7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 3 (1149) від 19 січня 2017


Отець Михайло Дзюба уже десять років є адміністратором парафії Введення в храм Пресвятої Богородиці у с. Нижній Вербіж Печеніжинського деканату Коломийсько-Чернівецької Єпархії. До того навчався на Папському теологічному факультеті у м. Вроцлав (Польща). Свою духовну діяльність розпочав із праці на радіо «Дзвони» та телеканалу «402», де був ведучим програм «Дорога життя» та «Живе слово». Зараз є капеланом, який проводить активну духовну і просвітницьку місію на Сході країни.

 

Родом о. Михайло Дзюба із с. Бичківці Чортківського району Тернопільської області. Звідти був родом колишній Ординарій Івано-Франківської єпархії Владика Софрон Дмитерко. Михайло навчався в Івано-Франківській духовній семінарії у 1990-1995 роках. Владика Софрон у 1993 році приїздив до його батьківської хати, спілкувався, благословляв усю родину.

«І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла і не стала зверху, де було Дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро» (Мт. 2, 9-11)

Сьогодні, коли роздумуємо про царів-мудреців, які йшли за зорею і, знайшовши Дитятко і поклонившись Йому, «відкрили свої скарби і піднесли йому дари», хочу заторкнути «гарячу» тему церковного життя – тему дарів, пожертв, які ми приносимо до храму, чи даємо «на боже»…

Багато відеосюжетів про життя і діяльність Церкви, які виходять на наших телеканалах, на жаль, мають смак антицерковної пропаганди. Часто знаходять «головного героя», служителя Церкви, і навколо нього розгортають цілу історію. Майже завжди заторкують і тему грошей. Цю тему хочу заторкнути і я сьогодні, але маю намір поглянути на неї з іншого боку. Це тема десятини, тобто пожертви десятої частини своїх прибутків на потреби Церкви.

Розповідаючи про хрищення Ісуса Христа у водах Йордану, святий євангеліст Лука говорить: «І сталось, як увесь народ христився і Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім виді, немов голуб, зійшов на Нього, і з неба залунав голос: «Ти Мій Син возлюблений, Тебе Я вподобав» (Лк. 3, 21-22).

Під час читання цього епізоду зі Святого Євангелія у декого з віруючих логічно виникають запитання: чому Господь Ісус Христос як найсвятіший і найчистіший серед усіх святих прийняв хрещення від людини, від Йоана? Чи Йому справді потрібно було христитися?

Немов передбачаючи  подібні запитання, великий учитель Церкви святий Епіфаній говорить: «Господь прийшов на Йордан і христився від Йоана не тому, що мав потребу в цьому омиванні, але для того, щоб сповнити до кінця все, що було властивим для Його людського Єства, і показати, що Він (Христос) носить істинну плоть і є Людиною. Він не хотів порушувати встановленого закону і коли Йоан не допускав Його до хрищення, то Спаситель відповів: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду» (Мт. 3, 15).

Різдво Христове – це неймовірна радість і найбільше свято в історії людства; це містичне торжество відбувається на честь Того, Хто є Творцем неба і землі.

Свята Церква нас навчає, що Всемогутній Бог з великого свого милосердя і чоловіколюб’я сходить до обтяженої болем і стражданнями грішної людини. Господь і Бог наш Ісус Христос – Новий Адам – так Його називають святі отці, Він втілився і став людиною. Ісус–Богочоловік прийшов у цей світ, щоб спасти кожну людину, допомогти їй побачити правдиву дорогу у житті, яка приведе до спокою, вічної радості та спасіння, адже «так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3: 16).