7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 42 (1047) від 13 листопала 2014


Минає рік, відколи на Майдані у Києві, а відтак – на усіх майданах України розпочалася Революція Гідності.

Народ повстав проти квазі-державного управління країною, яке звершувала злочинна «Сім’я» та її сателіти-опричники у кожному закутку нашої землі. Українці піднялися на захист своєї національної гідності і отримали поки що  першу перемогу: повалили комуно-олігархічний кримінальний режим Януковича. Але кланово-корупційний устрій держави й надалі існує і, як виглядає, нема на теперішньому владному олімпі політичної волі його демонтувати та створити нову систему суспільних відносин за зразком класичних європейських демократій.

У неділю, 9 листопада, Митрополит Володимир Війтишин очолив подячну Літургію з нагоди 55-річного Ювілею земного життя. Співслужителем був Преосвященний Єпископ-помічник Йосафат Мощич, отці-декани, ректор Духовної семінарії о. митр. Олег Каськів та ректор Богословського Університету о. Олександр Левицький, духовенство і представники структур Архієпархії та Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.

 «Мужність, терпеливість і відвага – це характерні риси нашого духовного батька – Митрополита Володимира», — наголосив Владика Йосафат, побудувавши своє привітальне слово на історичних фактах підпілля і легалізації Церкви та служінні ювіляра в цей буремний час.

 Кожен християнин, яким би не було його покликання, повинен завжди вміти прощати і ніколи не давати згіршення, тому що воно руйнує віру. Про це говорив Папа Франциск, коментуючи біблійні читання під час Служби Божої, яку він у понеділок, 10 листопада 2014 р., очолив у каплиці Ватиканської резиденції «Дім святої Марти».

Ісус, користуючись суворими словами, рішуче засуджує тих, які дають згіршення, навчаючи, що тому, хто стає причиною падіння ближнього, краще прив’язати собі до шиї жорновий камінь та кинутися у море. Згіршення, за словами Святішого Отця, означає на словах визнавати один стиль життя, мовляв, «я є християнином», але поводитися, немов язичник.

Більше 50-ти священиків католицької єпархії Меріда-Бадахос на південному заході Іспанії звернулись з колективним листом до апостольського нунція Святого Престолу в королівстві Іспанія, заявивши про «надмірні, показушні, скандальні і небажані» витрати свого архієпископа Гарсія Арасіля.

Вони, зокрема, вважають необґрунтованими витрати на оновлення єпархіяльної семінарії, що коштувало півтора мільйона євро, повідомляє католицький сайт «Periodista Digital».

«Подібна вітрина розкоші в найбіднішому регіоні Іспанії з рівнем безробіття в 29 % абсолютно не відповідає «пастирській второпності та здоровому глузду, які вимагають від нас бути скромною Церквою, близькою до реалій життя наших парафіян і заповідей Євангелія», пишуть священики.

Кир Григорій ХОМИШИН, четвертий Єпископ Станиславівський

 

Єпископ Хомишин — це велика індивідуальність. Боже Провидіння не випадково вибрало його на свого ревного працівника. Він був правдивим «Татуньом» для духовенства і вірних своєї Єпархії. Згодом побачимо, що ця назва вповні відповідала постаті Владики Григорія, а своєю велетенською пастирською працею впродовж сорока років він, як ніхто інший перед ним, на неї заслуговував. Тому майже всі вірні на Станиславівщині так його кликали.

«Я бо дам вам слово і мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити» (Лк. 21, 15). Ісус Христос, висилаючи Своїх Апостолів у світ проповідувати Боже слово, дав їм усе, що вони потребували: «Ідіть, отже, навчіть всі народи... Ось Я з вами є по всі дні аж до кінця світу» (Мт. 28, 19-20). А при Тайній Вечері, щоб потішити своїх учнів, знову говорить до них так: «Я проситиму Отця, і Він дасть вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини» (Ів. 14,16). Натомість Дух Святий обдарував цього великого Єпископа усіма чеснотами, приготовляючи його до великого апостольського післанництва.

Село Журів на Рогатинщині славиться чудотворним образом Матері Божої Журівської, датованим XIV століттям, за посередництвом якого ставалось багато чудес та оздоровлень. Ікона вціліла і збереглася від кількох пожеж, набігу монголо-татар, пережила радянську окупацію і знову є джерелом фізичних та духовних оздоровлень.

Відновлені корони

8 листопада в храмі св. Дмитрія Митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин у присутності духовенства  освятив відновлені  корони та шати Пречистої Діви Марії та Немовлятка Ісуса відреставрованої ікони. Духовенство та вірні молилися в оновленому після ремонту храмі св. Дмитрія. У проповіді Владика розповів про великомученика Дмитрія, котрий своїм життям показав  жертвенність і витривалість у вірі.

Євгенія Рудавська та Людмила Хома-Романишин не належать до жодних політичних організацій. Вони просто вирішили допомогти нашим військовим, котрі захищають Україну від ворогів. Власними силами та завдяки підтримці іванофранківців сплели не одну маскувальну сітку і передали її в зону АТО.

«Диво стається тому, що в нашому краї живуть небайдужі люди, – розповідає організатор акції Євгенія. – Вони приносять одяг із бабусиних скринь, тканину із домашніх запасів, швейних цехів і навіть фабрик.  А найбільше працює армія волонтерів, які  годину, день, тиждень, обідню перерву, вечір після роботи проводять за кропіткою працею – плетінням сітки!  Для її виготовлення ми часто закуповуємо рибальську сітку у патріотично налаштованого українського виробника або у патріотів оптових і роздрібних продавців за цінами, нижчими від офіційних.

Як живуть сьогодні родини Героїв Майдану? Чи пам’ятає держава про осиротілих дітей, чиї батьки віддали життя за щасливе майбутнє України? Про одну з таких родин – наша розповідь. Марія Ткачук із с. Велика Кам’янка Коломийського району 20 лютого стала вдовою. Куля снайпера обірвала життя її чоловіка в розквіті сил. Ігорю Ткачуку було усього 39.

Село Велика Кам’янка розки­нулось на кількох пагорбах. Ото­чене багряним лісом, воно надійно охороняє своїх мешканців. Тут воістину живуть великі люди, не просто патріоти, а вірні сини української землі.

Близько 80 чоловіків з Великої Кам’янки були учасниками Майдану в Києві. Чи кожне село може похвалитись такою кількістю патріотів? Прикладом для односельців залишається  Ігор Ткачук – герой Небесної сотні, батько трьох дітей, хороший сім’янин, добрий господар, який разом із дружиною Марією мріяв звести добротний дім для своєї родини, та… не судилось. Обірвалась його життєва струна...

Цілий січень Ігор був на Майдані. Приїхав 16 лютого, щоб відсвяткувати рочок наймолодшому синочку Денису. А вже 18 лютого знову був у Києві. Дружина просила не їхати, ніби відчувала біду… «Їду, щоб мої діти так не бідували, як ми» — це були останні його слова.

1 листопада у контемплятивному монастирі Святої Софії, Премудрості Божої Сестер Служебниць Господа і Діви Марії з Матара в м. Бурштині відбувся День духовної віднови.

 

Райський куточок

Сюди поспішили люди звідусіль – із Стрия, з Івано-Франківська, з Рогатина, з Бурштина та з Галицького району. У програмі була вервиця, конференція, сповідь, Служба Божа, духовне читання Святого Письма, три науки і розважання над ними у тиші і спокою монастиря.

Перше враження від монастиря, що знаходиться у тихому райському куточку старого Бурштина, де колись була лікарня, приємне. Величний сад і простір, а ще дуже щирі посмішки монахинь — такі милі і привітні, лагідні і смиренні. З таким теплом і радістю зустрічали мирян.

Глава Коптської православної (дохалкедонської) Церкви знову повторив свій заклик перейти на єдину дату святкування Пасхи для всіх християнських Церков, повідомляє сайт CWN.

 

Таку заяву Патріярх Теодор II зробив у Відні 9 листопада під час урочистостей з нагоди 50-річчя екуменічної організації «Pro Oriente», передає сайт «Fides».

Нагадаємо, що деякі східні православні церкви, в т. ч. й УГКЦ, використовують для встановлення дати Пасхи застарілий і неточний  Юліянський календар, а Католицька Церква користується досконалим Григоріянським календарем.

(До 25-х роковин розкопок жертв Дем’янового лазу і 25-х роковин з часу створення історико-просвітницького товариства „Меморіал” ім. Василя Стуса)

14 жовтня 2014 року історико-просвітницьке товариство „Меморіал” відзначило дві важливі дати: 25-і роковини від початку розкопок жертв сталінських репресій в Дем’яновому лазі і 25-і роковини від дня створення Івано-Франківського історико-просвітницького товариства „Меморіал” ім. Василя Стуса. Обидві дати в часі майже збігаються, але хронологічно склалось так, що першими були розкопки в Дем’яновому лазі і через короткий час було юридично оформлене товариство „Меморіал”.

Створення історико-просвітницького товариства „Меморіал” дало можливість повернути з небуття імена невинно убієнних тоталітарною системою наших співвітчизників. До складу “Меморіалу” на момент його створення входили 7 осіб. Головою товариства обрано п. Зіновія Думу, а членами товариства: Ігоря Андрухіва, Петра Арсенича, Степана Каспрука, Романа Круцика, Богдана Ребрика і Олександра Смоляка.

 Хто такі Свідки Єгови? Що ми знаємо про них? І чому вони так наполегливо втручаються у наше життя? На ці питання нелегко, але можна відповісти.

 У виникненні й утвердженні релігійної секти «Свідки Єгови» велику роль відіграли соціальні умови життя, політичні та економічні фактори. Відомо, що єговізм, як релігійна організація, сформувався і поширився в США і виник на основі масового страху перед майбутнім. На основі невдоволення людьми умовами життя виникли філософські школи, які проповідували безглуздість людського переживання. Саме в такий час у США виникло багато шкіл релігійних провісників. З’явилися суперечності навколо пророцтв про наближення кінця світу і про «тисячолітнє царство». Ці ідеї підтримувалися значною частиною населення США і згодом сформувалася секта «Свідки Єгови», яку очолив Чарльз Рассел. Ця організація запозичила з іудаїзму ім’я Бога Єгови, уявлення про страшний суд і назвали його єврейським словом Армагедон (місце, де відбудеться останній Божий суд).

«Новороссія», тобто ДНР і ЛНР, на окупованій московськими терористами українській території відкинула старий порядок і на його уламках будує новий «рускій мір».

Суди стають істинно народними. В ЛНР смертний вирок був винесений простим голосуванням в будинку культури райцентру Алчевськ. Керував звершенням «правосуддя» польовий командир Алєксєй Мозговой, лідер батальйону «Прізрак». Він закликав населення «вспомніть, что ми рускіє» і оголосив, що «возрождєніє руской духовності в Новоросіі начньотца с жєнщін».

Відомо, що Свята Тайна Сповіді (покаяння) – це визнання своїх гріхів перед Богом у присутності священика, а каяття – це відчуття власної  нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття – це дві складові примирення з Богом. На дану тему своїми роздумами ділиться о. Микола Микосовський з монастиря отців Василіян, що в Івано-Франківську.

 

– Отче Миколо, чимало людей у наш час стверджують, що достатньо щонеділі відвідувати храм Божий, а от сповідатись та причащатись достатньо один-два рази на рік. Що можете відповісти таким парафіянам?

– Якщо чесно, мене дивують дорослі люди (частіше жінки), які можуть рік або й більше не сповідатись, а потім приходять і відразу заявляють: «Отче, я не маю жодного гріха!» Для чого тоді йти до священика?   Буває, починаєш питати про те чи інше, а людина каже, що у неї «все добре».  Але всі ми грішимо щодня різними гріхами (малими чи великими). Уявімо собі ситуацію, що прийшов пацієнт до лікаря  і переконує, що є цілком здоровий, хоча хворобу видно назовні... Найбільші святі вважали себе найбільшими грішниками, бо мали покору в серці. З гріхів сповідається навіть Папа Римський...

Через газету хочу висловити подяку Господу Богу, Ісусові Христові, Матінці Божій та св. Ап. Юді-Тадею, через посередництво якого були вислухані мої молитви-прохання до Господа Бога.

Мій син – військовий, чорнобилець, афганець, витримав п’ять операцій (тромб). Чоловікові стався крововилив у внутрішнє вухо і настала повна глухота, що не підлягає лікуванню. Я почала відмовляти дев’ятницю до св. Юди-Тадея. І тоді Бог скерував наші думки й пошуки так, що знаходились ті лікарі, які вірили в оздоровлення сина і чоловіка, допомагали вірою та ліками. І оздоровлення, хоч не цілковите, сталося.