і, як зазначив екзекутивний секретар ПМВ УГКЦ о.Василь Поточняк, є одним з реальних кроків втілення Церквою основних напрацювань Синоду єпископів УГКЦ щодо питання суспільних наслідків новітньої хвилі української міграції. Українське слово  «порадня» тлумачні словники сучасної української літературної мови не фіксують – здебільшого побутує запозичене «консультація». Тож і формат спілкування, який передбачає духовна порадня, - загалом першина. Хоч він значно глибший і радше ближчий до домашньої церкви, відвертої бесіди у  родинній світлиці, де кожен відчуває себе рівним серед рівних та є водночас і шукачем поради, і порадником для інших.

…Духовна заробітчанська порадня відчинила свої двері Службою Божою, яку відправив о. Ігор Пелехатий, директор МХЦ св. Дона Боско УГКЦ, у співслужінні з о. Йосафатом Мощичем та о. Василем Слободою. Проповідь о. Ігоря у контексті біблійної притчі про блудного сина була присвячена і її сучасному розумінню, зокрема висвітленню не тільки основних історичних віх українського заробітчанства, але й явища сучасної багатомільйонної хвилі трудової міграції в Україні – з її плюсами і відчутно переважаючими наслідковими мінусами. Серед найбільш негативних наслідків заробітчанства – руйнування української родини, її християнських духовних цінностей. «Блудний син повернувся до батька свого, бо згадав, що вдома йому було добре. Тут він мав любов родини. Чи добре нам вдома? Яким має бути дім, щоб нам у ньому було добре? Велике завдання матері і батька – виховати дитину у вірі. Щоб були добрими наші родинні плоди – любов, милосердя, смиренність, добро, скромність…Дерево, яке не плодоносить, не має життя. Чи плодоносить наше життя як життя християнської родини?», — у науці «Духовні підвалини християнської родини» звернувся до учасників спілкування референт у справах мігрантів та емігрантів Івано-Франківської архієпархії УГКЦ о. Йосафат Мощич і нагадав про глибокий символічний зміст білосніжної чистої крижми та обітниці батьків перед Богом, які даємо у часі хрещення свого немовляти. «Якось під час розмови з шестирічною дівчинкою, батьки якої на заробітках, я запитала дитину: «То ти тепер залишилася на дідуся і бабусю?» А вона мені  відповіла: «Ні, я залишилася на Бога і на себе…»,- поділилася своїми спостереженнями аспірантка Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Тетяна Середюк. А про основну мету започаткування духовної заробітчанської порадні при МХЦ св. Дона Боско УГКЦ, яка щодругої неділі кожного місяця зустрічатиме всіх спраглих  за родинною розмовою та щирою порадою, розповіли представники спільноти колишніх заробітчан Італії «Пієта».

…Під час свята подивували присутніх і наймолодші вихованці катехитичного гуртка МХЦ св. Дона Боско, які стараннями своїх наставників представили яскраву вервицю розколяди – українською та англійською мовами. А пісня Оксани Заставної, студентки Прикарпатського національного університету св. Василя Стефаника, торкнулася кожного серця...

Ігор ЛАЗОРИШИН.

Заробітчанська хвиля - Число 8 (916) від 14 лютого 2012