7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 35 (943) від 13 вересня 2012


В Україні триває виборча кампанія. Всі 20 років за часи незалежності вибори у нас були брудними. Не випадково понад 70 відсотків українців не вірять у їх чесність. Нинішні парламентські не є винятком, але, як і кожні наступні, вони мають свої особливості.

Зважаючи на те, що Церкві в Україні довіряють найбільше за всі інші інституції, багато кандидатів у депутати до Верховної Ради також почали активніше „любити” Церкву. Окремі з них саме тепер, а не торік чи позаторік, взялися спонсорувати будівництво чи інші проекти церковних громад, і, відповідно, просять, щоби за них „замовили слово”. Як при цьому поводяться священики інших конфесій, зокрема УПЦ МП, давно відомо. Хоча, згідно зі статтею 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні організації не мають права вести агітацію за кандидатів під час передвиборчих перегонів.

Провісник нашого спасіння

У цей Господній день радійте, люди! Бо появилася світла палата і книга Слова життя і народилася та, що є брамою до Сходу, яка чекає на вхід Великого Святителя. Вона єдина, що на спасіння душ наших вводить єдиного Христа у вселенну.

З 9 по 15 вересня у канадському місті Вінніпег триває Синод Єпископів УГКЦ

«Приїзд до Канади блаженного Микити Будки ми сприймаємо як створення в цій країні УГКЦ із її унікальною пасторальною структурою та історичною християнською ідентичністю. Блаженний Микита – перший єпископ УГКЦ у Канаді, який захищав українців на цій землі, адже він був їхнім унікальним соціальним і політичним голосом на початку минулого століття. Крім цього, він став об’єднавчою особою для тих українців, які були розділені великими відстанями на цій чудовій землі, що стала для них новим домом», - про це сказав Блаженніший Святослав Шевчук, Глава УГКЦ, під час Літургії в катедральному соборі Святих Володимира і Ольги, що в м. Вінніпезі (Канада), 9 вересня 2012 року.

2012 рік в Українській Греко-Католицькій Церкві є  роком пам’яті Великої Людини, Ісповідника Віри Патріярха Йосифа Сліпого. Саме протягом цього року відзначається 120-а річниця з дня народження Глави Церкви, а 27 серпня 1992 року, тобто 20 років тому, його тлінні останки повернулися на рідну землю – до собору св. Юра у Львові. При парафії святих Кирила і Методія ми молитовно згадували цього Велетня Духа протягом двох неділь.

На початку цього року наші Єпископи написали послання до вірних Церкви з нагоди згаданого ювілею – 120-ліття з дня народження Патріярха Йосифа, наголошуючи, що «кожен ювілей наших слуг Божих та ісповідників віри – це не лише добра нагода соборно згадати їхні імена і всім Божим народом нашої Церкви помолитися за упокій їхніх душ та просити Бога про їхню прославу на землі: ми робимо це постійно. Відзначення ювілеїв – це також і духовний привілей нового спілкування зі світочами нашої церковної історії, що здійснюється через читання їхнього слова та осмислення їхнього чину. Це робить нас причасниками їхньої мудрості та вдячними спадкоємцями їхнього досвіду».

Славний 100-літній ювілей відзначила церква св. Бориса і Гліба с. Коростовичі Бурштинського деканату. 

Сто років – це чималий відлік часу. За своє існування святиня пережила дві війни, лихоліття, голод, холод, комуністичний режим, під час якого була зачиненою і під куполом вили гнізда ворони, а побиті вікна чорною пеленою стелили морок.

Відкрили церкву у 1912 році. Напевно, будівництво тривало декілька років. Без кранів, машин, спеціальних інструментів, без інженерів-проектантів з вищою освітою, зрештою, з кровного зарібку (наприклад, продав господар поле і купив дзвони).

Цього року Косівщина з благословення отця-декана Романа Іванюлика, ішла до Зарваниці гуртом з кількох парохій, а саме: Косів, Рожнів, Хімчин, Слобідка, Тюдів та інші. Очолювали прощу о. Юрій Корпанюк, парох Слобідки, та о. Степан Козак, парох села Тюдів.

Напередодні отці разом з громадами готувалися до прощі духовно, щоб подорож до Зарваниці була дійсно очищенням, а не здавалася чимось на зразок турпоходу. З огляду на таку мету було оголошено клич: до Зарваниці — з вервицею, молитвою та піснею! Наголос робили саме на духовному характері прощі, оскільки останнім часом спостерігаємо неправильний підхід до прощі, коли молоді люди ідуть не для того, щоб духовно зрости, але щоб отримати якісь нові, суто фізичні, маргінальні враження. Саме тому і перший день прощі, і інші розпочиналися Божественною Літургією, де прочани линули до Пресвятої Тайни Євхаристії і, здається, сам Христос провадив і допомагав прочанам, бо ні сильна спека, ані проливні дощі не викликали у людей жодних нарікань, тому що кожен розумів: ці труднощі, пережиті з Богом у серці, допоможуть досягти цілі заради якої кожен ішов.

Загальний: Щоб розвиток і поступ нової євангелізації відбувався у споконвіку християнських країнах.

Місійний: Щоб відзначення Всесвітнього Дня Місій було нагодою до відновлення євангелізаційного запалу.

Вислів у заголовку – це одна із заповідей Блаженної Матері Терези з Калькутти. Цього року, 5 вересня, Католицька Церква відзначає 15-ту річницю від дня переставлення по вічну нагороду Блаженної Матері Терези, яка стала прикладом втілення милосердя і любові до ближнього.

З нагоди свята в с. Березівка Лисецького деканату, у  храмі Різдва Пресвятої Богородиці, де парохом є о. Богдан Рудницький, відбулися нічні чування.

Молитви розпочали вервицею з розважаннями про життя і навчання св. Матері Терези, які провела с. Соломія (Згромадження сестер Мироносиць). Відтак о. Богдан служив Божественну Літургію. В основу своєї проповіді він заклав рядки Святого Письма: «Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Ів. 12: 24).

На своєму засідання третього вересня цього року Синод Білоруської православної церкви на пропозицію архієпископа Гурія, управляючого справами Білоруської православної церкви Московського патріархату, офіційно постановив встановити в БПЦ 6 грудня щорічне заупокійне молитовне поминання Іосіфа Сємашка, Васілія Лужінского і Антонія Зубка за їхні старання по «воз’єднанню» греко-католиків з РПЦ, проведене царськими штиками у 1839 році. Кожного ж 25 лютого БПЦ святкуватиме церковно це «воз’єднання».

Кожен день – це справді подарунок самого Бога. Дуже часто, однак, попри життєві труднощі та турботи, ми цього всього зовсім не усвідомлюємо, ба більше того, богохулимо, називаючи життя рутиною. Для тих, хто на мить призупинившись, побачить швидкоплинність і скороминучість земного життя, все навкруги якось починає набирати зовсім іншого забарвлення, а проблеми, які існують, вже не здаються аж такими великими, а стають питаннями, які просто потрібно вирішувати.

На сторінках «Нової Зорі» часто можна прочитати безліч побожних історій, яких пише саме життя. З них ми черпаємо для себе багато повчального.

Я також поділюся з Вами своєю історією. Хочу оповісти, як св. Тереза стала опікункою моєї сім’ї. Дев’ятниця до св. Терези потрапила в мої руки випадково. Але, як ми знаємо, нічого випадкового в житті немає – цей молитовник пролежав на полиці не один місяць.