7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 33 (1038) від 11 вересня 2014


Звернення Синоду Єпископів Української

Греко-Католицької Церкви

Ми, єпископи Української Греко-Католицької Церкви з України та з країн поселень українців Південної, Північної Америки, Австралії та Європи, які зібралися на черговий Священний Синод у м. Львові, усвідомлюючи свою відповідальність за повірену нам паству, підносимо голос від імені народу України та волаємо до народів світу: «Україна спливає кров’ю!» Ця мирна суверенна держава зазнала прямого військового вторгнення з боку північного сусіда. Сотні одиниць важкої зброї і техніки, тисячі озброєних найманців та військових регулярної армії Росії перетинають кордони України, сіють смерть і знищення, незважаючи на перемовини про перемир’я та дотеперішні дипломатичні зусилля. Водночас триває нечувана за масштабами ненависті та спотворення істинного стану речей пропаганда, яка є не менше руйнівною, ніж зброя масового ураження.

Минув місяць, відколи Блаженніший Святослав Шевчук разом з двома Митрополитами висвятив Йосафата Мощича на єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії. Новохіротонізований Владика вже побував за кордоном, був присутній  на ще одній хіротонії, зустрічався з багатьма парафіянами на Богослужіннях і знайшов час, щоб поговорити з нашими читачами. Владика радо відповів на найрізноманітніші запитання.

 

— Вітаю  Вас, Владико Йосафате, з обранням Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ у такий відповідальний для країни час. Як Ви сприйняли звістку про Ваше призначення?

Ця новина для мене була великою несподіванкою, бо я не вважав себе достойним. Але Блаженніший сказав, що Бог кого любить, того вибирає. Тоді я погодився, бо зрозумів, що то Господь дасть мені усі дари і харизми, які будуть необхідні, щоб сповнити це служіння. Я прийняв цю звістку з таким відчуттям, що Бог буде мене провадити. До кінця я ще не усвідомив того, що сталося. Ціле життя, мабуть, і вічність буду усвідомлювати, що то є бути наслідником апостолів, бути в найближчій команді Ісуса Христа, Його найближчих послідовників, колегії апостолів. Це є велика відповідальність у служінні, бо вищих свячень від єпископських вже немає. Що віддам Господеві за те, що Він воздав мені? Служінням Богові і людям.

Лист-звернення Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ з нагоди проведення VI Всеукраїнського військового паломництва до ЗарваниціДорогі в Христі!

Уже п’ять років поспіль Марійський центр у Зарваниці збирає під покров Пресвятої Богородиці велику кількість службовців Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України та інших військових формувань. Ця подія не пересічна, оскільки гуртує всі українські силові структури біля стіп Богородиці в єдину християнську спільноту, кожен член якої готовий виконувати свій обов’язок християнина залежно від особливості власного покликання, в основі котрого лежить вірність і відданість українському народові. Саме сюди військові несли та несуть свої прохання-молитви, щоб передати їх в руки Небесної Матері – Заступниці України.

В Україну вперше прибули Хрест та Ікона світових днів молоді

 

«Сьогодні у цьому святому храмі вперше в історії є присутні Хрест та Ікона світових днів молоді, які мандрують різними країнами світу. Того Дня молоді, який збирає Папа Франциск у Кракові в 2016 році, але ці знаки єдності молоді різних країн світу є сьогодні тут, у цьому святому храмі», — наголосив Блаженніший Святослав під час проповіді до молоді, присутньої в архікатедральному соборі Святого Юра 7 вересня у Львові.

Зовсім недавно 400-тисячне місто Макіївка Донецької області було прикладом спокою. Сюди їхали біженці з Краматорська і Слов'янська. Сьогодні ж Макіївка - це передмістя бойових дій. Безсонні ночі, комендантська година, озброєні патрулі. Це і багато іншого макіївчани переживають останні місяці.

Отець Михайло Неїжмак, який служив на парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Макіївка Донецького екзархату, на даний час через воєнні обставини змушений був повернутись на батьківщину.

Коли три місяці тому він перевозив родину на Львівщину, то мав намір через місяць повернутись назад на Донеччину, але, на жаль, через війну такої можливості сьогодні нема. Виникла загроза не тільки релігійному та конфесійному переслідуванню, але й життю.

Тисячі матерів в цілій Україні, чиї діти служать в АТО, втратили сон і спокій. Щодня вони чекають від своїх синів дзвінка. Тільки би почути голос, тільки б знати, що живий. І більше нічого не треба. Зранку до ночі вони вимолюють в Бога і Матері Божої життя для своїх кровинок. Пані Надія Шкутяк з Івано-Франківська, чий син служив в «Айдарі», згадує із болем ті місяці…

«Ми з чоловіком не знали, що наш  син Петро вирішив поїхати воювати в АТО. Він тільки дружині Риті сказав, що мусить там бути.  «Я йду тому, що якщо я не буду там, то вони будуть тут», — так він сказав на прощання. В Івано-Франківському військоматі його не могли взяти, бо не підпадав через те, що в нього багатодітна родина.

Щедрість 85-річного оунівця

Член районного товариства ОУН, працівник музею визвольних змагань м. Бурштин Галицького району Роман Німий вирішив пожертвувати 10 тисяч гривень на АТО. Кошти він особисто передав організаторам ініціативної групи “Свій за Свого” Лідії Анушкевичус та Зінаїді Федорук, які приїхали у музей.

«Я дуже хочу, щоб за ці кошти був куплений бронежилет і військова амуніція для воїнів», - сказав 85-річний бурштинець. Бронежилет, як і хотів  п. Роман,  купили наступного дня. Його уже передали для бійця з Галицького району. На решту грошей було куплено амуніцію для 30 бійців з батальйону «Київська Русь».

О, любий Боже, посели

Любов у серце України,

Щоб українці всі змогли

Оборонити Батьківщину.

 

ПИТАННЯ: Чи є в сучасному світі пустельники, самітники?

 

ВІДПОВІДЬ: Звичайно, в сучасному світі є самітники і пустельники – ця форма християнського життя все ще актуальна. Вона закріплена і в Кодексі канонічного права, канон 603: «Крім інститутів богопосвяченого життя, Церква визнає пустельницьке, або усамітнене життя, за якого вірні Христові через суворіше видалення від світу, тишину пустелі, безперервну молитву та покаяння присвячують своє життя прославлянню Бога і порятунку світу. Пустельника, що віддав себе Богові у посвяченому житті, право визнає як такого, якщо він публічно сповідує три євангельських ради, підкріплені обітницею або іншими священними узами, в руки єпархіяльного єпископа і дотримується під його керівництвом відповідного способу життя».

6 вересня минуло 60 років з дня мученицької смерті пароха с. Старі Скоморохи Галицького району слуги Божого о. Василя Німого.

 

Шестеро з восьми дітей о. Василя і п. Ольги Німих (Богдан, Ярослав, Роман, Лідія, Марія, Софія) загинули у боротьбі за незалежність України. Наймолодша донька Дарія Німа (Станіщук) ділиться спогадами про своє нелегке життя, про поневіряння своєї родини і мученицьку смерть свого тата-священика.

„Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Радійте і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі”

(Мт. 5, 10, 12).

 

„Кров і смерть мучеників є благодатною для того краю, де народився цей мученик. Наша українська земля має багато таких мучеників і їх маємо знати й шанувати”, – сказав о. Роман Іванюлик, декан Косівський, відкриваючи святкове зібрання, присвячене 130-річчю від дня народження Еміліяна Ковча.

 

21 серпня в районному домі зібралися освітяни Косівщини, щоб вшанувати блаженного священномученика, великого сина Гуцульщини.

Святково прибрана зала, на сцені – портрет Еміліяна Ковча і слова, які стали дороговказом його життя й боротьби: „Тут я бачу Бога, Який однаковий для всіх”. Анна Рибчук, депутат Косівської райради, розповіла про життя і служіння отця, одночасно на екрані демонструють світлини його діяльності.

Член районного товариства ОУН, працівник музею визвольних змагань м. Бурштин Галицького району Роман Німий вирішив пожертвувати 10 тисяч гривень на АТО. Кошти він особисто передав організаторам ініціативної групи “Свій за Свого” Лідії Анушкевичус та Зінаїді Федорук, які приїхали у музей.

«Я дуже хочу, щоб за ці кошти був куплений бронежилет і військова амуніція для воїнів», - сказав 85-річний бурштинець. Бронежилет, як і хотів  п. Роман,  купили наступного дня. Його уже передали для бійця з Галицького району. На решту грошей було куплено амуніцію для 30 бійців з батальйону «Київська Русь».

21 вересня, у неділю, на празник Різдва Пречистої Діви Марії відбудеться IV проща Івано-Франківської архієпархії до Чудотворного образу Матері Божої, яка прославилася на Ясній Горі в Гошеві.

Доброта – це нев’януча краса людської душі, що прикрашає земний світ. Це також співчуття, щирість, невичерпна щедрість нашого серця і велика любов. Добра людина вміє допомагати ближньому, по-дружньому ставитися до товаришів і взагалі до всіх людей. Без доброти всім важко йти. Вона – людська риса, здатність людини творити добро іншим. І щоб жилось усім нам добре, у мирі і злагоді, спокійно і затишно, треба щоразу й радо творити добрі справи. Та, власне, людина для того і приходить у світ, щоб творити скрізь різноманітне добро. Господь нас посилає на землю якраз для постійного творення добрих речей. Він Сам є Абсолютна Доброта, цей світ створив на початку якраз добрим, поки не зацарював довкола деструктивний гріх...