7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Відповісти однозначно – нелегка дилема. Спочатку думки кидаються врізнобіч. На терезах совісті зважуються матеріальні надбання, хоч і зароблені нелегкою працею, але це щось реальне, яке ми досягнули, яке утверджує тебе, як рятівницю сім’ї, підвищує самооцінку, додає впевненості, що нам уже не страшний вітер холодних постійних перемін в Україні.


В той же час на іншу шальку терезів капають болючі краплі спогадів, коли у тебе іще було все: ніжність і любов чоловіка, милий пустотливий дитячий сміх, повага сусідів і знайомих і своє ліжко, яке обіймало тебе ніжністю ще вигаптуваного маминою рукою простирадла. Було батькове щире: не біжи, доню, відпочинь. Бач як схудла...

А краплі капають усе частіше, усе болючіше. І здається, б’ються не об шальку терезів, а об твоє серце: чоловіка уже немає... (переважна більшість мігрантів-заробітчанок – вдови, а чи розлучені).

У дітей своє життя. Вони в більшості уже дорослі, а хоч і підлітки, то навчились обходитись без матері. Стали дуже самостійними, а що виросли без повсякденної маминої ласки і ніжності – стали «сухуваті» в розмові, не спішать виявити свою любов до матері. В багатьох випадках ставляться досить зверхньо і відчужено. Перервався отой святий духовний зв’язок: Матір - Син.

поваги сусідів і знайомих теж не відчувається. Тебе сприймають, як відрізану скибку, як перекотиполе, яке сьогодні тут, а завтра – там. Велику негативну роль відіграє і заздрість: що тобі – у тебе краще життя.

А воно краще? Роками бути в наймах? Спати в чужому ліжку. Їсти чужий хліб – коли тобі заглядають в рот: скільки вона їстиме? Тут все рахується. Не бачити дітей, рідних. Жити в постійному страху: чогось не відповідають на дзвінок – може щось погане сталося.? А захворіти в чужій хаті? Тут тобі ніхто не скаже: відпочинь. Ти маєш працювати, дарма ніхто тут не платить.

От і маємо: з однієї сторони щось ніби і надбали. А коли подумати, то ці матеріальні цінності такі нетривкі, як батьківська спадщина у руках блудного сина. Ніхто із мігрантів не може сказати, що забезпечив своє майбутнє, повірте, ніхто.

Щось надбав? Мало що. А втратив? Багато, якщо не все. Скільки жінок уже не мають куди повертатися. Сім’ї немає, діти – відчужилися, чекають тільки грошових переказів, а не хворої мами вдома.

Оце і є та основна причина, що тримає мільйони мігрантів за кордоном. Це страх повернутися на Батьківщину і відчути себе чужим – вдома, непотрібним своїй країні.

Міграція – мінуси. І не один…

Ольга СТРУТИНСЬКА.

м. Болонья (Італія)

 

Заробітчанська хвиля - Число 8 (916) від 14 лютого 2012