7 9 5 6 6 10 10 8 9 4 4 english 11 10 9 9 6 millennium english 10 2008 7 10 7 8 6

Книги — морська глибина.
Хто в них пірнув аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
                              Іван Франко.

Пошук

Черпніть з джерела духовності!

пл. Міцкевича, 5 м. Івано-Франківськ

Число 21 (1074) від 11 червня 2015


100 років тому, 13 червня 1915 року, на празник Пресв. Серця Христа Чоловіколюбця, Єпископ Станиславівський Блаж. Свмч. Григорій Хомишин у розпал І світової

війни посвятив свою Єпархію

Найсвятішому Серцю Ісуса

Щоб ми могли чимскорше двигнутись і усвятитись, щоб ми мали тим більшу силу до виконання нашого високого післанництва, вдаймося найперше до Найсвятішого Серця Ісусового, котре є джерелом милосердя, в котрім є повнота «благодаті і істини» (Ів 1, 14), в котрім укриті скарби «премудрости і розуму» (Кол. 2, 3). Принесім перепросьбу зневаженому і наругами насиченому Серцю Ісуса. Славім Серце Ісуса, а честь Його най шириться між цілим нашим народом.

Серце Ісуса найбільше дізнає зневаги в Найсв. Євхаристії, в сій Тайні найкращої і незглибимої любови, де є утаєний цілий Ісус, а отже і Його Серце. Тому стараймося віддавати честь Найсв. Євхаристії при кожній нагоді, а головно – через достойне приймання частих святих Причасть.

 

Посвячення

Найсв. Серцю Ісуса

Журналістика – надзвичайно важливий елемент демократичного ладу, бо допомагає людині розуміти й вирішувати важливі життєві справи правильно, ефективно й послідовно. Тому цього дня хочу сердечно привітати працівників ЗМІ і всіх, хто причетний до журналістики. Бажаю вам свідомо, відповідально виконувати свою роботу!

Журналістика – це більше ніж професія. Журналістика – це не тільки репортерство: піти, побачити й розповісти про те, що відбувається. Журналістика – це свого роду спосіб життя.

Дозволю собі порівняти журналістику з художньою літературою. Остання не оповідає фактів, але авторитетно говорить про те, що діється в людині та серед людей. І в такий спосіб змушує читачів і слухачів думати. Література – формування мислення, формування людини.

Тріпочуть синьо-жовті прапори, виблискують хрести і хоругви, поспішають пластуни, зходяться дорослі і малі. З кожної сторони на роздоріжжі Лисої гори йдуть люди з Тязева з урочистою процесією  і з Сільця, із Вікторова.

 

Урочисто і людно було на «Зелену» неділю на Лисій горі. Там посвячували пам’ятний знак біля високої насипаної могили в честь 100-річного ювілею січового стрілецтва. В цій могилі були поховані УСС, які загинули при наступі на місто Галич в червні 1915 р.: Василь Гасюк, Василь Данилюк, Іван Дигалюк та двоє невідомих.

 А тепер посвячено пам’ятний знак УСС, повстанцям УПА і героям Небесної Сотні.

Дуже вдячна, що в нашій газеті «Нова Зоря» є колонка «Запитуєте-відповідаємо». Я хочу знати, чи можна у свята або в неділю, після того, як помолився на Службі Божій, іти в ліс по ягоди чи на рибалку?

Марія, с. Крилос Галицького р-ну.

 

Відповідь: - Неділя, як День Господній, особливий день у тижні, тому призначений для поклоніння Богові і має у своїй основі старозавітню традицію: «І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї…» (Бут. 2, 3).

Військовий капелан УГКЦ о. Тарас Коцюба регулярно несе служіння у зоні бойових дій на Донбасі вже більше року. Він пізнав безодню жахіть війни, бо нераз опинявся в епіцентрі пекла, і відночас споглядав висоти духа людей, які зберегли честь і гідність, хоча навколо вирують ненависть і смерть. Отець Тарас вчергове готується на передову: ладнає старенького джипа, готує бійцям молитовники, хрестики, вервиці, а найголовніше – хоче привезти їм упевненість та переконання, що вони нині найпотрібніші Україні, бо захищають рідну землю. Власне, про свій минулий буремний рік о. Тарас погодився розповісти нашим читачам.

 

Польовий капелан має пахнути порохом війни

Постмайданний час спонукає і до оновлення релігійного життя, глибшого наповнення його суттю Євангелія. Законсервованість Церкви у змісті і формі не відповідає духовним запитам принаймні частини мирян.

Цю спрагу не баряться тамувати в ефірі, на реколекціях представники різних конфесій та релігійних течій, переважно іноземці. Можливо, тут спрацьовує зауважений Т. Шевченком і наш свідомий чи несвідомий потяг до «німецького показу». В інших випадках інонаціональна гординя штовхає до неоязичництва.

У благодатний для реколекцій час між святами Вознесіння і Зіслання Святого Духа випала мені нагода послухати науки священика, що має дозвіл церкви, представника іншої конфесії та іншого народу.

Керівник однієї з великих компанії вижив в атаці на торговий дім у США 11 вересня 2011 року,  бо повів свого сина перший раз в дитячий садок. Інший хлопець залишився живий, бо якраз була його черга йти за пиріжками. Одна жінка спізнилася, бо її будильник не продзвенів вчасно. Хтось затримався, потрапивши  в „корку” на автостраді Нью-Джерсі. Одна жінка пролила каву на одяг і їй потрібен був час, щоб переодягнутися.

У когось не заводилася машина, хтось повернувся, щоб відповісти на телефонний дзвінок. У іншого дитина метушилась і не була готова вчасно. Один не міг зупинити таксі.

Те, що відбувається в польсько-українських відносинах цими днями – величезне благословення від Бога і водночас здійснення пророчого бачення святого Івана Павла II щодо польсько-українського примирення. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді в Ченстохові.

Предстоятель Церкви відзначив, що він, як і його попередники кардинали Мирослав-Іван Любачівський та Любомир Гузар, які також колись стояли на цьому місці, хотів би висловити свою подяку за всі прояви духовної підтримки й солідарності з українським народом, котру останнім часом проявляють ієрархи, духовенство та вірні Римо-Католицької Церкви в Польщі.

Перша світова війна, в якій зійшлися у кривавому герці дві найбільші імперії – Російська та Австро-Угорська, – тривала з 28 липня 1914 по 11 листопада 1918 рр. Головний театр військових дій розгорнувся на теренах Східної Галичини, яка тоді входила до складу Австро-Угорщини і вже через місяць була окупована російськими військами.

Вже у вересні 1914 р. до Львова прибули генерал-губернатор граф Георгій Бобринський і тисячі адміністративних урядовців: таємна російська поліція, представники московського православія, провідники галицьких москвофілів, які перед початком війни змушені були переїхати до Росії. Москвофіли разом з єпископом Євлогієм і Г. Бобринським розпочали брутальну агітацію проти Греко-Католицької Церкви. Кількамісячна «місіонерська» діяльність РПЦ в Галичині спричинила повну дезорганізацію релігійно-духовного життя УГКЦ. Почалося переслідування греко-католиків і примусове навертання їх на православ’я.