7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 43 (1000) від 14 листопада 2013


Дорогі наші Читачі!

Ось і настала та хвилююча мить – нарешті тримаємо в руках тисячне число «Нової Зорі». Позаду нас – двадцять три роки спільної духовної дороги, яку ми пройшли разом: у молитві, у взаємопізнанні, у вирі щоденного життя. Дуже важливо, що завдяки Вашій відданості і любові до рідного слова Ви залишилися зі своїм улюбленим часописом, щоб разом далі утверджуватися у св. католицькій вірі та - contra spem spero - будувати великий український світ.

О святий Архангеле Михаїле, помилуй нас, грішних, які просимо твого заступництва. Обережи нас від усіх видимих і невидимих ворогів, особливо ж укріпи від смертного жаху й тривоги диявольської; вчини нас гідними бездоганно стати перед Творцем нашим у час страшного й праведного суду Його. О, всесвятий, великий архистратиже Михаїле!

Возлюбленому у Христі Всечеснішому протоієрею Ігорю Пелехатому, директору видавництва та Головному редактору часопису „Нова Зоря”!

 

Дорогий Отче, з Апостольської Столиці, з Вічного Міста Риму, з приємністю засилаю Вам мої щиросердечні вітання з нагоди виходу у світ 1000-го номера «Нової Зорі».

Завдячуючи ласці Божій та за благословенням ісповідника віри Єпископа Софрона Дмитерка та Вашим особистим зусиллям і старанням, вже на світанку свободи нашої Української Греко-Католицької Церкви України, Ви змогли на спустошеній тоталітарно комуністичним режимом ниві українського національного і релігійного життя через часопис „Нова Зоря” відновити і розширити могутній засів зерен Божого слова для продовження виховання нашого народу в дусі патріотизму і любові до Бога, Церкви і України.

«Нова Зоря» у 1928-1939 р.р.

 

Без перебільшення, однією з найяскравіших особистостей у Галичині першої половини ХХ століття був д-р Осип Назарук (1883 - 1940) - публіцист, письменник, громадський діяч, довголітній редактор „Нової Зорі”.

Народився він 31 серпня 1883 р. в м. Бучач. Тут вчився у гімназії. Згодом студіював право у Львівському та Віденському університетах. Його покликанням зі студентських років стала політика, водночас він шліфував публіцистичну майстерність. Результатом стала видана ще до 1914 р. низка брошур на політичні теми.

Іван Лисяк-Рудницький:

«Нова Зоря» – явище унікальне

«Нова Зоря» почала виходити на початку 1926 року. Це був католицький тижневик, фінансований двома єпископами: Станиславівським Григорієм Хомишиним і Перемиським Йосафатом Коциловським. Ініціатором газети та її першим головним редактором був о. Теодосій Галущинський (1880-1952), ректор греко-католицької духовної семінарії у Львові (1920-1927) та ігумен Львівського Василіянського монастиря (1927-1931), а в майбутньому архимандрит Василіянського Чину. «Нова Зоря» була задумана як орган «інтегрального» католицизму. Вона висловлювала тенденцію своїх опікунів, Кир Григорія та Кир Йосафата, які бажали наблизити Греко-Католицьку Церкву до західного зразка. «Нова Зоря» також ставила собі за завдання боротьбу проти лібералізму, — дійсного або мнимого, — та релігійного індиферентизму української світської інтелігенції, а навіть частини духовенства.

Свято греко-католицької преси

Від імені всіх працівників Радіо Воскресіння щиро вітаю о. Ігоря Пелехатого та колектив редакції газети «Нова Зоря» з великим професійним здобутком - виходом 1000-го номера у тираж. Завдяки Вашій невтомній праці було сформоване і виховане ціле покоління читачів у роки здобуття державної незалежності України, а також було відроджено до життя символ української греко-католицької преси - однойменну львівську газету, що виходила у період між двома світовими війнами і яку створив блаженний владика Григорій Хомишин.

Нам є чим пишатися – колектив редакції і читачі, творимо і читаємо часопис „Нова Зоря”, промінь світла Христової віри у нашому непростому житті.

Я переглянула газети з часу її відновлення і переконалася, що часопис є дійсно частиною мого життя, моїм порадником. Коли в школах ввели курс християнської моралі (етики), газета була першим і єдиним методичним посібником при підготовці до уроків. Час змінюється – змінюється і газета, але вона і надалі мудра, добра, високопрофесійна.

В час, коли випробовується наша віра, іде наступ на все українське, з телеканалів, газет, інтернету виливається бруд аморальності, коли пропагуються нехристиянські цінності, часопис мусить ще більше докласти зусиль, щоб протистояти цьому. Газета має бути для всіх.

«Нова Зоря» засяяла в моєму житті ще в ранньому дитинстві. Цей часопис завжди приносив віру та радість у наш дім. Читали його всією сім’єю: бабуся, дідусь, мама, тато і я. Газета допомагала нам краще пізнавати Божі істини, давала відповіді на різноманітні релігійні та життєві питання.

Великою радістю для мене, малої, став набір книг, які замовила моя бабуся Емілія Павлівна у вашій газеті на початку дев’яностих років. Вони  були про святого отця Миколая. Наступним замовленням були видання, присвячені Великодню. Також мені особливо  запам’яталися: «Утіха бідних душ», «Розповіді про Ангела хоронителя» та інші надзвичайно цікаві подарункові книги.

У житті кожної людини є важливі етапи її духовного розвитку. Наприкінці 80-х років тепер уже минулого століття, коли я переїхав до Івано-Франківська і отримав працю на заводі тонкого органічного синтезу, познайомився там з членом пожежної команди Миколою Сімкайлом. Ми обидва працювали позмінно і часто зустрічались. Він приносив мені молитовники та образочки, видані ще за часів Польщі. Спілкувались ми  обережно, адже в нас працювало багато росіян, та й серед своїх люди були різні. А я на той час ще сподівався отримати квартиру. З тих часів дуже запам’яталась мені стаття у обласній газеті „Прикарпатська правда” „Пили за Миколу”. На свято Миколая (а це був робочий день) будівельники вийшли на роботу, але не працювали. Обхід бригад здійснював секретар парторганізації БУ-4 колишній військовий Герасимов. Робітники саме обідали, коли зайшли непрошені гості. Розмова перейшла на високі тони, закінчилось все тим, що один з робітників виштовхнув секретаря парткому з побутівки. За це він отримав два роки „хімії”…

редакції газети “НОВА ЗОРЯ”

 та її головному редактору о. Ігорю ПЕЛЕХАТОМУ

з нагоди виходу у світ

1 000 номера газети

 

Це ювілейне вітання засилаю редакції “Нова Зоря” і її головному редактору о. Ігорю Пелехатому з нагоди виходу у світ ТИСЯЧНОГО номера вашої шанованої всіма християнами газети, яка заснована 7 січня 1926 р. Б. Блаженним Мучеником Єпископом Григорієм Хомишиним і відновлена 27 березня 1991 р. Б. ісповідником віри Єпископом Софроном Дмитерком, ЧСВВ.

„Тільки для вас, дорогі брати і сестри, я бажаю жити, для вас цілим серцем і цілою душею працювати, для вас усе посвятити, – ба, навіть, за вас, як цього треба буде, і життя своє віддати.

Батьківська любов пастиря до своїх вірних велить мені тішитися з вами в радощах та плакати серед смутку, радіти вашою доброю долею і терпіти в недолі. Віднині не може бути чужим для мене ні одне почування ваших сердець.

Як сильно бажав би я собі, щоб не було між вами ніякого терпіння, ні біди. Щоб усі ви – старі і молоді, вчені і менше грамотні, вбогі і багаті – були щасливі в цьому житті і навіки!

Я дуже хотів би витерти сльози з очей тих, що плачуть, потішити кожного, хто сумує, покріпити кожного, хто слабкий і немічний, уздоровити кожного, хто хворий, просвітити кожного, хто темний!

Так я вас люблю, що радо готов би я вам подати не лише Божу науку, але й душу, й життя своє”.

Владика Софрон Мудрий.

(З книги Владики Софрона Мудрого

„Під опікою Божого Провидіння”)

Отже, одне маленьке життя на створеній Богом великій планеті Земля: це я, Господи! Нас, людей, на цій планеті багато – понад шість мільярдів. І це число з дня на день зростає, незважаючи на всі природні техногенні катаклізми й катастрофи. Чому росте число людей на Землі? Бо Ти так сказав, Боже, при створенні світу й людини – шостого дня Великого Творення: „І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ створив її; чоловіком і жінкою створив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: „Будьте плідні і множтеся і наповнюйте Землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі“ (Бут. 1:27-28).

МИНУЛО П’ЯТЬ РОКІВ ВІД ДНЯ СМЕРТІ  БЛАЖ. ПАМ. ЄПИСКОПА СОФРОНА ДМИТЕРКА ЧСВВ

„Пам’ять про Владику Софрона буде завжди в наших серцях”, — зазначив Митрополит Володимир в часі заупокійної Літургії в Архікатедральному соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківська. 5 листопада на спільну заупокійну Літургію зібралось чимало духовенства, вірних та близьких Владики Софрона Дмитерка, щоб помолитись за нього в день його смерті.

З 23 по 27 листопада на офіційному рівні УГКЦ буде відзначати декілька ювілейних дат: 80-річчя Голодомору в Україні 1932-1933 рр., 50-ліття перенесення мощів священномученика Йосафата Кунцевича до базиліки св. Петра у Ватикані, закриття Року віри в Католицькій Церкві та 50-ліття заснування Українського католицького університету.

 

Поруч із цими подіями відбудеться третє щорічне вручення Відзнаки імені блаженного свщмч. Омеляна Ковча. Події проходитимуть у Римі за участю Синоду єпископів УГКЦ на чолі з Блаженнішим Святославом Шевчуком.

У першу неділю листопада в історії Рогатинської церкви Різдва Пресвятої Богородиці „закладено” ще один штрих для майбутніх поколінь. Відтепер церкві належать мощі святої Йосафати – „для поклоніння та почитання”, саме так сказано у вірчій грамоті з Риму, яка підтверджує правдивість події та яку зачитав священик. Мощівник разом із супроводжувальними документами нещодавно було привезено з Ватикану спеціально для рогатинського храму. Посприяли цьому депутат обласної ради Сергій Насалик та депутат міської ради Юрій Сорока з сім’ями. Як підкреслив настоятель храму декан Рогатинський о.-митр. Дмитро Бігун, «відтепер парафіяни церкви та всі, хто приходитиме сюди у майбутньому, зможуть помолитися до святої, доторкнутися до її мощей, випросити для себе ті ласки, яких потребують».

 Блаженна Йосафата (в народженні Михайлина Гордашевська) — монахиня Української Греко-Католицької Церкви, яка передбачила свою смерть і тіло якої після смерті було віднайдено нетлінним, як і мощі святого Йосафата, перенесено з Відня до Риму.

Переклад інтерв’ю хорватського академіка Еміла Чіча хорватському інтернет-порталові «dnevno.hr».

— Пане Чіч, Ви відомі своїми антимасонськими заявами. Наскільки справді масонерія є небезпечною для суспільства?

— Можливо, Вас здивує, але протомасонерія була загрозою християнству вже від початків його існування. Теперішні масони в середині свого символу циркуля розміщують літеру G, яку самі масони тлумачать як першу літеру слова «ґноза». Ґноза, в масонському розумінні, – це не просто знання, це – знання ґностиків. А ґностицизм – це окультний рух, який розповсюджували поганські жерці та який навчає спасіння не через Ісуса Христа, а через таємниче знання. За їхнім навчанням Христос всього-на-всього тільки один з вчителів світу і аж ніяк не Спаситель. Уже апостол Іван пише своє Євангеліє проти ґностиків.

З історичних документів знаємо, що масонерія в теперішній своїй формі виникла в Англії, а Британська імперія стала одним з головних інструментів її поширення. Першою ж країною, де масони відкрито прийшли до влади, стала Франція, де 1789 року масони провели криваву революцію й встановили культ Розуму.

Посмертні згадки

 

† Лев Володимир Чачковський, емеритований старший радник Скарбової Дирекції в Станиславові по короткій і тяжкій недузі упокоївся в Бозі 22. V. ц. р., перед пол. в Бужську на тамошне кладовище. Похоронне Богослуження за упокій душі бл. п. Помершого відбулося в катедральній Церкві в суботу 27. V. о год. 7-ій рано. Знова зійшов в могилу чоловік наскрізь чистого і благородного та працьовитого характеру, що лишив по собі незабутню память як між рідними так серед широких кругів нашого громадянства.

Тисячний номер

 

Тисячний номер. Блаженство яке

Під поглядом Вічного Неба,

Під ніжністю Світла,

що в зорях паде

На мене, на Всесвіт, на тебе.

На ранок осінній в сріблястих тонах,

На тихі озера і ріки,

В блаженстві думок прокладаючи шлях

До Тебе, Ісусе, навіки.