7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 48 (956) від 13 грудня 2012


Преосв. Володимир Війтишин:

РОЗБУДОВА МИТРОПОЛІЇ – СПІЛЬНА СПРАВА ВІРНИХ

І ДУХОВЕНСТВА

Інтерв’ю з Преосв. Архієпископом і митрополитом Володимиром війтишиним за підсумками першої річниці з часу заснування Івано-Франківської  Митрополії УГКЦ

 

- Преосвященніший Владико, 13 грудня минає перша річниця з часу проголошення Івано-Франківської Греко-Католицької Митрополії. Які, на Вашу думку, якісні позитивні зміни відбулися у цій новоствореній великій церковній структурі, яку Ви очолюєте?

- З проголошенням Івано-Франківської та інших Митрополій УГКЦ змінилася ціла структура Церкви в Україні. Формуються нові інституції, система церковного судочинства – митрополичий суд, митрополичий Синод. Завдяки заснуванню Митрополії її канонічна територія частково розширилася до меж колишньої Станиславівської Єпархії, об’єднуючи Івано-Франківську Архієпархію та Коломийсько-Чернівецьку Єпархію, в яку входить і Буковина. Священнослужителі, які служать на теренах Митрополії, відчувають більшу увагу до своєї душпастирської праці, більшу архіпастирську опіку, консолідуються завдяки новій церковній структурі.

Тієї погідної листопадової неділі невеличке село Гончарів Обертинського д-ту Коломийсько-Чернівецької Єпархії відзначило одну з найвизначніших духовних подій у своїй історії — 170-річчя храму св. Архистратига Михаїла. До ювілею старовинну церковцю з ласки Божої та за сприяння багатьох жертводавців вдалося оновити зовні і всередині, впорядкувати подвір’я та під’їзд до святині. На урочистість до відродженого храму прибуло багато вірних гончарівців та мешканців навколишніх сіл. Але найбільшою радістю для тутешніх греко-католиків було те, що вперше до їхньої святині завітав Правлячий Архієрей Коломийсько-Чернівецької Єпархії Преосв. Владика Миколай Сімкайло.

Владика привітав громаду із знаменною подією в житті села, яке втішається довголітньою історією свого храму. Розділити радість святкування процесійно прийшла православна громада на чолі з о. митр. Петром Кузьминим.

Попри круговерть суспільно-політичного життя в Україні, ми не повинні забувати про християнські і загальнолюдські цінності, про милосердя, мораль і духовність. Саме на ці суспільно важливі теми спілкуємось сьогодні з відомим на Прикарпатті меценатом Миколою Круцем.

- Знаємо, що Ви як християнин виконуєте свій обов’язок сповна. Неодноразово отримували високі церковні нагороди за свій внесок у розбудову української Церкви. Про Вас шириться добрий відгук від священиків, Ви допомагаєте ближнім. Так Вас виховували батьки, чи розуміння справжніх цінностей прийшло з досвідом, з віком?

(Пс. 41, 2)

У Івано-Франківському архієпархіяльному «Карітасі» освячено відремонтоване приміщення благодійної їдальні.

На освячення прибули Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин, вікарій Івано-Франківської Митрополії о. Олег Каськів, директор «Карітасу» о. митр. Володимир Чорній, керівник їдальні о. Любомир Стефанишин, настоятель Архікатедрального собору Святого Воскресіння о. Юрій Новіцький.

Рух “Матері в молитві” започаткований в Англії у 1995 році. У той час дві бабусі – Вероніка та її братова Сандра, ведені Господом, вирішили в особливий спосіб молитися за своїх дітей. Під час молитви вони збагнули, що Ісус хоче, щоб усі матері доручили Йому опікуватися своїми дітьми, віддали Йому свій материнський біль, щоб Він пролив своє благословення на їхніх дітей.

 Відтоді рух “Матері в молитві” поширився по цілій планеті, сьогодні він існує у вісімдесяти країнах світу.

 У 2000 році при Архікатедральному соборі Святого Юра у м. Львові з благословення Блаженнішого Любомира Гузара виникла перша така спільнота в Україні. Тепер такі спільноти існують майже у всіх єпархіях УГКЦ.

Народилася я в мальовничому селищі Перегінське на Рожнятівщині. Скільки себе пам’ятаю, завжди співала. Коли мені виповнилось 3 рочки, бабуся брала з собою до церкви, де я, не розуміючи суті, підспівувала церковному хору. Напевно, через талант, даний Богом, ще від маленьких літ у мене проявлялася любов до Господа, яка завжди панує в моєму серці. Вже в 5 рочків я знала «Вірую». А зараз можу з упевненістю сказати, що я щаслива. За все, чого досягла в житті, дякую Богу, тому що саме Він допоміг реалізувати мою мрію – стати співачкою.

21 листопада в храмі святого Архистратига Михаїла села Сівка-Калуська Калуського деканату відбулося освячення іконостасу.

 

В цей день, як ніколи, велично лунали церковні дзвони, скликаючи сівчан на урочисте Богослужіння до храму святого Архистратига Михаїла. Цьогоріч це не просто свято, а ще й день освячення іконостасу, якого так довго чекали парафіяни і їх настоятель отець Микола Гасяк.

Життя – це краса. Милуйся нею.

Життя – це мрія. Здійсни її.

Життя – це виклик. Виконай його.

св. Матір Тереза.

 

Церква на парафії – це її оберіг, захист для віруючих людей, це намолений століттями храм, де і стіни мовби промовляють до тебе. Це неперевершені вишукані святі образи, лики пророків-євангелистів, це умиротворений дим кадила, божественний аромат ладану, це, зрештою, світло світу. Це все в одному, в Бозі – і минуле, і теперішнє, і майбутнє.

Словами,  винесеними у заголовку, зверталися вірні до Блаженної Матері Йосафати Михайлини Гордашевської, мощі якої перебували у храмі Успіння Пресвятої Богородиці села Середній Березів Косівського району.

«Сьогодні на цей Дім зійшло спасіння» (Лк. 19.9). Ці рядки, що читаємо у Святому Письмі, якраз про нашу церкву і про всіх нас. Вперше за всю історію нашого храму з благословення правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької Єпархії Владики Миколая Сімкайла і стараннями пароха о. Романа Шкабрія у нашій святині перебували мощі Слугині Божої Йосафати Михайлини Гордашевської, співзасновниці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

„Про день той знає лише Отець Небесний”

Хтось казав, хтось повторив, а воно ж очевидне: «будь-яку істину можна довести до абсурду», якщо «розширюєш межі її застосування». А якраз астрологія — типовий приклад такого абсурду. Але в ній прихована й істина — зв’язок людини з природою. Бо ж — хочемо цього чи не хочемо — «гріємось на сонці». Або ж «мерзнемо, якщо морози».

 

Історія зберегла багато курйозних випадків, коли завдавали людям великого лиха. Як ось, у 1524 р. астролог Штофлер „передбачив” потоп. Бо — Сатурн, Юпітер і Марс «зберуться» в сузір’ї Риби. І — люди залишали свої будинки, переселялися в гори. Мешканці багатьох сіл і міст роздавали за безцінь майно, запасалися човнами, один багач аж човен «як Ноїв ковчег» збудував. А воно ж цього року... запанувала страшна засуха!

Теплого осіннього дня відбулася поїздка у відпустове місце – Підгірці, щоб попросити заступництва в Підгорецько-Пліснеської Матінки Божої для себе, своїх рідних, для нашої рідної України.

Наш маршрут почався від церкви Христа Царя, що при монастирі отців Василіян на Майзлях м. Івано-Франківська. З благословення отця-ігумена Йосафата, отця Порфирія, ми помолилися за щасливу дорогу і з молитвами, піснями та розважаннями вирушили до святого місця.

Упродовж року „Нова Зоря” висвітлювала значення святих Таїнств у житті християнина. Сьогоднішня публікація у формі запитань і відповідей є своєрідним підсумковим матеріалом, присвяченим закінченню 2012 року Святих Таїнств. Вона, сподіваємось, стане корисною для наших читачів під час проведення наступного Року віри.

Таїнства — це священні дії у Христовій Церкві, якими воскреслий Христос Бог при співдії Святого Духа і служінням священиків освячує людей, даючи їм Боже життя. Зовнішньо, видимо Христос послуговується єпископами і священиками. Таким чином, коли єпископ чи священик видимо хрестить водою — це сам Ісус Христос невидимо, діянням Святого Духа, очищує людину своєю божественною кров’ю, даючи їй Боже життя. Коли священик розрішає після сповіді — це Христос невидимо розрішає. Коли священик вінчає — це Христос вінчає.

Кожного місяця тринадцятого числа на парафії Різдва Пресвятої Богородиці с. Березівка Лисецького деканату проходить духовно-молитовна зустріч членів Марійської дружини. Вона розпочинається з духовних відвідин Березівської школи отцем-парохом Богданом Рудницьким. Після насиченого навчального дня учні школи, багато з яких є членами Марійської дружини, дружно поспішають на Божественну Літургію, під час якої мають можливість поєднатися у Святій Євхаристії із своїм Небесним Отцем, поспілкуватися з духовним отцем на різну тематику.