7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 31 (939) від 16 серпня 2012


През незгоду всі пропали

Самі себе звоювали...

Гетьман України Іван Мазепа

 

Ці поетичні слова, які належать Великому Українцю доби Гетьманщини, ось вже триста років звучать для нас – „славних прадідів великих правнуків поганих” – щораз актуальніше. Востаннє вони зловісно справдилися минулого тижня. В Україні вступив у дію „Закон про засади державної мовної політики”, яким фактично підписано вирок українській мові у тих областях, де вона і так не була в пошані.

19 серпня у Коломиї відбудеться освячення найбільшого катедрального собору на заході України

 

На свято Переображення Господнього в Коломиї відбудеться  освячення центральної святині Коломийсько-Чернівецької єпархії – Катедрального Собору Переображення Христового. Чин освячення та Архієрейську Божественну Літургію очолить Блаженніший Патріарх Святослав Шевчук, Глава УГКЦ.

Слово до читача книги Блаженного Кир Г. Хомишина “Набоженьство до Найсвятійшого Серця Господа нашого Ісуса Христа”. – Харків, 2012.

 

Численні шанувальники богословської спадщини УГКЦ нарешті дочекалися на чудове видання знаменитої, але дотепер майже забутої Червоної Книги (Набоженьство до Найсвятійшого Серця Господа нашого Ісуса Христа) Блаж. Священномученика Григорія Хомишина, Єпископа Станиславівського (1867-1945). Вбачаємо в цьому факті воістину пряму дію Божого Провидіння, а саме — вихід у світ цієї книги на іншому кінці українського світу — у зросійщеному Харкові. Особливе зворушення викликає вступне слово-сповідь упорядника книги п. Андрія Черемського, яке є водночас богонатхненним визнанням св. католицької віри,  під назвою «Мій шлях до Найсвятійшого Серця Христового».

(Лк. 17: 5-19)

Саме під таким гаслом відбувся 23 міжнародний молодіжний фестиваль «Mladifest», який гостинно прийняв із 31 липня по 6 серпня у Меджугор’ї  десятки тисяч молодих людей.

 

Меджугор`є стало унікальним місцем на землі, куди прямують люди з усього світу; люди різного кольору і шкіри, багаті і бідні, молоді і старі. Тут немає і дня в році, коли б вголос не лунали слова найрізноманітнішими мовами світу.

Шановні працівники газети „Нова Зоря”! Я — читач газети, яку передплачую вже п’ять років. Вона дуже корисна. Як би добре було, якби її отримували у кожній сім’ї! На жаль, тут, у Донецькій області, література майже стовідсотково друкується російською мовою, а про „Нову Зорю” ніхто й  чути не хоче. У нашому селі я лише один її читаю, а як скажеш комусь, щоб передплатив Боже слово, то зустрічаєш нерозуміння. Тут люди воліють читати про Леніна, Сталіна, гумор. Вони ніяк не хочуть перебудовувати своє життя, зробити вибір на майбутнє і навернутися до Отця Небесного.

Хоч Україна стала незалежною, та в керівних кріслах засіли кровні яничари, оті здичавілі у своїй ворожій злобі до нашої державної незалежності і до повстанського руху у роки Другої світової війни. І наполегливо повчають нас: хто є героєм України, а хто – її зрадником. Хто для українців друг, а хто ворог. Чию пам’ять українці мають шанувати та які свята їм потрібно відзначати. Але не стерти з пам’яті нашої імена тих людей, що йшли на смерть заради великої святої любові – любові до України.

Серед учасників національно-визвольних змагань, що проживають у селищі Солотвин – Ганна Михайлівна Варварук (Лучинська).

Їй було лише 20… Вік чудових мрій, сподівань, пора вибору своєї життєвої стежини. У Анни в цю пору був зовсім інший вибір – на ній була чорна роба із вишитим на білому клаптику тканини номером «зека».

Щорічна міжнародна проща еміґрантів, які йдуть зі спільною молитвою із Самбора до Зарваниці, проходила цього року через Клубівці і стала для мешканців цього села великим духовним святом. Практика піших духовних походів заробітчан та їхніх родин відстанню понад 250 км започаткована духовним отцем Василем Поточняком, який у той час опікувався українською спільнотою у Болоньї (Італія), та отцем Ігорем Козанкевичем, директором БФ «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії, духовним опікуном реабілітаційного центру «Назарет». Від минулого року організатором прощі є Пасторально-місійний відділ УГКЦ.

ЄДИНИМ СЕРЦЕМ І УСТАМИ

Завершилася VII Міжнародна проща українських трудових мігрантів і їх родин від Самбора до Зарваниці, яка тривала з 3 по 12 серпня протяжністю 280 км і в якій взяли участь 350 паломників з 15 країн світу

 

Надвечір, 8 серпня, прочани примандрували до Івано-Франківська. Пройшовши через Крихівці, по вул. гетьмана Мазепи і Короля Данила, вони зупинилися на нічліг у Молодіжному Християнському Центрі св. Дон Боска УГКЦ, що по вул. Ленкавського, 17-в. Тут для них було відслужено Молебень до Матері Божої, відбувся невеликий духовний концерт і молодіжна ватра біля новобудови церкви Христа Чоловіколюбця і Блаж. Священномучеників Івано-Франківських Єпископів Григорія Хомишина, Симеона Лукача та Івана Слезюка. Завдяки щедрості серця меценатки Марії Гошівської паломники посмакували смачною вечерею, а волонтери Мальтійської Служби Допомоги під проводом Андрія Тютюнника напоїли усіх запашним чаєм. Місцеві парафіяни, усі мешканці міста дуже радо зустрічали прочан, забравши переважну більшість з них на нічліг по домівках, а решта заночували у приміщенні МХЦ.

Цей вірш написав мій чоловік Олександр Болехівський в жовтні 2000 року. 26 червня 2011 року він помер.

Вірш актуальний був тоді, ще актуальніший сьогодні, коли знову посилились напади на українську мову.

 

З часу мого дитинства у пам’яті відклалася картина щорічних мандрівок до Духової Криниці. Вона знаходилась у мальовничому урочищі Вишновець недалеко від мого рідного села Сілець, що у Тисменицькому районі.

Тоді до Духової Криниці потрібно було добиратися під ранок, щоб удосвіта побачити, як сонце «купається» у легендарному джерелі. Це видовище неможливо передати словами – його треба було побачити і відчути. Коли обрій яснів і сонце яскравою кулею підіймалось у небо, ставало досить тепло. Було якесь дивне відчуття, ніби й справді небесна благодать сходила на це благословенне Всевишнім місце (Можливо, звідси і назва «Вишновець»). Як сонце зійшло, усі чекали, аби воно торкнулося своїми променями поверхні води. Це, за повір’ям, надавало їй чудотворної сили і хто перший зачерпав після цього води, цілий рік міг не переживати за своє здоров’я – воно було міцним, немов криця.

Одним із найбільших ворогів доброзичливих стосунків між людьми є різного роду лихослів'я: обмови, сварки, лайка. Значна частина населення щодня вживає "міцні" слівця з приводу і без нього. Люди настільки осліпли духовно, що забули слова Господа: "Від слів своїх виправдаєшся і від слів своїх осуджений будеш".

 

З давніх-давен Церква та святі отці, а сьогодні вже й наука та вчені попереджають: лихослів'я смертельно небезпечне для здоров'я.

З 3 по 8 серпня, перед святом великомученика і цілителя Пантелеймона, в церкві Різдва Пресвятої Богородиці м. Долина перебували мощі великого Святого.

Парафіяни святого храму та й усі мешканці міста мали прекрасну нагоду приклонитися святим мощам, кожного дня молитися в Літургіях та молитвах про ласки за заступництвом св. Пантелеймона, вислухати науки про св. Тайну Єлеопомазання, отримати фізичну та духовну силу через молитви на оздоровлення. Мощі святого були виставлені і в лікарняних храмах м. Долини: св. Пантелеймона, при Долинській центральній районній лікарні та дитячій лікарні. Персонал та всі бажаючі мали також можливість молитися біля мощей, вислухати Божественну Літургію, молитви на оздоровлення. Медики радо сприйняли таку можливість, адже вважають св. Пантелеймона своїм покровителем і знають, що цей святий, окрім надприродного дару оздоровляти, володів також і професійними лікарськими здібностями.

Загальний: Щоб політики поводилися завжди чесно, порядно і з любов’ю до істини.

Місійний: Щоб у християнських спільнотах зростала готовність дарувати місіонерів, священиків і мирян, а також конкретні ресурси найбільш убогим Церквам.

На свято  Переображення Господа  нашого Ісуса Христа наш парох о. Орест Шеремета святкує 80-ліття. Священик дарований нам Богом, все своє життя служить для Бога і людей.

Відданий служитель Церкви і справжній патріот своєї  держави, о. Орест Шеремета народився 19 серпня 1932 р. у релігійній  сім’ї в с. Чесники Рогатинського р-ну.  Його батько Шеремета Онуфрій Олексійович і мама Анастасія Григорівна з родини Нагірняків були дуже побожні люди і в такому дусі виховали свого сина.

Отець-митр. Дмитро Бігун, декан Рогатинський, організував хор із священиків Черченського та Рогатинського деканатів. Таку ініціативу уже доволі давно подав народний депутат Валерій Келестин.

Доброго Пастиря

18 серпня ц. р. минає 100 років від дня народження видатного українського патріота отця Богдана-
Михайла Ганушевського.

Отець Богдан походить з відомої багатодітної священичої родини отця Михайла Ганушевського і його дружини Ірини з Горникевичів. Батько о. Богдана, 1880 року народження, був теж видатним церковним і громадським діячем. Де б він не служив на парафії, окрім духовної опіки над парафіянами, проповідував тверезість, організував культурно-освітні й кооперативні осередки, що підносило матеріальний рівень життя населення. За це отримав від цісаря Франца-Йосифа золотий хрест заслуги з короною.

Через газету «Нова Зоря» дякую св. Ап. Юді-Тадею, який допоміг мені у розв’язанні дуже великої біди. Це не хвороба, не розчарування у подружньому житті, але такого клопоту я не бажаю нікому.

Багато людей пишуть, що святий Апостол оздоровляє, допомагає у навчанні, зберігає шлюб. Я весь час молюся до Матінки Божої, Господа Бога, Ісуса Христа. Люблю молитися вервицю до Фатімської Божої Матері. Та якось випадково до рук потрапила дев’ятниця до св. Ап. Юди-Тадея. Відмолила дев’ять днів і сталося чудо: вся кримінальна справа була закрита. Це просто диво! З тієї біди ми вийшли за допомогою молитви. Та не тільки я молилася, молилися щиро ми всі.

Перебуваючи у Словаччині, Глава УГКЦ Святослав Шевчук дав розлоге інтерв’ю одній з провідних місцевих газет. Зокрема, відповідаючи на питання про становище Української Греко-Католицької Церкви в сучасному українському суспільстві, і що вона може йому запропонувати, блаженніший Святослав відповів: