7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 16 (973) від 18 квітня 2013


За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я щороку близько мільйона осіб у всьому світі накладають на себе руки. Самогубства (суїциди) забирають більше життів, аніж злочинність і навіть війни.

Кожних 40 секунд хтось із жителів Землі вкорочує собі життя, а число невдалих спроб сягає 10-20 мільйонів на рік. Найбільш поширений суїцид серед молоді. Упродовж останніх 15 років число завчасних смертей серед покоління віком від 15 до 24 років збільшилося удвічі (!), а суїцид серед підлітків – третя за частотою причина смерті навіть у багатьох економічно розвинених країнах.

В Україні ситуація також доволі сумна: щодня суїцид вчиняють 35-40 осіб, здійснюється близько 500 спроб покінчити з життям. Та ще сумнішим є те, що ні з боку держави, ні суспільства, ні, на жаль, Церкви, немає відповідної реакції на ці тривожні тенденції та виклики сьогодення.

Ось лише кілька жахливих випадків, які сталися останніми днями: на Закарпатті 22-річна дівчина та учень 6-го класу покінчили життя самогубством, у Житомирі 15-річний підліток пішов з цього світу, викинувшись з дев’ятого поверху, у Івано-Франківську повісилась 11-річна школярка, не витримавши знущань однокласниць, дещо раніше у Краснику Верховинського району те саме вчинила 13-річна дівчинка… Ще один дикий випадок, який свідчить про те, що суспільство котиться у гріховну прірву, стався у Маріуполі: тут дівчата-школярки з неабиякою жорстокістю знущалися над своєю ровесницею.

Піст – час задуматись над своїм життям, вчинками, думками. Це час роздумів над страстями нашого Спасителя, над Його великими стражданнями, які Він переніс з любові до нас.

Саме у час Великого Посту ми маємо чудову нагоду наслідувати тернистий шлях Ісуса Христа через служіння Хресної Дороги.

Щосереди і п’ятниці дзвінко лунає дитячий спів у храмі св. Івана Богослова с. Воскресінці Букачівського деканату. Старші і молодші діти спішать до Божого храму, щоб разом з о. Мирославом пройти хресний хід Ісуса, перейнятися Його тривогами, відчути Його душевний біль.

У храмі св. Архистратига Михаїла м. Калуш відбулися реколекції, темою яких було послання Блаженнішого Святослава до вірних «Жива парафія — місце зустрічі з живим Христом».

Реколекції проводив о. Йосафат Коваль ЧСВВ, соцій Крехівського монастиря св. Миколая оо. Василіян. Також у храмі для почитання була виставлена Крехівська Чудотворна ікона св. Миколая Мирлікійського Чудотворця.

Розпочалися реколекції Хресною Дорогою, яку з ініціативи о. Ігоря Пришляка підготували студенти Калуського коледжу культури під керівництвом п. Вікторії Дурбак. Особливо приємно, що студенти безпосередньо брали найактивнішу участь у проведенні Хресної Дороги, яку очолив о.-декан Михаїл Бігун.  

Шістнадцятого квітня у Івано-Франківському краєзнавчому музеї урочисто відкрито виставку Плащаниць з колекції архікатедрального  Собору Воскресіння Христового.

Ініціатором і куратором виставки є о.-митр. Юрій Новіцький, адміністратор собору. Поблагословив святкову подію Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Преосвященний Владика Володимир Війтишин та Єпарх Коломийсько-Чернівецький Владика Микола Сімкайло.

Колекція налічує більше п’ятдесяти експонатів живописних Плащаниць, які виконані у другій половині ХІХ ст. та першій половині ХХ ст. Твори сакрального мистецтва представляють Івано-Франківщину, Львівщину, Тернопільщину, а також Східну Україну.  

Христос навчає, що немає нічого ціннішого на землі, аніж здобувати Царство Боже. Людина, яка входить до нього, отримує радість, мир, любов і надію. Кожен з нас удостоєний місця на небі. Прекрасний приклад земного життя, яке відкриває нам ворота раю, дають Святі Божі Угодники, мощі яких часто є нетлінними.

У селі Нижнів Тлумацького району 29 та 30 березня з нагоди року віри у храмі св. Архистратига Михаїла відбулася знаменна подія. Вперше в історії церкви парафіяни мали змогу поклонитися мощам священномученика єпископа Івана Слезюка – нашого земляка, уродженця Тлумаччини.

Милосердя з молитвою

 

Десятого квітня діти парафії с. Воскресінці Букачівського деканату під керівництвом і проводом свого пароха о. Мирослава Чемного відвідали школу-інтернат м. Рогатин.

Для вихованців школи гості провели Хресну Дорогу у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, настоятелем якого є о.-митр. Дмитро Бігун, декан Рогатинського деканату. На закінчення молитви о.-митр. Дмитро подякував гостям за прекрасну спільну молитву. Також слова подяки за щире і чуйне серце висловив дітям та о. Мирославу директор школи-інтернату.

В період Великого Посту християни по-особливому готуються зустріти Христове Воскресіння. Кожен намагається звільнитися і очиститися від гріховного, знайти у своїх душах прощення, перепросити рідних, друзів, знайомих. Кожен прагне, щоб любов, милосердя, великодушність, співчуття, радість супроводжували нас на життєвій дорозі. А кожен крок у таку поправу починається зі Слова. І з людей, які допомагають нам знайти і почути його.

РОЗДІЛ 2

 

2.4. Технологія інкорпорації уніатської Холмської єпархії до складу Російської Православної Церкви 1875 р. та її наслідки

 

(Продовження. Початок у чч. 42-49 за 2012 р., ч. 1-15 за 2013 р.)

 

Пратулинська трагедія була спричинена тим, що за непокору розпорядженням Холмської уніатської консисторії місцевого священика Курмановича разом з іншими кліриками було замкнено в Сідлецькій в’язниці. На його місце консисторія прислала до Пратулина іншого духівника – Урбана, але селяни заявили, що не визнають його за настоятеля церкви, оскільки мають твердий намір чекати повернення колишнього, або ж, зрештою, іншого, але тільки уніата. Наслідком скарги священика Урбана губернаторові на парафіян Пратулина стало те, що в село для його «умиротворення» прибули повітовий урядник із поліцією. Але на час їхньої появи ситуація вже набула дуже гострого характеру: близько 500 селян-уніатів із кілками в руках обступили церкву й не допустили до неї прибулих представників влади. Оскільки опір селян явно перевищував можливості поліції оволодіти ситуацією, то на підмогу був викликаний військовий підрозділ. Його командир не вдався до переконань та умовлянь збуджених людей, а вирішив діяти суто військовими засобами: кілкам і кулакам він протиставив кулі і шаблі. Відразу на місті подій від них загинуло дев’ять осіб, а четверо інших пратулинців уночі померло від отриманих поранень. Також багато людей, котрі в той день боронили свою церкву, зазнали поранень.

Більшість наших сучасників вважають себе віруючими. Та чи справді це так? Легко назвати себе віруючою людиною, але бути нею – це зовсім інше. Проблема зневіри сучасної молоді є однією з основних на сьогодні, оскільки саме молодь є нашим майбутнім.

Саме цим проблемам був присвячений науково-практичний семінар для старшокласників з теми «Віра, що здобувається молитвою», який відбувся у приміщенні Української гімназії № 2 м. Івано-Франківська. Метою заходу було зосередити увагу школярів на розумінні важливості зростати у вірі, слухати Бога у молитві, уможливити дітям зустрітися з живим Богом у Його Слові й нести світло туди, де панує темрява.

Величний день Благовіщення Пресвятої Діви Марії став для вірних УГКЦ святого Архистратига Михаїла у Флоренції (Італія) подвійним святом. В цей же день громада святкувала 5-літній ювілей з дня створення спільноти «Матері у молитві».

Свято розпочалося спільною молитвою всіх вірних, яку очолили регіональний координатор спільнот «Матері в молитві в Італії» п. Лідія Викович і слугиня п. Анна Синицька, з благословення пароха церкви отця Володимира Волошина.

Материнські серця об’єдналися в єдиному пориві — донести молитвою до Господа свої тривоги і прохання за дітей, так потребуючих материнської ласки і зцілюючої духовної опіки.

В часі Великого Посту християнські спільноти нашого краю активно долучаються до різних духовно-релігійних заходів, зокрема до проведення театралізованої Хресної Дороги. За підтримки і благословення настоятеля монастиря Святого Йосифа оо. Редемптористів та пароха храму Матері Божої Неустанної Помочі о. Михайла Бубнія, а також пароха села Маріямпіль о. Романа Дзюбака (Галицький деканат УГКЦ) таке духовне дійство відбулось 14 квітня і в цьому придністровському селі. Учасники івано-франківської дитячо-молодіжної спільноти «Ангелятко» (при церкві Матері Божої Неустанної Помочі) на сцені місцевого будинку культури відтворили події страдницького шляху Ісуса Христа. Актори-аматори майстерно відобразили ролі: Марії – Матері Спасителя, Марії Магдалини, апостолів Івана та Петра, Йосифа Ариматейського, Пилата, жінок-мироносиць та інших учасників подій Страсного тижня. Вистава супроводжувалась співом дівочого квартету та музичним оформленням.

Близько 20 тис. осіб взяли участь у Хресній ході вулицями Львова у неділю, 7 квітня. Серед них духовенство, монашество, студенти Львівської духовної семінарії, представники влади, ректори львівських вишів та численні вірні.

Хресну ходу, організовану Львівською архієпархією УГКЦ, очолив Владика Ігор Возьняк, Архієпископ і Митрополит Львівський.

Молитва розпочалася перед храмом Архистратига Михаїла (вул. Винниченка, 22) і тривала понад чотири години, завершившись перед Архікатедральним собором Святого Юра (пл. Святого Юра, 5).

Час Великого Посту – це час молитви, прощення і жертовності, час глибшого пізнання Бога, переосмислення свого життя і пошук дороги до спасіння. З цією метою молодіжна спільнота «Світло вервиці» УГКЦ с. Перерісль Надвірнянського району разом із своїм парохом о. Василем Панівником на запрошення с. Єроніми Вовчак (Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії) відвідали Донецько-Харківський Екзархат.

12 квітня 2013 року в римській лікарні San Pietro, після тривалої важкої хвороби, відійшла до вічності с. Софія-Анастасія Мудра, Служебниця Непорочної Діви Марії.

Анастасія Мудра народилася у родині Григорія Мудрого і Варвари Павлишин 8 лютого 1922 року в м. Золочеві на Львівщині.

Початкове виховання і релігійну формацію отримала в багатодітній християнській родині. Від п’ятого року, разом з братом Степаном (нинішній Єпископ-Емерит Софрон Мудрий), ходили до садочку-захоронки, яку вели сестри Служебниці.