7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 27 (935) від 19 липня 2012


Українська Церква ще з часів св. Володимира стоїть на перехресті двох духовних світів: східного грецького, або т. зв. православного, і західного католицького. Будучи заснованою ще у часи неподіленого християнства, вона увібрала у себе чудовий візантійський обряд і водночас успадкувала риси вселенськості та соборності з престолом св. Ап. Петра. Цю екуменічну спадщину Київська Церква зберегла навіть у буремні часи середньовіччя, але з падінням Константинополя під натиском турків та самопроголошенням Москви „Третім Римом” вона почала піддаватися щораз масованішим політико-ідеологічним впливам імперської доктрини „православія, самодєржавія і народності”. Лише завдяки Божому провидінню у 1595-96 роках українські владики, духовенство та віруючий люд через Берестейське поєднання з Католицькою Церквою відновили й оживили вселенськість і соборність Київської Церкви св. Володимира. Але, на превеликий жаль, з причин зовнішньо-політичних впливів і внутрішнього розбрату зберегти єдність Української Церкви не вдалося. А з анексією Українських земель Австрійською і Російською імперіями наприкінці XVIII ст. цей поділ настільки поглибився, що навіть у наші часи, на 21-му році незалежності, виглядає нездоланною прірвою.

Споконвіку в держави, у нації

Стало добрим законом, панове:

Жити не може людина у Франції

І не знати французької мови.

То вода для людини для спраглої,

Джерело життєдайне, чудове.

8 липня в м. Долина відбулося величне торжество. До церкви Різдва Пресвятої Богородиці завітав митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин.

Високопреосвященніший Владика приїхав на запрошення декана Долинського о. Зореслава-Івана Котовича, щоб відслужити архієрейську Божественну Літургію за мешканців Долини, освятити престіл та висвятити молодих священиків. Подія розпочалася зустріччю митрополита з молоддю, які словами, танком та музичним супроводом зустрічали високодостойного гостя.

Відбулася довгоочікувана Свята Місія для мешканців с. Лесівка Богородчанського деканату

Парафія церкви св. ап. Петра і Павла, яку очолює о. Роман Кострабій, радо зустріла отця-місіонера Романа Влашина та двох його помічниць сестер-катехиток. Протягом трьох днів отець-місіонер Роман проводив духовні науки для дітей, молоді, старших, під час яких вірні могли запитувати о. Романа те, що їх хвилює.

або Нове обличчя екуменізму

 

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

А то залізете на небо:

«І ми не ми, і я не я,

І все те бачив, і все знаю,

Нема ні пекла, ані Раю.

Немає й Бога, тілько я!..»

Тарас Шевченко

 

Стаття Миколи Крокоша «Уніатизм з обличчям недохорватства», поміщена у „Богословському порталі” інформагенції РІСУ, змусила кинутися мене у хвилі всезнаючого інтернету і з допомогою чарівного „ґуґла” (пошукової системи. – Ред.), витягнути із нього ще кілька схожих статей та дописів пана доктора.

Нещодавно парафія Матері Божої Неустанної Помочі при монастирі св. Йосипа отців Редемптористів м. Івано-Франківська святкувала храмове свято.

До цього величного святкування готувалися заздалегідь. Для почитання і прославлення вірними була виставлена запрестольна Чудотворна ікона Матінки Божої. Напередодні відбулися нічні чування, які започаткували у нашому храмі члени Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі.

26 червня для села Лецівка Рожнятівського деканату та для його жителів виявилося особливим днем, адже до нього завітали гості, які забажали принести Божий мир та спокій у громаду. В цей день на запрошення отця пароха Михайла Маника до громади з місією тверезості прибув голова підкомісії «За тверезість життя» Івано-Франківської архієпархії та духовний опікун консультативно-просвітницького центру для допомоги залежним від алкоголю і членам їхніх родин о. Руслан П’яста разом з християнським психологом Марією Новіцькою, спеціалістом в роботі з алкозалежними та їхніми сім’ями.

Не дивлячись на те, що надворі «гаряча пора» відпусток та польових робіт, до парафіяльного храму прибули діти та дорослі, щоб почути про ворога людського роду — алкоголізм, який поневолює наших краян. Прийшли до Божого дому, щоб духовно збагатитись та заповнити свої душі Словом Божим і не залишити жодного місця в людському серці для сурогатів правдивого щастя, якими є різного роду алкогольні напої та інші засоби психоактивної дії.

Гарячий липень бродить покосами й стернями, поспішає напитися водиці в криничці, де вдосвіта скупалося сонце. Разом із ним приходить до нас неповторне свято Івана Предтечі і Христителя Господнього — день Ангела і для нашого отця Івана Петляка.

 Отець Іван — Людина, яка щомиті випромінює світло, добре, лагідне слово, постійно спішить роздавати себе на радість іншим. Добрим словом, добрим вчинком, опікою, обороною, власним прикладом він вчить нас радувати Бога кожною хвилиною, кожною миттю свого життя. Вчить нас бачити Ісуса у ближньому і у сірих буднях.

тільки четвертий рік отець Іван Петляк на парафії УГКЦ с. Вікторів, а скільки багато праці приклав до кожного клаптика землі, до кожного кутика в церкві, до кожного серця. Кожен раз очікуємо щось нове і нове від отця. Він веде величезну подвижницьку просвітницьку роботу.

Хочу розповісти про те, як на собі відчула силу молитви.

Ще недавно я була в дуже важкому стані. Здавалось, виходу вже немає. В мене почали відмовляти нирки, потім ноги. Я була в такому стані, що лікарі не знали, що зі мною робити.

До того часу я ходила в церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці і коли це зі мною сталося, то отці Василь Забойський та Богдан Ватащук, спільнота „Матері в молитві”, всі парафіяни і спільнота „Як Марія” молилися за мене.

Із Святого Письма дізнаємося, як нелегко було пророкові Мойсею вивести свій народ з єгипетської неволі. Труднощі були не тільки тому, що фараон не хотів відпускати цей народ з Єгипту, але багато ізраїльтян були байдужими до обіцяної Мойсеєм свободи. Тільки силою чудес, якими Господь наділив Мойсея, фараон був змушений відпустити вибраний Богом народ, а ізраїльтяни повірили своєму пророкові.

Третього місяця по виході з Єгипту ізраїльтяни дійшли до гори Синай і тут розташувалися таборами. Тоді Господь Бог покликав Мойсея на гору. Мойсей з Ароном вийшли на гору Синай і почули голос Божий: „Я Господь Бог твій, що вивів тебе з землі єгипетської з дому неволі”. Відтак Бог дає Мойсею свої заповіді до виконання. Перші три заповіді стосуються любові до Господа Бога і сім останніх – любові до ближнього. Найперше щодо любові до ближнього Господь говорить: „Шануй твого батька і матір твою, щоб тобі було добре і щоб довго прожив ти на землі”. Які чудові слова і яка проста зрозуміла наука! Здається, що тут нема чого навіть роз’яснювати.

Щось символічне бачиться в тому, що саме на вулиці Лесі Українки, геніальної поетеси, символа незламності людського духу, розташувався Войнилівський монастир сестер Василіянок, посеред яких були гонимі і переслідувані, але не скорені.

За радянських часів в цьому приміщенні була поліклініка. Отож, як зауважують самі войнилівці, тоді тут лікували тіло, а нині оздоровлюється спільними молитвами душа. Цьогорічний червень, а саме дні, що передували щорічному празнику у монастирі (Пресвятого Серця Ісусового, або, як у побуті кажемо, десятої п’ятниці) видався ювілейним для святої обителі. Рівно двадцять років тому мати Василія у відповідь на своє звернення отримала документальне запевнення від тодішнього Представника Президента України в Калуському районі Василя Прокопіва про те, що при відкритті новозбудованої поліклініки (будова була вже на завершенні) старе її приміщення буде повернуто монастирю. Так і сталося. І, як обіцяли, влада допомогла із ремонтом приміщення і з його облаштуванням.

У червневі дні, коли віддавалася шана Пресвятій Євхаристії, діти, які досягли семирічного віку, готувалися до Першої Сповіді та Святого Причастя. Понад сто школяриків міста Городенки перед тим мали підготовку до цієї важливої для кожного християнина події. Катехити при Божих храмах навчали дітей основ християнської етики, пояснювали важливість Пресвятої Євхаристії. Важливо також, що до такої науки залучали й дорослих — батьків та хресних батьків. Адже коли християнські засади культивуються в родині, то й діти стають духовнішими.

Собори людських душ… Різні. У когось закладений з дитинства фундамент святості запався, надщербився, починає розсипатися, а в іншого величні бані сяють золотом і гріють душу й серце умиротворенням, спокоєм та Божим благословенням.

Дитина, яка росте з щоденною молитвою, з вірою у Бога, виростає людиною, яка знає для чого живе, творить добрі вчинки, не чекаючи подяки; для якої милосердя, добро, здатність на самопожертву є звичними буденними справами. І той, хто надає великого значення духовному вихованню, дуже швидко бачить плоди своєї праці.

«Ви, що в Христа христилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3, 27). — під таким гаслом 28-29 липня 2012 р. Б. відбудеться Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої в с. Крилос (Давній Галич). Це неординарна подія для усіх вірних та духовенства УГКЦ. Прощу очолить глава Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук.

Після останніх адміністративних змін у греко-Католицькій Церкві (утворення Івано-Франківської Митрополії), Княжий Галич опинився у прямому підпорядкуванні Глави Церкви (згідно з титулом Києво-Галицького Верховного Архієпископства). Тому стає очевидним, що присутність Патріарха у Галичі є обов’язковою. З огляду на це, Його Блаженство продовжує започатковану Блаженнішим Любомиром Гузаром традицію і бажає, щоб остання неділя липня кожного року була молодіжною прощею до цього святого місця.