7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 44 (952) від 15 листопада 2012


Покрий нас покровом твоїх крил

 

Вождь небесних Божих сил, Михаїл, скликає сьогодні громади вірних, щоб спільно з ангелами відзначити врочисте свято їхнього божественного собору і разом заспівати Богові трисвяту пісню.

9 листопада Україна відзначила День української писемності та мови. Свято було встановлено у 1997 році на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства і на вшанування пам’яті св. Нестора-літописця. До речі, дослідники вважають, що саме з Нестора-літописця і починається писемна українська мова. А це, нагадаємо, друга половина ХІ століття, тобто час, коли на північний схід від Київської Руси-України були дрімучі ліси, а на відкритих місцевостях жили дикі кочові племена…

Відтоді минуло ще тисяча років, з яких 300 останніх були жахливими для долі української мови. Можна по-різному вести підрахунки, але за цей час російські, а потім і радянські правителі видали як мінімум 40-50 різних циркулярів, указів, постанов, заборон на функціонування української мови та книгодрукування.

У моєму житті настала „чорна смуга” – коли почала хворіти моя дворічна донечка Оленка, то я не бачила тому ні кінця, ні краю. Після півроку коклюшу ми потрапили до лікарні із стафілококом – курс антибіотиків і через місяць ми вже лежимо із патогенною паличкою, і знову антибіотики.

Після повернення додому перші два тижні наче все було гаразд, але невдовзі все почалось спочатку – сильні болі в животі, розладу шлунка і все, що з цим пов’язано. Лікарі тільки розводили руками: „Це такий дисбактеріоз після курсу антибіотиків, воно пройде”. Проходили тільки місяці, а стан моєї дитини не покращувався.

Знайомі скерували мене до Львова, дали номер телефону гарного лікаря-фахівця. Однак, коли я дізналася про суму, яка мені знадобиться, то впала у відчай. Та моя мама нагадала, що найголовнішими помічниками у біді є Господь і його Мати Марія. Ми почали возити Оленку на Ясну Гору до Гошівської Чудотворної ікони, молитися до св. Апостола Юди-Тадея, щоб він скоріше випросив у Бога ласки.

Вже вдруге за час своєї Архіпастирської праці Преосв. Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин відвідав парохію св. вмц. Параскеви у с. Старуня Солотвинського д-ту. 10 листопада Владика очолив Архієрейську Літургію з нагоди храмового празника, виголосив проповідь про значення мучеництва для духовного росту Христової Церкви, довершив чин водосвяття та поблагословив пам’ятник Блаженному Священномученику Симеону Лукачу, уродженцю Старуні, споруджений на церковному подвір’ї. Митрополита радісно вітали парох о. Ярослав Дирів, декан Солотвинський о. митр. Дмитро Гірняк, понад 10 священиків та чисельна громада вірних.

Прочитала в „Новій Зорі” за 4 жовтня статтю о. Ігоря Пелехатого „Наше спасіння – в католицькій вірі”. Хочу відразу сказати: схвалюю і підписуюся під кожним словом даної статті. Вона навела мене на роздуми, спогади, міркування, якими хочу поділитись з читачами...

Не відкрию таємниці, що до Другої світової війни в Галичині мирно співіснували різні конфесії: греко-католицька, римо-католицька і вірменська церкви, жидівські синагоги тощо і ніхто нікому не диктував, як потрібно молитись.

Але з приходом „визволителів” почалась епоха, за словами Я. Галана, „плювання на Папу”, як біблійні жиди на Ісуса Христа. Потрібно було „визволителям” керувати церквами, мати лояльних до влади священиків. Ось і придумали у Львові „лжесобор”.

Василіянський Інститут філософсько-богословських студій відзначив 10-річчя діяльності

Василіянський Інститут філософсько-богословських студій, в якому навчаються майбутні священики-василіяни, є єдиною в Україні греко-католицькою чернечою семінарією з повним циклом навчання. Адже інші чернечі спільноти хоч і мають студентські доми, їхні майбутні священики навчаються в єпархіяльних семінаріях.

Українська мова стрімко втрачає позиції в освіті та книговиданні

 

У 2012 році в Україні вперше за роки незалежності зменшилася частка школярів, що вчаться українською мовою, а книг українською надруковано менше половини від загального тиражу.

Такі дані аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2012 році», оприлюдненого 9 листопада з нагоди Дня української мови рухом «Простір свободи» за сприяння Інтернет-видання Texty.org.ua.

Документ базується на даних статистики, соціології та власних моніторингових досліджень, здійснених волонтерами по всій країні.

Українську мову називають рідною 2/3 громадян України, а 53% спілкуються переважно українською. Однак в незалежній Україні діють потужні чинники русифікації та формування у носіїв української мови комплексу меншовартості, відзначають автори дослідження.

І знову – ганебна першість

 

Україна за кількістю абортів випереджує всі країни ЄС: на кожні 1000 пологів скоюється 300-500 абортів - ООН.

Про це заявили представники фонду народонаселення Організації Об’єднаних Націй в Україні.

Незважаючи на те, що  кількість абортів у нашій державі скоротилась з 34 на 1000 українок дітородного віку в 2000 році  до 15 у 2010 році,  воно  досі значно перевищує аналогічний показник у європейських країнах. Спеціалісти ООН відзначають, що Україна гостро потребує збільшення обсягів інвестицій у різноманітні програми з охорони репродуктивного здоров’я жінок.

Загальний: Щоб у цілому світі, особливо в християнських спільнотах, мігрантів приймали з великодушністю і справжньою любов’ю.

Місійний: Щоб Христос об’я­вився всьому людству як світло, що сяє з Вифлеєму і віддзеркалюється на обличчі Його Церкви.

З благословення о. Романа Лапчинського члени гуртка милосердя „Веселка” разом із своїми наставниками відвідали святі місця Поділля, зокрема Зарваницю і Рукомиш.

Неділя. Теплий осінній день. Зарваниця зустріла нас своєю надзвичайною красою. Золоті куполи храмів, запах опалого листя, теплота і щирість отців – все це додавало нам ще більшої любові й віри в Бога.

«І Слово було – Бог» (Ів. І, І).

 

Скарбничим Божого Слова Владика Софрон Мудрий був усе своє свідоме життя. В діаспорі, в часи багаторічної викладацької діяльності в навчальних закладах столиці Італії, коли був ректором колегії св. Йосафата та мав науково-викладацьку працю у Східному Папському Інституті в Римі, як ректор Івано-Франківської Теологічної Академії (колишній Теолого-Катехитичний Інститут), як правлячий Архієрей Івано-Франківської єпархії Української Греко-Католицької Церкви, і сьогодні, коли йому виповнюється 89-й рік, як вірний та невтомний слуга Божий, сіяч Слова.

4 листопада у храмі Покрови Пресвятої Богородиці м. Євпаторії, що в Криму, стараннями настоятеля протоієрея Богдана Костецького для молитовного поклоніння вірними була привезена ікона з частицею мощей Блаженного священномученика Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського.

Теодор Ромжа народився 14 квітня 1911 р. у с. Великий Бичків на Закарпатті в сім’ї залізничника. Богословські студії закінчив у Папському Григоріянському університеті в Римі. Невдовзі після того, як на Закарпаття прийшли радянські війська, 24 вересня 1944 р. відбулася його єпископська хіротонія. Оскільки Владика Теодор рішуче відмовився співпрацювати з владою у ліквідації Греко-Католицької Церкви, державні органи прийняли рішення про його знищення.

З 1 листопада благодійна організація „Карітас-Івано-Франківськ” розпочав акцію «Майбутнє доброї справи в твоїх руках», якою спонукає призадуматись і взяти відповідальність за світ, в якому ми живемо.

«Карітас» в перекладі з грецької – любов. Любов, яку ми прагнемо запалити в серцях людей. Наші проекти – це виклик сучасним проблемам. Одна крапля – це ще не дощ, але якщо їх сотні – то це вже злива. А ми здатні запалити море усмішок, просто потрібно почати з однієї усмішки, озирнутись навколо і згадати про наших ближніх.         Нас чекає плідний і насичений листопад, а кожен житель міста та області може стати безпосереднім учасником та підтримати «Карітас». Протягом місяця соціальні працівники та волонтери інформуватимуть громаду про потреби молоді з функціональними обмеженнями. Реклама в газетах, на телебаченні, в інтернеті, на радіо, виставки-ярмарки виробів, які підопічні «Карітас»  виготовили своїми руками, розповсюдження флайєрів та буклетів – це звернення до вас, усіх небайдужих людей – допомогти, не стояти осторонь.

На свято великомученика Дмитрія члени гуртка милосердя «Веселка» з благословення о. Романа Лапчинського знову відвідали своїх друзів Снятинського інтернату.

 

Радості сиріт не було меж. Ці добрі, милі діти так нас завжди чекають, бо відчувають, що доброта і любов є спільною. Була тепла і сонячна днина, тож діти нас зустріли на інтернатському подвір’ї разом із своїм директором п. Леонтієм Шевчуком. Їхні очі світилися безмежною вдячністю і любов’ю.

3 листопада 2012 року в м. Євпаторія військовий капелан, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ протоієрей Богдан Костецький на запрошення командування зенітного ракетного полку був присутній під час прийняття військової присяги молодими солдатами призову «Осінь-2012». Присягу на вірність українському народові новобранці дали в присутності своїх рідних, друзів, товаришів по зброї.

 

З цією знаменною подією першим привітав молодих воїнів тимчасово виконуючий обов’язки командира частини підполковник Сергій Мацюк. «Вірність присязі, неухильне виконання її вимог породжує в мирний та воєнний час героїзм, мужність, відвагу. Немає вищого обов’язку, ніж служити своєму народові, захищати те, що ним створено, – сказав він, звертаючись до новобранців. – Ви повинні опанувати ази армійської науки і стати фахівцями своєї справи».

На території церкви с. Нагірне Самбірського району Львівської області є гранітна плита з написом: "о. Павлу Домжив Людковичу  ієромонахови Сильвестрови першим книгопечатникам 1618-1620". Так, село Нагірне (колишня назва – Угерці Заплатинські) невід'ємне від історії українського книгодрукування і тим самим воно у скарбницю національної культури вписало свій рядок.

 

А довідалися ми про це завдяки відомому в Галичині письменнику Івану Филипчаку. Його зусиллями тут 5 липня 1934 року  урочисто відкрито та освячено Пам'ятний знак українським друкарям середини ХVІІ ст., василіянським монахам Павлові Домживу Лютковичу і його помічникові ієромонаху Сильвестру, які тут, в монастирі отців Василіян в 1618-1620 рр. друкували книжки.

Осінній приятельський бал для людей на інвалідних візках відбувся в Івано-Франківську

 

Перший бал для неповносправних, які користуються інвалідними візками, відбувся в Івано-Франківську. Він проходив у рамках проекту «Потрібно двоє: допоможи іншому - стань приятелем» за підтримки Карпатського фонду, Сканфонду та Мережі Нідерландських благодійних фондів для Східної і Центральної Європи.

 «Ми їх приймаємо на рівні, бо вони і є такі ж, як ми», - коментує організатор балу Соломія Друз’як.

У неділю, 4 листопада, на парафії святого Архістратига Михаїла Південно-Східного деканату м. Івано-Франківська (парох о. Михайло Білінський) відбулася важлива подія: церковний хор "Світлодари" (керівник – заслужений працівник культури України п. Ганна Карась) відзначив свій п'ятилітній ювілей.

З привітальним словом до учасників хору та присутніх у залі парафіян звернулися парох о. Михайло Білінський, сотрудники о. Ярослав Рожак та о. Михайло Віхоть, а також парох храму Зіслання Святого Духа Центрального деканату м. Івано-Фран-ківська та голова Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о. Віталій Дем'янець, який на момент створення хору був сотрудником нашої парафії.

РОЗДІЛ 1

Обставини та соціокультурні наслідки скасування

Греко-Уніатської Церкви в Російській імперії впродовж

кінця XVIII–ХІХ ст. як об'єкт історико-релігієзнавчих студій

 

 (Продовження. Початок у ч. – 42, 43

Особливу групу джерел даного дослідження складають документи з фондової збірки Рівненського обласного краєзнавчого музею. Зокрема, непересічне значення для висвітлення питання про мету та засоби уніфікації і зросійщення релігійно-церковного життя на Правобережжі в кінці XVIII–XIX ст. мала низка імператорських указів з Волинської духовної консисторії. Вони – унікальне джерело інформації про процес одержавлення Церкви, старанне, методичне й неухильне витіснення самодержавно-православною владою з церковного вжитку всього, що нагадувало про давні українські традиції, прискіпливе винищення культурної спадщини Греко-Уніатської Церкви. Окремі документи вказують на засоби виховання у православного населення негативного ставлення до цієї Церкви, а також до тих осіб, які переходили до Римо-Католицької.

У маминій кімнаті тишина,

По закутках панує спокій дивний,

Страждання чашу випито до дна,

Лише ритмічно цокає годинник.

Рахує вічність, прожиті роки,

Рахує долю тижнями і днями,