7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 36 (944) від 20 вересня 2012


6-7 жовтня 2012 року Божого у монастирі Успіння Матері Божої с. Погоня Тисменицького деканату Івано-Франківської архієпархії відбудеться XVIІ Міжнародна проща вервиці за єдність Церкви

Програма прощі

Синоду Єпископів 2012 року Божого Української Греко-Католицької Церкви

 

З 9 до 16 вересня 2012 року Божого у м. Вінніпезі  (Канада) відбувся Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, у якому взяли участь 38 єпископів з України, США, Канади, Австралії, країн Центральної та Західної Європи і Латинської Америки.

Нагодою для проведення цього Священного Синоду саме у Канаді стали святкування 100-річчя прибуття до цієї країни першого українського єпископа Никити Будки. Ієрархія УГКЦ з усього світу прибула до цієї країни, щоб спільно з місцевою Вінніпезькою Архієпархією відсвяткувати цей ювілеї та подякувати Богові за опіку над нашим народом за весь цей час. Синодальні отці, беручи участь у святкуваннях та спілкуючись із вірними в різних парафіях Вінніпезької Митрополії, з радістю ствердили, що, незважаючи на час та обставини, українські греко-католики в Канаді зуміли зберегти свою церковну та національну ідентичність. Ключову роль у цьому відіграла УГКЦ, а також різні українські організації та наукові інституції.  Водночас було зауважено, що на даний час необхідно застосовувати нові пастирські підходи, щоб підтримувати та розвивати церковно-культурну свідомість наших вірних, а особливо молоді.

 

Вже вдруге третя неділя вересня стала днем молитви молоді Івано-Франківської архієпархії перед Чудотворною іконою Богородиці на Гошівській Ясній Горі.

 

Численна кількість молоді і дітей єдналися у спільній молитві, відкривали перед Господом серця, свідчили свою любов до Небесної Матінки.

Дорогі апостоли – працівники газети «Нова Зоря»! Всечесний отче Ігорю! Чотири роки я читаю Ваш часопис. Дуже дякую Богові, що Він звернув мою увагу на це видання. Для мене – це цілюще джерело, через яке я стверджую свою віру, черпаю велике натхнення до духовного життя, єднаюся з братами і сестрами, що люблять Бога.

Ти син вкраїнського народу,

О добрий пастирю овець!

Ти йдеш чи в спеку, чи в негоду –

Апостол й друг свого народу,

З найкращим титулом «Отець»!

Такими словами розпочиналося свято духовної академії 24 вересня 2002 року в м. Стебник, що на Львівщині, для пошанування о.-митрата Петра-Йосифа Герилюка-Купчинського. Отцю Петру виповнилося тоді 80 років.

Свято зібрало тисячі людей, які приїхали з різних куточків України, навіть були друзі з Караганди, де він відбував покарання за незламність у греко-католицькій вірі.

Тишківському храму Воздвиження Чесного Хреста – 135 років

 

Тишківці мають дуже давні традиції активного релігійного і національного життя. І мені, як досліднику, досить поталанило: в архівах Варшави, Кракова, Львова та Івано-Франківська вдалося виявити десятки унікальних справ з історії Тишківської парафії та її святині.

Уже майже 800 років передається з покоління в покоління місцева легенда про ченця з Києво-Печерської Лаври, який на початку ХІІІ століття, рятуючись від монгольської навали, оселився в печері на цьому мальовничому пагорбі. Тут він проповідував Слово Боже та ще й лікував людей від різних хвороб. Доля ченця невідома, але на цьому місці залишився хрест. І це місце стало для громади святим.

Чотирнадцятого вересня світова християнська спільнота відзначала День Бога Творця. Це є екуменічно-екологічне свято, День молитви за збереження природного довкілля, або День створіння, який у 1989 році започаткував Константинопольський Патріарх Димитрій І.

У спеціальному посланні Патріарх закликав увесь християнський світ щорічно 1 (14) вересня, на початку Нового Церковного року, об’єднатися у спільній молитві до Бога – Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за дар життя, за прекрасний світ природи, в якому живемо, просити вибачення за завдану шкоду і благати про збереження та спасіння всього створіння.

З нагоди Дня Бога Творця в Івано-Франківській Духовній Семінарії  ім. свщмч. Йосафата відбулась святочна академія, яку розпочали Молебнем до Бога Творця. Його служили: ректор д-р о. Олександр Левицький, голова Архієпархіальної Комісії у справах мирян о. Микола Крушец, помічник духівника семінарії о. Олесь Будзяк.

З благословення Правлячого Архієрея Миколая Сімкайла, продовжуючи традицію, започатковану  блаженної пам’яті отцем-митр. Григорієм Сімкайлом, БФ «Карітас–Надвірна» організував відпочинкові реколекції для 50 малозабезпечених дітей та дітей з кризових сімей.

В селі Пилипи на Коломийщині освятили добудову школи

Побудувавши за надзвичайно короткий час прекрасну школу, парафіяни с. Пилипи залишили після себе гідну пам’ять дітям, внукам, правнукам. Найкращих робітників відзначили грамотами, а депутат районної ради, мешканець с. Пилипи Михайло Микитюк нагороджений орденом «За заслуги  перед Прикарпаттям».

Після лихоліття руйнувань та тривалого забуття до храму Непорочного Зачаття Діви Марії у Городенці повернулися врятовані мощі святого Павла Апостола та святого Раймунда де Пеньяфорта. Супроводжують їх відповідні грамоти високих духовних осіб середини XVIII століття. Згадані святі мощі у 1740-50-х роках набув у Італії граф Микола Потоцький спеціально для закладення до головного вівтаря Городенківського костелу при його освяченні. 

Інформацію про цю визначну подію знаходимо у книжці польського мистецтвознавця Збігнєва Горнунга (Hornung Z. Majster Pinzel snycerz – karta z dziejow polskiej rzezby rokokowej, Wroclaw, 1976.- S. 71), де сказано, що “закінчена остаточно в кінці 1750-х років монументальна місіонерська святиня в Городенці з двома вежами спереду була урочисто освячена 2 липня 1760 року єпископом Станіславом Раймундом Єзерським на честь Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії разом з п’ятьма вівтарями, причому в головному вівтарі було вмуровано мощі святого Павла Апостола і Святого Раймунда де Пеньяфорта, а в бокових – святих мучеників Пацієнса і Пуденціани, про що дізнаємося з протоколу канонічної візитації, яку здійснив 11 листопада 1775 року Львівський архієпископ Вацлав Сєраковський”.

У Брошневі-Осаді представляли образ-оберіг і церковну бібліотеку

Попри офіційну відокремленість церкви від держави, парафії, як перша ланка на шляху християнина до святості, є не тільки осередком духовного життя громади, але й активно формують суспільну духовність, оживляють її і застерігають від небезпеки гріхів, народжених сучасним суспільством. Після Пастирського листа Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава Шевчука «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом», адресованого не тільки духовенству і монашеству, але й мирянам УГКЦ, особливий інтерес викликають ті реальні парафіяльні ініціативи, які розкривають суть так званої «нової євангелізації». Адже послання Блаженнішого Святослава наголошує, що «місцем, де найчастіше зароджується, зростає і дозріває святість християнина, є парафія», а за «оживлення парафії несе відповідальність кожен із нас». Тож у такому духовному контексті у храмі Святого Вознесіння УГКЦ селища Брошнева-Осади на Рожнятівщині відбулася святочна зустріч представників молитовних спільнот «Матері у молитві» та вірних не тільки місцевої парафії, але й із сусідніх церковних громад – Нижнього Струтина, Рожнятова, Ріпного, Гошева …

Із серцем, повним радості, та зі сльозами на очах я дякую Ісусові Христові, Пречистій Діві Марії, св. Ап. Юді-Тадею, св. Філомені, св. Миколаю Чудотворцю і всім святим за народження донечки.

Після одруження я потрапила до лікарні, де мене прооперували, і думала, що вже ніколи не зможу завагітніти і народити дитину. Але я і моя родина почали щиро молитися. Ще коли я була у лікарні, то мені сусідка принесла книжечку «Вервиця визволення». Я щодня молилася вервицю, дев’ятницю до св. ап. Юди-Тадея, Пречистої Діви Марії, кожної першої п’ятниці місяця приймала Святе Причастя, відвідувала молебні і молитви на оздоровлення за посередництвом Матері Божої Ґарабандальської. Завдяки Богові, Який вселив у мене віру, через 11 місяців після операції і лікування я завагітніла. Протягом всієї вагітності я молилася і вірила, що все буде добре. Незважаючи на проблеми, які виникли під час вагітності, я народила донечку, за що безмежно дякую Богові. Господь завжди допомагав мені і ніколи не залишав.

У Літературному музеї Прикарпаття презентували

творчість Ярослава Ткачівського

 

"Лицар свободи й любові" – так називається виставка, присвячена 55-літтю від дня народження поета і прозаїка, пісняра і гумориста, сатирика і журналіста, відповідального секретаря обласної організації Національної спілки письменників України, депутата Івано-Франківської обласної ради Ярослава Ткачівського.

16 вересня церковний хор "Благовіст" Архікатедрального собору Святого Воскресіння м. Івано-Франківська УГКЦ і чоловіча капела "Червона калина" ОО Вут "Просвіта" організували спільну паломницьку поїздку до монастиря Переображення Господнього в Гошеві, де відбулася чергова проща Івано-Франківської Митрополії. Цей величний церковний захід зібрав близько 10-ти тисяч паломників з усієї Галичини. Радісно те, що переважали молоді і діти.

Архієрейську Службу Божу в монастирі очолив Єпископ-емерит Софрон Мудрий з численною кількістю отців, деканів митрополії, які разом з парафіянами прибули на прощу. Настоятель монастиря о. Дам'ян Кастран розповів про діяльність монастиря, його теперішню розбудову і запросив молодь до духовного росту та розквіту Української держави.

Кожен свідомий  українець, справжній патріот, а особливо, якщо він молодий, повний сил та жадоби нових відчуттів, мріє підкорити найвищу вершину України – гору Говерлу. Тому, коли декан Долинський о. Зореслав запропонував піднятися на гору, ми з радістю підтримали цю ідею.

 

І ось ми в дорозі. Для більшості з нас такий похід був першим у житті. Нас переповнювали емоції в очікуванні чогось невідомого і величного… Більше години ми йшли лісом. Чули, як дзюрчать струмки, несучи свою воду у річку Прут, милувалися мальовничими краєвидами, наповнили легені цілющим ароматом хвої… Ось коли можна оцінити сповна, чим є для Карпат ліс! Здавалось,  ми потрапили  в якийсь зовсім інший світ,  де немає асфальтових доріг, запаху відпрацьованих газів, шуму машин, заклопотаних людей… Та коли ліс почав закінчуватися, відчули сильну втому: на скронях почали з'являтися крапельки поту, стало важко дихати, а ми ще не пройшли і половини дороги! Кожен з нас з усіх сил намагався йти вперед, хоча, здавалося, вершина недосяжна.

 Літа мої з осінню водяться,

Їм руки свої подала,

Веди мене в світ, Богородице,

До сонця, до неба, тепла.

Веди, де в літах закосичена

По вінця зболіла душа,

Де святість любов’ю помічена

Всесильна премудрість Твоя.

Ох і невдало проїхав на велосипеді хлопчина Северко (Северин – повне ім'я). Після травми хребта переніс три операції і надовго опинився на лікарняному ліжку. Про відвідування школи довелося забути, перейшов на індивідуальне навчання.

На запитання: чи підніметься він і зможе самостійно ходити? – лікарі розводили руками.

– Головне – не втрачати надії, вірити у Всевишнього, – стверджували вони. – Дитячий організм все може. Також важливо, щоб і Северко не втрачав надію, мав силу духу і сам намагався встати з ліжка.

Місце і час проведення — храм св. Ів. Богослова, з 23 по
30 вересня. Місія віддана під покров Блаженного Папи Івана Павла ІІ.

Програма святої  Місії:

23.09 – Неділя. Початок св. Місії

8.00, 10.00, 13.00 – Служба Божа

16.35 – Зустріч мощей Блаженного папи Івана Павла ІІ

17.00 – Молебень

В отця Мирослава Богака – чотирнадцять дітей

Я познайомився з ними більше двох років тому... І для мене це – великий Божий дар. Щоби не інтригувати читача, скажу, що мова йтиме про родину Богаків – чоловіка Мирослава і його дружину Лесю, а також їхніх чотирнадцятьох дітей: Марію, Анну, Андрія, Миколу, Надію, Христину, Івана, Іванку, Оксану, Софію, Дмитра, Юліту, Арсена та Вероніку.

Спробую представити цю родину, поставивши кожному із її членів по одному короткому запитанню. Таким чином, певен, будемо мати щось цікаве. Питатиму тих, хто може дати відповідь, бо наймолодша дітвора відповість хіба своїми веселими оченятами.